Рішення № 17223587, 29.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.11 Справа № 5015/2801/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Чорної О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ в особі філії Львівського обласного управління Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Львів до Приватного підприємства “Вікторія-Транс”, смт. Гніздичів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 28414 грн. 89 коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, м. Київ в особі філії Львівського обласного управління Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Вікторія-Транс”, смт. Гніздичів про стягнення 28414 грн. 89 коп. шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 26.05.2011 р. призначив розгляд справи на 15.06.2011 р., залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 29.06.2011 р.

Ухвалою від 15.06.2011 р. судом здійснено заміну відповідача Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Львівського обласного управління Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, його процесуальним правонаступником - Публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії Львівського обласного управління Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та третьою особою було укладено кредитний договір, на виконання умов якого третій особі надано кошти в сумі 200000 грн. 00 коп. Третя особа зобовязувалася протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, третя особа свої зобовязання по кредитному договору не виконала суму кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у визначений в договорі строк сплатила частково, станом на дату подання позову до суду заборгованість становила 25000 грн. 00 коп. по кредиту, 1241 грн. 08 коп. по сплаті процентів, 2081 грн. 75 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 92 грн. 06 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів. Також зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір застави, згідно умов якого відповідач передає в заставу позивачу для забезпечення вимог позивача по кредитному договору транспортний засіб. Відповідно до умов договору застави, в разі невиконання або неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором застави вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави. У звязку з цим просив стягнути заборгованість, звернувши стягнення на заставлене майно на суму 28414 грн. 89 коп. шляхом продажу на прилюдних торгах.

Представником позивача подано також заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

В судовому засіданні 29.06.2011 р. представником позивача через канцелярію суду подано письмове пояснення, в якому зазначається про часткове погашення основного боргу, а також перераховано суми пені.

Відповідач та третя особа в судові засідання явку представників не забезпечили, проти позову не заперечили, доказів погашення заборгованості не надали, вимог ухвали суду від 26.05.2011 р. не виконали, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (повідомлення про вручення знаходяться в матеріалах справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 29.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19 грудня 2007 р. між філією ЛОУ ВАТ “Державний ощадний банк України” (позивачем) та ОСОБА_1 (третьою особою) було укладено кредитний договір №2203-1672.

За цим договором банк (позивач) зобовязується надати позичальнику (третій особі) на умовах цього договору грошові кошти в сумі 200000 грн. 00 коп., а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 200000 грн. 00 коп., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Кредит надається на 36 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 19 грудня 2010 р. на споживчі потреби (п. 1.2. кредитного договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач відповідно до розпорядження від 21.12.2007 р. та заяви №73355 надав третій особі грошові кошти в сумі 200000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.6. кредитного договору №2203-1672 від 19.12.2007 р. погашення кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 6250 грн. 00 коп. до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з травня місяця 2008 р. після видачі кредиту шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків відкритих в ВАТ “Ощадбанк”. Останнє погашення кредиту здійснюється позичальником не пізніше 19.12.2010 р.

Сплата процентів, нарахованих банком на залишок заборгованості за кредитом, здійснюється одночасно в валюті кредиту на день сплати частини кредиту згідно п. 1.6. (п.п. 1.5.1.3. кредитного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, третя особа свої зобовязання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та відсотків по кредитному договору №2203-1672 від 19.12.2007 р. виконала частково, заборгованість третьої особи перед позивачем станом на дату подання позовної заяви становила 25000 грн. 00 коп. по кредиту, 1241 грн. 08 коп. по сплаті процентів.

В судовому засіданні 29.06.2011 р. представник позивача пояснив, що третьою особою суму кредиту частково в розмірі 15808 грн. 92 коп. та відсотки в розмірі 1241 грн. 08 коп. оплачено. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 15808 грн. 92 коп. боргу по кредиту та в стягненні 1241 грн. 08 коп. боргу по відсотках, у звязку з відсутністю предмету спору в цих частинах відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

21 грудня 2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір застави механічного транспортного засобу.

2 вересня 2008 р. сторони уклали договір про внесення змін в договір застави механічного транспортного засобу, яким виклали умови договору застави механічного транспортного засобу від 21.12.2007 р. в новій редакції.

За цим договором заставодавець (відповідач) як майновий поручитель боржника (третьої особи) з метою забезпечення належного виконання зобовязання (повернення кредиту у розмірі 200000 грн. 00 коп., сплати процентів, комісій та неустойки), що випливає з кредитного договору (кредитний договір №2203-1672 від 19.12.2007 р.), передає в заставу, а заставодержатель (позивач) цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

Відповідно до п. 1.2. договору застави механічного транспортного засобу від 21.12.2007 р. з наступними змінами, предметом застави за цим договором є майно, а саме: транспортний засіб марки MAN, модель 32.343, тип ТЗ-самоскид-С, номер шасі (кузова, рами) №НОМЕР_1, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1998 року випуску.

Згідно п. 6.1. договору застави механічного транспортного засобу від 21.12.2007 р., заставодержатель (позивач) набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобовязання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання заставодавцем та/або боржником будь-якого з своїх обовязків, передбачених цим договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих заставодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

04.02.2011 р. позивач надіслав відповідачу та третій особі письмові повідомлення-вимоги за вих. №34-15/391, №№34-15/394 від 04.02.2011 р., в яких зазначив, що у випадку непогашення боргу на протязі 30 календарних днів з дня отримання цих вимог, банком буде вжито заходів щодо реалізації предмета застави. Третьою особою та відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.2. кредитного договору №2203-1672 від 19.12.2007 р., за порушення взятих на себе зобовязань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом позичальник зобовязується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,044% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 2443 грн. 42 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 102 грн. 98 коп.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України “Про заставу” встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України “Про заставу”).

Пунктом 4 абз. 2 ст. 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 9191 грн. 08 коп. заборгованості по кредиту, 2443 грн. 42 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 102 грн. 98 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків. В частині стягнення 15808 грн. 92 коп. боргу по кредиту та в стягненні 1241 грн. 08 коп. боргу по відсотках провадження припинити.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 19, 20 Закону України “Про заставу” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Вікторія-транс”, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, 1, Жидачівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 23966277) на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г (ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Львівського обласного управління Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9 (ідентифікаційний код 09325703) 9191 грн. 08 коп. заборгованості по кредиту, 2443 грн. 42 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 102 грн. 98 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, звернувши стягнення на заставлене майно, яке належить Приватному підприємству “Вікторія-транс”, а саме: транспортний засіб марки MAN, модель 32.343, тип ТЗ-самоскид-С, номер шасі (кузова, рами) №НОМЕР_1, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1998 року випуску, згідно договору застави механічного транспортного засобу від 21.12.2007 р., шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах.

3.Стягнути з Приватного підприємства “Вікторія-транс”, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, 1, Жидачівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 23966277) на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г (ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Львівського обласного управління Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9 (ідентифікаційний код 09325703) 284 грн. 15 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В частині стягнення 15808 грн. 92 коп. боргу по кредиту та в стягненні 1241 грн. 08 коп. боргу по відсотках провадження припинити.

5.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.