Рішення № 17222933, 26.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/8526.05.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Храмовій О.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіма Строй»,м.Київ

про: стягнення 19 545,58 грн.

за участю:

представника Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №б/н від 05.04.2010р.);

представника Відповідача не зявились

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій», м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіма Строй»,м.Київ (далі Відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 19 545,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

В судовому засіданні 15.04.2011р. від Позивача надійшла для залучення до матеріалів справи довідка про відсутність між тими ж сторонами з тих же підстав та довідка про залишкову суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 13.05.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2011р. розгляд справи було відкладено на 26.05.2011р.

В судовому засіданні 26.05.2011р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи копію Витягу з ЄДРПОУ станом на 21.04.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В судовому засіданні 26.05.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у звязку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою 02081, м.Київ, вул.Здолбунівська, буд.7-А.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 21.04.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позиваечм не заявлялось, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2007 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений Договір №3908А на виконання робіт та надання послуг.(надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе проведення робіт по обслуговуванню мереж тепло-, електро-, водопостачання та мереж зв'язку, каналізації, прибиранню місць загального користування та території, вивозу сміття.

Згідно п.2.1.Договору, за виконані роботи по цьому Договору Замовник сплачує Виконавцю згідно з протоколом договірної ціни 1666,72 грн., 20% ПДВ 333,34 грн. Всього по договору 2000,06 грн.

Як вбачається з п.2.2.Договору, оплату виконаних робіт Замовник проводить шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п.6.1.Договору, у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця до закінчення його строку дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Цей Договір діє з 01.12.2007р. до 28.08.2008р. (п.7.1.Договору).

На виконання умов Договору, Позивач надавав Відповідачу послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000031 від 30.01.2009р., ОУ-0000105 від 27.02.2009р., ОУ-0000207 від 31.03.2009р., ОУ-0000269 від 30.04.2009р. на загальну суму 17603,85 грн., які підписані та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень.

Позивачем Відповідачу виставлялись рахунки на оплату виконаних робіт, які в порушенні умов Договору Відповідачем не оплачувались.

Як встановлено судом Відповідач не здійснив оплату за виконані Позивачем роботи на загальну суму 17 603,85 грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відтак несплачена сума заборгованості, факт наявності якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 17 603,85 грн.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 17 603,85 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

Суд відмовляє у вимозі Позивача про стягнення 1941,73 грн. пені, та зазначає наступне:

Відповідно вимог ст. ст. 546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, якщо це передбачено договором. З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

У даному випадку договором не передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до підпункту а) пункту 2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При поданні позовної заяви Позивачем сплачено державне мито у розмірі 368,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 127 від 22.03.2011р., яке міститься в матеріалах справи, замість необхідних 195,46 грн.

Враховуючи вищевикладене, державне мито у розмірі 173,34 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України, як надмірно сплачене.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій», м.Київ задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АльтімаСтрой»(ідентифікаційний код 31723036) на користь Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (ідентифікаційний код 13697008) суму основного боргу у розмірі 17 603,85 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АльтімаСтрой»(ідентифікаційний код 31723036) на користь Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (ідентифікаційний код 13697008) витрати по сплаті державного мита в розмірі 176,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 212,55 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Державному підприємству «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій»(ідентифікаційний код 13697008) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 173,34 грн.

У судовому засіданні 26.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 01.06.2011р.

Суддя Н.І. Ягічева