Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 28/5519.05.11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВ - Плюс", Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь
до публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії", м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фірми «Союз - Віктан»Лтд (товариство з обмеженою відповідальністю), м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Київ
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (напис № 2416)
Суддя Копитова О.С.
Секретар судового засідання Шмуйло А.Д.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 предст. за дов. № 37/1-03-92 від 14.01.2011 року
від відповідача: не зявився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не зявився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не зявився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ - Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (напис № 2416).
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує, що виконавчий напис було здійснено з порушенням вимог, встановлених Законом України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 і відповідно, на думку позивача, зазначений напис є таким, що не підлягає виконанню. При цьому позивач зазначає, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не перевірив безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, зі змісту виконавчого напису неможливо встановити, за який період була нарахована частина комісії за обслуговування акредитиву в сумі 12000000 грн. та за обслуговування якого саме акредитиву, нотаріус не зазначив у виконавчому написі пункту Переліку документів на підставі яких вчинено виконавчий напис згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 117.
При цьому разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису № 2416.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п.1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2011 порушено провадження по справі № 28/55, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фірму «Союз - Віктан»Лтд (товариство з обмеженою відповідальністю), на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та призначено розгляд справи на 10.03.2011.
На призначене судове засідання 10.03.2011 представники позивача, а також третіх осіб не зявились, витребуваних судом документів не надали.
Ухвалою суду від 10.03.2011 слухання справи було відкладено на 29.03.2011.
У звязку з перебуванням судді Копитової О.С. судове засідання, призначене на 29.03.2011, не відбулось.
Ухвалою суду від 31.03.2011 слухання справи було призначено на 14.04.2011.
В ході проведення судового засідання 14.04.2011 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відкладення слухання справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.
14.04.2011 року представники сторін звернулись зі спільним клопотанням про продовження строку розгляду справи. Клопотання судом задоволено та ухвалою від 14.04.2011 року продовжено строк розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2011 розгляд справи було відкладено на 22.04.2011.
В судовому засіданні оголошувалась перерва.
В додаткових обґрунтуваннях вимог позивач, з посиланням на приписи Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», наголошує на відсутності в зазначеному законі такого позасудового звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, в звязку з чим, на думку позивача, у нотаріуса взагалі були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису № 2416. В даному контексті позивач також посилається на Постанову Верховного Суду України від 15.11.2010 року по справі № 19/164 і відповідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач надав відзив на позов, в якому висловив свої заперечення та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому відповідач зазначив, що вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що ґрунтуються лише на припущеннях і не відповідають встановленим чинним законодавством способам захисту. Відповідач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 50 Закону України «Про нотаріат»(в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчого напису) вважає, що зазначеними нормами передбачено перелік способів захисту прав та інтересів субєктів господарювання у вигляді визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності або визнання недійсними актів нотаріуса, а на дату подачі позовної зави до суду чинним законодавством України не передбачено такого захисту прав, як визнання виконавчих написів (актів чи дій) такими, що не підлягають виконанню.
Крім того, відповідач вважає, що приватним нотаріусом було законно та обґрунтовано вчинено виконавчий напис на Договорі застави (його копії) документі, що згідно чинного законодавства України, у безспірному порядку підтверджує наявність заборгованості та при наявності платіжних та інших документів, що підтверджують заборгованість фірми «Союз-Віктан ЛТД»(ТОВ) та позивача перед відповідачем.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 подано письмовий відзив та витребувані судом документи. В відзиві нотаріус зазначає, що не погоджується з доводами позивача в повному обсязі. Нотаріус вказує, що нею при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису були чітко дотримані вимоги законодавства України, зокрема Закону України «Про нотаріат», Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»щодо вчинення виконавчих написів. Подані банком документи повністю відповідають переліку, встановленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів нотаріусів», а вчинений виконавчий напис повністю відповідає ст. 89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 287, 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 заявлено клопотання про розгляд справи без її участі.
Представники третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача фірми «Союз-Віктан»ЛТД (ТОВ) явку свої представників в судове засідання не забезпечили, відзиву на позовну заяву та заперечення відповідача не надали, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Враховуючи, приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників третіх осіб.
В судове засідання призначене на 19.05.2011 року явку своїх представників не забезпечив і відповідач. Про час та місце проведення судового засідання представник відповідача повідомлений в судовому засіданні 13.05 2011 року. Заяв та клопотань з визначенням підстав відсутності представників відповідача в судовому засіданні 19.05.2011 року до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, що надавались під час судового розгляду справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
19.08.2008 року між позивачем (заставодавцем), третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (боржником) та відповідачем (заставодержателем) було укладено договір застави (надалі Договір застави), відповідно до якого в забезпечення зобовязань боржника, які випливають із Договору на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів номер LC/150808, укладеного між боржником і заставодержателем 15.08.2008, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії цього договору, які (зобовязання) перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним цим договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу майно, зазначене в п.3.1 цього договору. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 19.08.2008 року та зареєстровано в реєстрі за № 21529.
Відповідно до п. 3.1 Договору застави предметом застави є належні застоводавцю основні засоби машини, обладнання, інструменти, інвентар. Предмет застави, що передається в момент підписання цього договору в заставу заставодержателю, перелічений в Додатку 1 до цього договору, який є невідємною частиною цього договору та належить заставодавцю на підставі Довідки про вартість основних засобів № 38 від 19.08.2008 року.
30.09.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис №2416 (надалі по тексту оскаржуваний виконавчий напис) про звернення стягнення на наступне майно: основні засоби машини, обладнання, інструменти, інвентар, перелічені в Додатку №1 до Договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 19.08.2008р., зареєстрованого в реєстрі за №21529, та змінених на підставі Договору про внесення змін до Договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 05.11.2008р., зареєстрованого в реєстрі за №27472, які зберігаються за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Узлова, буд.6, що належить на праві власності ТОВ “СВ-Плюс” (місце знаходження: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, буд.23; код ЄДРПОУ 31469850; рахунок №2600039171 в ВАТ “Райффайзен Банк “Аваль”, МФО 380805), на користь ЗАТ “Банк НРБ”, правонаступником якого є ПАТ “Дочірній Банк Сбербанк Росії”, юридична адреса якого: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784, рахунок №3739604 в АТ “Сбербанк Росії”, МФО 320627, та погасити наявну частину кредитної заборгованості позичальника, зазначеного нижче, в розмірі 12 000 000,00 грн., з яких: - частина комісії за обслуговування акредитиву 12 000 000,00 грн. (з них прострочено 12 000 000,00 грн.). Строк, за який провадиться стягнення з 15.08.2008 року по 01.03.2010 року. Зазначений борг виник з неповернення кредиту за Договором на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів №LС/150808 від 15.08.2008 року, Додатковими угодами №2 та №3 від 19.08.2008 року, Додатковою угодою №6 від 26.11.2008 року, Додатковою угодою №7 від 01.12.2008 року та Додатковою угодою №8 від 04.08.2009 року, укладених з позичальником Фірмою “Союз-Віктан” ЛТД (м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд.38-Б, кв.12, код ЄДРПОУ 20749622), в якості забезпечення якого 19.08.2008 року було укладено між ЗАТ “Банк НРБ” та майновим поручителем - ТОВ “СВ-Плюс” Договір застави про передачу в заставу вищезазначеного майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрований в реєстрі за №21529, та Договір про внесення змін до Договору застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 05.11.2008р., зареєстрований в реєстрі за №27472.
Вказаним виконавчим написом нотаріус також запропонувала стягнути із ТОВ “СВ-Плюс” (Позивач) на користь ПАТ “Дочірній Банк Сбербанк Росії” 3 000,00 грн. для відшкодування витрат по вчиненню виконавчого напису.
08.11.2010 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роєнко Романом Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №22434888.
Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Господарський враховує зазначені приписи діючого законодавства, однак зважає на наступне.
Як вбачається із укладеного Договору застави та додатків до нього, предметом застави є рухоме майно.
Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна регулюється Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" .
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження визначений в ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено такий позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.
В даному контексті слід зазначити, що прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, а положення Закону України «Про заставу»застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
З урахуванням викладених норм діючого законодавства підстав для вчинення виконавчих написів для звернення стягнення на рухоме майно не вбачається. Зазначеної позиції притримується Верховний Суд України в Постанові по справі № 19/164 від 15.11.2010 року.
За таких обставин спірний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_2 безпідставно та підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
В даному випадку господарський суд також враховує приписи ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України у відповідності до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Обґрунтовуючи свої заперечення на позов відповідач, між іншим, посилався на відсутність такого способу захисту порушеного права як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в звязку з чим на думку відповідача є підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Господарський суд не погоджується з такими доводами відповідача в силу наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина 2 статті 16 Кодексу).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Враховуючи викладене, судом відхиляються заперечення відповідача щодо невідповідності обраного позивачем способу захисту вимогам закону (аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України постанові №38/4 від 19.10.2010 року).
Приймаючи до уваги всі викладені обставини в їх сукупності, враховуючи наявні в матеріалах справи докази господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В звязку з задоволенням позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 1, 2, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 30.09.2010 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 2416.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»(01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38-Б, кВ. 12, ід. код 20749622 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Плюс»( 95040, автономна республіка Крим, м. сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 23, ід. код 31469850) 85 грн. (вісімдесят пять гривень) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяО.С. Копитова
Дата складання та підписання повного тексту рішення 24.05.2011 року
Судове рішення № 17220873, Господарський суд м. Києва було прийнято 19.05.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 28/55. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: