Рішення № 17219415, 10.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/14710.06.11 За позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Перно Рікар Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 03/11 від 03.01.2011р.);

ОСОБА_2 (довіреність № 2 від 28.03.2011р.);

ОСОБА_3 (довіреність № 2 від 28.03.2011р.);

від відповідача: не зявились;

10.06.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Перно Рікар Україна»(надалі ДП з іноземними інвестиціями «Перно Рікар Україна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»(надалі ТОВ «Рейнфорд», відповідач) за договором постачання товарів № 23/ПР-40722 від 01.02.2010р. загальної суми заборгованості у розмірі 774147, 57 грн., яка включає в себе суму основного боргу в розмірі 722504, 40 грн., суму штрафних санкцій (пені) в розмірі 17954, 60 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 28222, 15 грн. та суму трьох процентів річних в розмірі 5466, 42 грн..

В ході розгляду справи, позовні вимоги уточнювались, згідно з заявою про зменшення позовних вимог, при врахуванні часткової сплати боргу в розмірі 150000 грн. та поданої заяви про збільшення позовних вимог від 30.05.2011р. якою збільшено розмір пені, інфляційних збитків та 3% річних, на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача за договором постачання товарів № 23/ПР-40722 від 01.02.2010р. загальної суми заборгованості у розмірі 649583, 74 грн., яка включає в себе суму основного боргу в розмірі 572504, 40 грн., суму штрафних санкцій (пені) в розмірі 31147, 73 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 37614, 71 грн. та суму 3% річних в розмірі 8316, 90 грн..

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні. Вказана позиція викладена у п. 14 Листа Вищого господарського суду від 29.06.2010р. № 01-08/369.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором постачання товарів № 23/ПР-40722 від 01.02.2010р. не у повному обсязі виконані зобовязання щодо оплати поставленого товару, у звязку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку разом із нарахованими штрафними санкціями у вигляді пені, інфляційними збитками та 3% відсотками річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 07.04.2011р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 23.05.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 12.05.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідач попереджений ухвалою від 30.05.2011р..

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2010р. між ДП з іноземними інвестиціями «Перно Рікар Україна»та ТОВ «Рейнфорд»укладено договір 23/ПР-40722 за яким (з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.02.2010р. до договору) постачальник зобовязувався передати (поставити) покупцю в обумовлені договором строки товар алкогольні напої в асортименті згідно замовлень покупця, що являються невідємною частиною договору, на умовах і в порядку передбаченому договором і додатками до нього, а покупець (відповідач у справі) зобовязувався прийняти вказаний товар і оплатити за нього обумовлену договором ціну на умовах, обумовлених в додатку № 4 до договору «Додаткові умови», який являється невідємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2 договору, товар передається у власність покупця; перехід права власності на товар відлічується з моменту передачі товару на підставі накладної та інших супроводжувальних документів на товар; датою переходу права власності на товар є дата підписання накладної про передачу товару.

Про виконання договору свідчать представлені до справи замовлення за якими здійснювалось постачання продукції, видаткові накладні що підтверджують отримання замовленої продукції, складені акти розбіжностей при прийнятті товару (п. 3.21 договору в редакції погодженій протоколом розбіжностей). Зазначені документи у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи, перелік видаткових накладних по загальній сумі поставленого товару наведений у позовній заяві, а довідкою банку (ПАТ «Корпоративний та інвестиційний Банк Креді Агріколь») за вих. № 01/СГ від 06.04.2011р. підтверджено надходження коштів від відповідача за період з 01.02.2010р. по 05.04.2011р. в оплату поставленої продукції.

Відповідно до положень п. 8.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до повного проведення взаємних розрахунків між сторонами.

В силу положень договору (п. 8.2) договір може бути продовжено шляхом укладення між сторонами письмової угоди на термін, зазначений в такій угоді; у випадку якщо за відсутності письмової угоди, сторони продовжують виконувати договір, і від сторін не надходило пропозицій про зміну умов договору, договір вважається продовженим на один календарний рік на тих самих умовах…

Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки товарів здійснювались у строк дії договору, а сам договір був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його зміну, припинення чи розірвання.

Оплату за поставлений товар відповідачем здійснено не у повному обсязі, у звязку з чим заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 722504, 40 грн. та при частковій сплаті боргу в розмірі 150000 грн. (підтверджується випискою з рахунку за 06.06.2011р., довідкою з банку (вих. № 01/СГ від 08.06.2011р.)) станом на час вирішення спору в сумі 572504, 40 грн. не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обовязковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень договору (п. 5.1 в редакції протоколу розбіжностей) покупець оплачує поставлений товар протягом строку вказаного в додатку № 2 «Умови співробітництва»у відповідності з обумовленим сторонами додатково типом співробітництва.

У п. 6 Додаткових умов, які є додатком № 1 до договору визначено обовязок покупця проводити оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника: протягом 40 календарних днів з моменту поставки товару.

З урахуванням наведених положень договору, строк виконання зобовязань щодо оплати продукції отриманої згідно видаткових накладних залучених до справи станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 40 календарних днів з моменту поставки товару.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 560037, 88 грн. свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 31.12.2010р., який підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств та залучений до матеріалів справи у належним чином засвідченій копії.

Після підписання вказаного акту звірки позивачем було здійснено поставку продукції згідно накладних № ВНк-000153 від 11.01.2011р. на суму 114159, 06 грн., № ВНк-000182 від 11.01.2011р. на суму 90784, 98 грн., № ВНк-000187 від 12.01.2011р. на суму 14262, 84 грн., № ВНк-000290 від 19.01.2011р. на суму 33643, 32 грн., № ВНк-000356 від 19.01.2011р. на суму 15239, 22 грн., № ВНк-000461 від 26.01.2011р. на суму 28788, 24 грн., № ВНк-000464 від 26.01.2011р. на суму 27961, 62 грн., № ВНк-000465 від 26.01.2011р. на суму 6759, 12 грн., № ВНк-000684 від 03.02.2011р. на суму 39210, 12 грн., та при отриманих оплатах 06.01.2011р. 208342 грн. (платіжне доручення № 47), 06.06.2011р. 150000 грн. (виписка з рахунку), що також підтверджені довідками з банку за вих. № 01/СГ від 06.04.2011р., вих. № 01/СГ від 08.06.2011р. сума заборгованості відповідача за поставлені товари, що є несплаченою становить 572504, 40 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 6.2 договору № 23/ПР-40722 від 01.02.2010р. у випадку несвоєчасної сплати вартості товару покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем станом на 30.05.2011р. при врахуванні суми заборгованості у відповідному періоді по строку настання оплати згідно з умовами договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 (7, 75%) і складає 31147, 73 грн. (розрахунок наведений у заяві про збільшення позовних вимог від 30.05.2011р.).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 37614, 71 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 8316, 90 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 23/ПР-40722 від 01.02.2010р. відповідачем не спростовано, відзиву на позов та контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 7995, 84 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати повязані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України, що є підставою для покладення на відповідача витрат по сплаті державного мита понесених з поданням позову про стягнення боргу, який частково в сумі 150 000 грн. був сплачений відповідачем після порушення провадження у справі (06.06.2011р.).

Сума понесених витрат в розмірі 66000 грн., що повязані з оплатою послуг адвокатського обєднання «Фортіс»щодо чого заявлено позивачем, не підлягає стягненню з відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи покладаються на відповідача в разі, якщо вони є оплатою послуг адвоката.

Договір про надання правової допомоги від 28.03.2011р. укладено позивачем з Адвокатським обєднанням «Фортіс»яке не є адвокатом в розумінні наведених положень, тобто з юридичною особою працівниками якої є особи, що займаються адвокатською діяльністю, відповідно сплата коштів в сумі 66000 грн. є коштами сплаченими адвокатському обєднанню на підставі цивільно-правового договору.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнфорд»(юрид. адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська 154А; п/р 2600231556101 в ФАБ «Південний»МФО 320917, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35250305) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Перно Рікар Україна»(юрид. адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема 47; п/р 26000000401000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь»м. Києва, МФО 300379, ідент. код 25287132) 572504, 40 грн. (пятсот сімдесят дві тисячі пятсот чотири гривні 40 копійок) основного боргу, 31147, 73 грн. (тридцять одну тисячу сто сорок сім гривень 73 копійки) пені, 37614, 71 грн. (тридцять сім тисяч шістсот чотирнадцять гривень 71 копійку) інфляційних збитків, 8316, 90 грн. (вісім тисяч триста шістнадцять гривень 90 копійок) 3% річних, 7995, 84 грн. (сім тисяч девятсот девяносто пять гривень 84 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 14.06.2011