Рішення № 17193363, 10.06.2011, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 2-1360/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2011 року Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі:

- головуючого судді Бурко Р.В.

- при секретарі Кац-Філімонцук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоконстянтинівської шахти ДП «Східно гірничо збагачувальний комбінат» та ДП «Східно гірничо збагачувальний комбінат» про порушення законодавства про працю суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоконстянтинівської шахти ДП «Східно гірничо збагачувальний комбінат» та ДП «Східно гірничо збагачувальний комбінат» про порушення законодавства про працю, просить суд зобов'язати правонаступника Державного підприємства «Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд» - Новокостянтинівську шахту (НК ДІЇ «СхідГЗК») Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звільнити з 09.09.2010 року відповідно до частини З ст.38 КЗППУ, видати трудову книжку, копію наказу про звільнення і провести розрахунок з виплатою належних сум; стягнути з Новокостянтинівської шахти (НК ДП «СхідГЗК») відповідно до ст.44 КЗППУ та п.5.24 Колективного договору вихідну допомогу в розмірі чотиримісячного середнього заробітку; за затримку видачі трудової книжки, відповідно до частини 4 ст.235 КЗППУ,стягнути з Новокостянтинівської шахти (НК ДП «СхідГЗК») середній заробіток за весь час затримки. В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та крім того просить суд за порушення строків розрахунку при звільненні (ст.116 КЗППУ) і відповідно до частини 1 ст.117 КЗППУ, стягнути з Новокостянтинівської шахти (НК ДП «СхідГЗК») на його користь середній заробіток за весь час затримки: з 09.10.2010 р. (включно) по день фактичного розрахунку; зобов'язати Новокостянтинівську шахту Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звільнити з 09.09.2010 року відповідно до частини 3 ст.38 КЗППУ, видати копію наказу про звільнення і провести розрахунок з виплатою належних сум; стягнути з Новокостянтинівської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» відповідно до ст.44 КЗППУ та п. 5.24 Колективного договору вихідну допомогу в розмірі чотиримісячного середнього заробітку; за затримку видачі трудової книжки, відповідно до ч.4 ст. 235 КЗППУ, стягнути з Новокостянтинівської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» середній заробіток за період з 10.09.2010 р. по 24.11.2010 р. (включно); за порушення строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗППУ) і відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗППУ стягнути з Новокостянтинівської шахти Держарного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» його середній заробіток за весь час затримки: з 10.09.2010 р. (включно) по день фактичного розрахунку.

Обґрунтував свої вимоги тим, що з 16 квітня 2008 року по 1 вересня 2010 року працював по трудовому договору, укладеному на невизначений строк, на Державному підприємстві «Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд» (ДП «Дирекція»), яке з 01.09.2010 року, було реорганізоване в Новокостянтинівську шахту (НК ДП «СхідГЗК») і яка була приєднана до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

В період перебування в щорічній основній відпустці, був звільнений 01.09.2010 р. з ДП «Дирекція» і переведений на Новокостянтинівську шахту (НК ДП «СхідГЗК»). Вважє такий перевод незаконним тому, що не давалась згода на це відповідно до ч.І ст.32 Кодексу законів про працю України . Крім того, відлові дно до ч.З ст. 40 КЗППУ не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його перебування у відпустці.

Крім того зазначає, що при розірванні стосунків, які випливали б з трудових відносин між ним і Новокостянтинівською шахтою ДП «СхідГЗК», виходив з того, що НК шахта по відношенню до нього є роботодавцем, про що свідчить запис в трудовій книжці 01.09.2010 р. за №59 про те, що: «ДП «Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд» з 01.09.2010 реорганізовано шляхом створення Новокостянтинівської шахти та приєднання до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». З цим записом ознайомився 07.09.2010 року в відділі кадрів підприємства, коли вийшов на роботу після закінчення відпустки. На прохання до працівниці відділу кадрів ознайомити з наказами, на підставі яких був зроблений цей запис, йому було відмовлено з причини того, що вказаних наказів, за словами працівника відділу кадрів, в відділі кадрів не було.

Маючи сумніви, що на дату переводу на НК шахту Державне підприємство «Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд» було ліквідоване в установленому законом порядку і вважаючи, що його перевели на інше підприємство без його згоди, що потягло за собою зміну істотних умов праці, 07.09.2010 р. написав заяву про звільнення з роботи з 07.09.2010 р. по п.6 ст.36 КЗППУ на ім'я в.о. директора НК шахти ОСОБА_2 - тобто керівника підприємства, в яке, судячи з запису в трудовій книжці, було реорганізовано Державне підприємство «Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд».

На прохання, надати протягом робочого дня 08.09.10 року інформацію про умови праці, які мають істотне значення, роботодавець в термін і в обсязі в яких просив не задовільнив, хоча повинен був роз'яснити до початку роботи права і обов'язки та проінформувати під розпис в картці встановленного зразка про умови праці. Про реорганізацію ДП «Дирекція» не був ознайомлений належним чином і в належні строки.

Вбачаючи в діях НК шахти порушення трудового законодавства і умов Колективного договору ДП «Дирекція» і не маючи змоги підтримувати в умовах, які склалися, трудові стосунки з НК шахтою, 09.09.10 р. написав на ім'я в.о. директора НК шахти ОСОБА_2 заяву про звільнення відповідно до ч.3 ст.38 КЗППУ.

НК шахта 13.09.2010 року видала наказ за №17 про нарахування заробітної плати за відпрацьований 10.09.2010 року час, хоча ніяких трудових обов'язків на даному підприємстві не виконував, тому що на територію НК шахти з'являвся для отримання трудової книжки, копії наказу про звільнення в зв'язку з поданням заяви на звільнення від 09.09.2010 року і для отримання виплат, належних при звільненні виплат.

Крім того, наказом №40 о/с від 17.11.2010 року за підписом в.о. директора НК шахти ОСОБА_2 був звільнений з 13.09.10 р. за прогул і відповідно з чим НК шахта листом №01-10/569 від 17.11.10 р. пред'явила і грошову претензію про те, що має перед нею заборгованість в сумі 1386,43 грн. за невідроблену кількість днів щорічної відпустки, з вимогою негайно повернути кошти в зазначеній сумі на розрахунковий рахунок НК шахти, хоча ніякої відпустки НК шахта не надавала. За наведених обґрунтувань просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві. Крім того добавив, що за весь період роботи на ДП «Дирекція» йому жодного разу не було належним чином і в установленні терміни повідомлено про дати початків відпусток та не виплачувалась заробітна плата за весь час щорічних відпусток за три дні до їх початку, не узгоджувались із ним графіки відпусток, ДП «Дирекція» неодноразово по відношенню до нього і до інших працівників неодноразово в належному порядку не виплачувало заробітну плату, також ДП «Дирекція» не здійснювалось в першочерговому порядку оплата праці працівників. Роботодавцем в якості правонаступника ДП «Дирекція» виступає Новокостянтинівська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», у зв'язку із чим позивач просить суд зобов'язати Новокостянтинівську шахту звільнити його у відповідності до ч.З ст.38 КЗпП України, провести розрахунок з виплатою належних сум, стягнути вихідну допомогу в розмірі чотиримісячного середнього заробітку, тощо.

Представник відповідача - Новоконстянтинівської шахти ДП «Східно гірничо збагачувальний комбінат» позовні вимоги не визнав в повному обсязі та зазначив, що переведення та звільнення позивача проведено відповідно до чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 17 травня 2011 року залучено в якості співвідповідача ДП «Східно гірничо збагачувальний комбінат».

Представник відповідача - ДП «Східно гірничо збагачувальний комбінат» позовні вимоги не визнав в повному обсязі та зазначив, що переведення та звільнення позивача проведено відповідно до чинного законодавства України.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено, що на виконання наказів Міністерства палива та енергетики України від 26.11.2009 року № 659, від 02.03.2010 року № 88.1 та від 11.06.2010 року № 222, 23.09.2010 року Державне підприємство „Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" припинило свою діяльність, правонаступником ДП „Дирекція" є Державне підприємство „Східний гірничо-збагачувальнин комбінат", код ЄДРПОУ 14309787, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.09.2010 року за № 7064597 Серія АГ № 835838-835839,

Відповідно до Акт прийому-передачі від 30.08.2010 року майна та справ з виробничо-господарської діяльності ДП „Дирекція" до ДП „СхідГЗК", накази генерального директора ДП „СхідГЗК" від 01.09.2010 року № 223 про введення до структури ДП „СхідГЗК" відокремленого підрозділу - Новокостянтинівської шахти Державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та від 01.09.2010 року № 1070-ос про зарахування працівників ДП „Дирекція " з 01.09.2010 року до штатного складу структурного підрозділу ДП „СхідГЗК" Новокостянтинівська шахта.

Станом на 01.09.2010 року в результаті:-передачі майна та справ з виробничо-господарської діяльності ДП „Дирекція" до ДП „СхідГЗК", що підтверджується вищезазначеним Актом від 30.08.2010 року; -введення до структури ДП „СхідГЗК" відокремленого підрозділу - Новокостянтинівської шахти ДП „СхідГЗК", що підтверджується наказом генерального директора ДП „СхідГЗК" від 01.09.2010 року № 223: -зарахування працівників ДП „Дирекція " з 01.09.2010 року до штатного складу структурного підрозділу ДП „СхідГЗК", що підтверджується наказом генерального директора ДП „СхідГЗК" від 01.09.2010 року № 1070-ос - ДП „Дирекція" 01.09.2010 року було реорганізовано у Новокостянтинівську шахту ДП „СхідГЗК". У період з 01.09.2010 року по 23.09.2010 року ДП „Дирекція" господарську діяльність уже не вело, проходило завершальну процедуру припинення і припинило свою діяльність 23.09.2010 року.

Тож, як вимагає норма ч. З ст. 36 КЗпП України - у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. На підставі даної норми закону та п. 8 наказу Мінпаливенєрго від 26.11.2009р. № 659 в редакції наказу Мінпаливенєрго від 11.06.2010р. № 222 в ході реорганізації - приєднання ДП „Дирекція" до ДП „СхідГЗК" усі працівники ДП „Дирекція" без винятку були зараховані з 01.09.2010р. до штатного складу Новокостянтинівської шахти ДП „СхідГЗК" без припинення дії трудового договору і без зміни істотних умов праці. В числі усіх вище згаданих працівників ДП „Дирекція" Позивач також з 01.09.2010 року був зарахований до штатного складу Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК», згідно тієї ж ч. 3 ст. 36 КЗпП України.

Чинним трудовим законодавством не передбачені порядок чи процедура попередження працівників підприємства про наступну реорганізацію. При цьому, накази Міністерства палива та енергетики України про реорганізацію ДП „Дирекція" доводилися до відома працівників ДП „Дирекція" шляхом розміщення на дошці оголошень, також вони були доступні усім користувачам мережі Інтернет. Крім цього, на виконання п. 5.3 наказу Мінпаливенерго України від 26.11.2009 року № 659 з наступними змінами і доповненнями до трудових книжок усіх працівників ДП „Дирекція" було внесено запис про реорганізацію підприємства створення Новокостянтинівської шахти та приєднання до ДП „СхідГЗК", з яким було повідомлено кожного працівника під особистий підпис.

Отже, з 01.09.2010 року Новокостянтинівська шахта є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат".

Відповідно до п. п. 6.1, 6.5 та 6.6 Статуту ДП „СхідГЗК" посадовою особою підприємства, яка безпосередньо здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства, є Генеральний директор (Керівник), який призначається та звільняється Уповноваженим органом управління у встановленому законодавством порядку; Керівник підприємства самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства виключно відповідно до цього Статуту, Статуту Концерну, рішень органів управління Концерну та рішень Уповноваженого органу управління; Керівник підприємства має право делегувати своїм заступникам, керівникам структурних підрозділів підприємства право призначати на посаду та звільняти з посади працівників структурних підрозділів підприємства за затвердженою номенклатурою.

Керуючись правом передавати частину повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів, генеральний директор ДП „СхідГЗК" уповноважив директора Новокостянівської шахти ОСОБА_2 та наділив його рядом прав та обов'язків, обумовлених у довіреності та посадовій інструкції, в тому числі і прав призначати на посаду та звільняти з посади працівників Новокостянтинівської шахти.

Отже, на підставі проведеної реорганізації ДП „Дирекція" шляхом приєднання його до ДП „СхідГЗК", починаючи з 01.09.2010 року дія трудового договору Позивача, у розумінні ст. 21 та ч. З ст. 36 КЗпП України, продовжилася з роботодавцем - ДП „СхідГЗК" в особі генерального директора ДП „СхідГЗК" Сорокіна О.Г. в особі директора Новокостянтинівської шахти ДП „СхідГЗК" ОСОБА_2 Починаючи з 01.09.2010 року Позивач автоматично став штатним працівником як Новокостянтинівської шахти ДП „СхідГЗК", так і штатним працівником ДП „СхідГЗК" (взагалі). При цьому, зарахування Позивача, як і усіх інших працівників ДП „Дирекція", до ДП „СхідГЗК" відбулося на підставі ч. З ст. 36 КЗпП України і, як зазначено, в п. 5 наказу генерального директора ДП „СхідГЗК" від 01.09.2010 року № 223, - без зміни істотних умов праці.

Отже, позовні вимоги Позивача щодо зобов'язання Відповідача змінити запис у трудовій книжці Позивача за № 59 про реорганізацію ДП „Дирекція'' в Новокостянтинівську шахту ДП „СхідГЗК" на запис про переведення Позивача з ДП „Дирекція" до Новокостянтинівської шахти ДП „СхідГЗК" є необгрунтованими нормами чинного трудового законодавства і задоволенню в цій частині не підлягають.

Щодо позовних вимог Позивача про визнання незаконним наказу Н-К шахти від 17.11.2010р. № 40 о/с про звільнення Позивача 13.09.2010 р. за прогул без поважних причин, то 09.09.2010 року Позивач звернувся до керівника Н-К шахти із заявою про звільнення його з роботи за ч. З ст. 38 КЗпП України. 10.09.2010р. за вих. № 01-10/18 Позивачеві була надана вичерпна відповідь, що його заява не підлягає задоволенню з обґрунтуванням такої відмови. 17.09.2010р. па адресу Позивача було направлено листа у відповідь на його заяви від 09.09.2010р. за вх. №№ 09-з та 10-з, які надходили на підприємство поштою. 14.10.2010 року на адресу Позивача було направлено чергового листа за вих. № 01-10/270 з черговим нагадуванням, що дія трудового договору на займаній ним посаді не припинялася до останнього часу, із вимогою про необхідність з'явитися на роботу та надані пояснення з приводу відсутності на роботі та документи, що свідчили про поважність такої відсутності. 11.11.2010 року у телефонній розмові з Позивачем, яка була оформлена стенограмою, нагадано Позивачеві про відмову у його звільненні, про необхідність явки на роботу і надання пояснення з приводу відсутності на роботі у попередній період. Позивач повідомив, що вважає себе звільненим з роботи і не вважає себе таким, що повинен давати пояснення його відсутності на роботі.

Відповідно до довідки цехової профспілкової організації Новокостянтинівської шахти ППО ДП „СхідГЗК", виданої головою зазначеного профкому, Позивач не був членом зазначеної цехової організації підприємства. Наказом в.о. директора Н-К шахти ДП „СхідГЗК" ОСОБА_2 від 17.11.2010 року Позивач був звільненим з роботи за прогул без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, звільнення ОСОБА_1 відбулося правомірно і відповідно до вимог чинного трудового законодавства, а позовні вимоги Позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Вимога Позивача про визнання неправильним формулювання причин звільнення ОСОБА_1 та заміни запису у його трудовій книжці за № 60 про його звільнення за прогул без поважних причин на запис про його звільнення у зв'язку з порушенням законодавства про працю витікає із його попередньої вимоги, є необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, зобовязання відповідача вчинити дії з оплати вихідної допомоги, компенсацій за затримку трудової книжки та порушення строків розрахунку, коли позивач у відповідності із наказом Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК» від 17.11.2010 року № 40 о/с на підставі п. 4 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнений 13.09.2010 року за прогули без поважних причин. Тобто наказ про звільнення видано, у зв'язку із чим внесено відповідний запис до трудової книжки і підстав видання другого наказу про звільнення ОСОБА_1 у Новокостянтинівської шахти немає. Більше того, за позивачем рахується заборгованість в сумі 1386,43 грн. за невідпрацьовану кількість днів щорічної відпустки, про що його було офіційно повідомлено і ним же не спростовується.

Згідно із частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України «Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.»

Пунктом 4 статті 36 Кодексу законів про працю України в якості одного із пунктів підстав припинення трудового договору передбачено "розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45)". При цьому, в частині 2 і 3 статті 36 зазначено, що "Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. Уразі зміни власника підприємства, а також: у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40)".

Відповідно до частини третьої ст. 36 КЗпП України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору, і на новому підприємстві зберігаються трудові відносини з працівниками (частина друга ст. 36 КЗпП). В даному випадку законодавством не вимагається видання відповідних наказів, розпоряджень, постанов про продовження трудових відносин на новому підприємстві. Натомість, правонаступником - ДП "СхідГЗК" було видано наказ про «легалізацію» працівників на новому підприємстві у відповідності до рішення керівника від 01.09.2010 року № 1070-ос про зарахування працівників ДП "Дирекція" до штатного складу структурного підрозділу ДП "СхідГЗК" Новокостянтинівської шахти.

На підприємстві кількість працівників, які підлягають персональному обліку, визначається штатним розписом. До моменту звільнення позивача на Новокостянтинівській шахті існував штатний розпис і посадові інструкції, які діяли на ДП «Дирекція», про що було видано відповідний наказ ДП «СхідГЗК» від 10.09.2010 р. № 240.

Статтею 32 КЗпП України визначено чіткий порядок і обов'язок роботодавця при зміні істотних умов праці "Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також: переведення на роботу на інше

підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством...".

Згідно частини 3, 4 статті 38 Кодексу законів про працю України "У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж: за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу."

Стаття 235 КЗпП України застосовується в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу і у зв'язку із цим поновлення на роботі працівника, в самих же позовних вимогах позивачем не ставиться питання поновлення на роботі. При цьому, цією же статтею передбачено, що орган, який розглядає спір змінює формулювання причини звільнення в разі коли це не тягне поновлення працівника на роботі.

З боку позивача вчинено грубе порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, статті 139 КЗпПУ та його посадових обов'язків, які полягають в несвідомому ставленні до своїх обов'язків раціонально і ефективно використовувати свій час на роботі - з 13 вересня 2010 року по 17.11.2010 рік не з'являвся на роботі без поважних причин. Доказами з боку відповідача надаються до матеріалів справи складені комісією акти, стенограми, листування із позивачем. Як наслідок порушення норм трудового законодавства ОСОБА_1 у відповідності до наказу від 17.11.2010 року № 40 о/с звільнено з 13.09.2010 року за прогул без поважних причин.

З боку позивача до матеріалів справи не надано жодного доказу, який би вказував на поважні причини відсутності його на роботі. Зі сторони ж відповідача було вжито всіх заходів з звернення до позивача про повідомлення про причини відсутності на робочому місці, надання відповідних пояснень, працювала комісія, яка ж і телефонувала на особистий телефон позивачу і про що складено стенограму розмови.

На підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником у разі вчинення ним прогулу без поважних причин. У зазначеній правовій нормі, а також у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9, визначення прогулу сформульоване як відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, при цьому для звільнення працівника за пунктом 4 статті 40 КЗпП не обов'язково, щоб він був відсутнім на роботі більше трьох годин підряд важливо лише мати докази, які з достовірністю підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин упродовж: робочого дня (не має значення безперервно чи сумарно). При цьому, відсутність працівника на робочому місці не може вважатися прогулом - якщо працівник не залишив місця розташування підприємства. ОСОБА_1 свідомо не з'являвся на територію підприємства взагалі, до нього вжито заходи дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Прогулом без поважної причини, згідно з пунктом 24 Постанови Пленуму, вважається, зокрема, самовільне використання працівником без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору (за відсутності права на його дострокове розірвання), а також невиконання працівником встановленого положеннями частини першої статті 38 КЗпП обов'язку письмового попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням і залишення роботи до закінчення двотижневого строку з моменту подання відповідної заяви.

Надане роботодавцеві право звільнити працівника вже за одноразове вчинення прогулу може застосовуватися лише в тому разі, якщо працівник скоїв прогул без поважної причини. Оцінка причин, як поважних чи ні, здійснюється судом при розгляді спору про звільнення виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази із передбачених положеннями статті 27 Цивільного процесуального кодексу України. За таких умов наявність поважних причин визнається у разі доведеної поважної причини відсутності працівника: листок непрацездатності, показання свідків і інші докази.

Позивач у відповідності із наказом звільнений 13.09.2010 року за прогули без поважних причин, у зв'язку із чим внесено відповідний запис до трудової книжки і підстав видання другого наказу про звільнення ОСОБА_1 та внесення іншого запису з іншим формулюванням та підставами у Новокостянтинівської шахти немає.

Крім того, всупереч вимогам ст. 10, 11 ЦПК України позивачем не надано жодного доказу того, що наявність в його трудовій книжці запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України перешкоджало його працевлаштуванню.

Відповідно до ст..88 ЦПК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судові витрати державне мито в розмірі 51 грн. та 120 грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді.

При винесенні рішення, суд керується ст.11 ЦПК України щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9, ст..ст.21,32,33,38,40,139,235 КЗпП України, ст..ст.10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новоконстянтинівської шахти ДП «Східно гірничо збагачувальний комбінат» та ДП «Східно гірничо збагачувальний комбінат» про порушення законодавства про працю відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати державне мито в розмірі 51 грн. та 120 грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повне рішенням виготовлене 13 червня 2011 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Р. В. Бурко