Рішення № 17179213, 20.07.2011, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 20.07.2011

Справа № 2-п-52-11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2011 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Бахаєва І.М.

при секретарі Арифовій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до ТОВ «Термінал», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати в сумі 717 грн., компенсацію за невикористану відпуску у розмірі 8972, 80 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 11759,44 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., зазначивши, що вона працювала в ТОВ «Термінал», на підставі наказу № 2 від 01.04.1996 року вона була прийнята на роботу у ТОВ «Термінал»на посаду касира, а наказом № 24 від 01.07.1997 року вона була переведена з посади касира на посаду бухгалтера ТОВ «Термінал». Наказом по підприємству за № 226 від 07.09.2010 року вона була звільнена з посади на підставі ст. 38 КЗпП України,за власним бажанням. Однак при звільненні їй була видана трудова книжка, однак у відповідності до ст.. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить їй при звільнені, проведена не була. У квітні 2011 року їй була частково погашена заборгованість у розмірі 1326,56 грн. З урахуванням заборгованості відповідач повинен сплатити позивачу 717 грн. З моменту прийняття на роботу і по день звільнення позивачці була надана щорічна відпустка, загальною тривалістю 188 днів, однак до теперішнього часу компенсація за невикористану відпустку, загальною тривалістю 158 днів, їй не виплачена, у розмірі 8972,80 грн. Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України у звязку з затримкою розрахунку при звільненні, відповідач зобовязаний сплатити на її користь середній заробіток в розмірі 11759,44 грн., за період з 07.09.2010 року по 07.04.2011 року. Також, вважає, що діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 1000 гривень, оскільки через відсутність коштів вона не мала можливості придбати для себе та родини речі першої необхідності та продукти харчування. Все це призводило до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації її життя та життя її родини.

В судовому засіданні позивачка збільшила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 717 грн., компенсацію за невикористану відпуску в розмірі 8004 грн. 28 коп., середню заробітні плату за з за затримку розрахунку при звільнені в розмірі 16799 грн. 20 коп., та моральну шкоду в розмірі 1000 грн..

Позивач в судове засідання не зявилася, але від неї надійшла заява про слухання справи за її відсутністю, на задоволенні позовних вимогах наполягала у повному обсяг. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не зявився, від його представника до суду надійшла письмова заява про слухання справи за його відсутності, з запереченням у задоволені позовних вимог позивачки.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їхньої відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

ОСОБА_1 прийнята на посаду в ТОВ «Термінал», на підставі наказу № 2 від 01.04.1996 року, була прийнята на роботу у ТОВ «Термінал»на посаду касира, а наказом № 24 від 01.07.1997 року ОСОБА_1 була переведена з посади касира на посаду бухгалтера ТОВ «Термінал», що підтверджується копією трудової книжки /а.с.6/.

Наказом по підприємству за № 226 від 07.09.2010 року вона була звільнена з посади на підставі ст. 38 КЗпП України /а.с.6.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати виплачена не була.

У квітні 2011 року позивачці була частково погашена заборгованість у розмірі 1326,56 грн.

З урахуванням заборгованості ТОВ «Термінал»за серпень 2010 року у розмірі 1679,92 грн. та за вересень 2010 року у розмірі 363,64 грн., а всього 2043,56 грн. ( 1679,92 + 363,64), ТОВ «Термінал»повинен сплатити ОСОБА_1 - заборгованість по заробітній платі у розмірі 717 грн.

Крім того, ст.117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, крім виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 (з відповідними змінами).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (за виключенням оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у звязку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Таким чином, Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати провадитиметься виходячи з нарахувань за цей день.

Судом встановлено, що до теперішнього часу з моменту звільнення позивача, а саме з 07.09.2010 р., відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 "Про практику застосування законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 р. не проведення розрахунку з працівником удень звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

З моменту прийняття на роботу і по день звільнення позивачці була надана щорічна відпустка, загальною тривалістю 188 днів, однак до теперішнього часу компенсація за невикористану відпустку, загальною тривалістю 158 днів, їй не виплачена, у розмірі 8004,20 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у звязку з затримкою розрахунку при звільненні, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивачки середній заробіток в розмірі 15856,58 грн., за період з 07.09.2010 року по 20.07.2011 року.

Виходячи з наступного розрахунку:

1679,92 грн. середня заробітна плата;

12 місяців кількість місяців в календарному році;

365 днів - кількість днів в календарному році;

50,66 грн. - середньоденна заробітна плата;

158 днів - кількість днів не використаної відпустки.

Що стосується позовних вимог позивачки в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 гривень, суд вважає необхідним відмовити в задоволені цих вимог, так як доводи позивачки щодо виплати моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням ст. 23 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення на користь позивачці моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків або змушення докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

На підставі викладено, суд вважає задовольнити позовні вимоги позивачки частково, та вважає стягнути з відповідача на користь позивачки суму боргу по заробітній платі в розмірі 717 гривень 00 копійок, компенсацію за невикористану відпуску у розмірі 8004, 28 грн., стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15856 грн. 58 коп., в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди відмовити.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці»від 24 грудня 1999 р., Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100, ст. ст. 3, 15, 57, 59, 107, 197, 208, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал»про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал», Код 23876686, м. Мелітополь, пр.. Б. Хмельницького, 43 на користь ОСОБА_1 (і.к. невідомий), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 суму боргу по заробітній платі в розмірі 717 (сімсот сімнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал», Код 23876686, м. Мелітополь, пр.. Б. Хмельницького, 43 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. АДРЕСА_2, (і.к. НОМЕР_1), компенсацію за невикористану відпуску у розмірі 8004 (вісім тисяч чотири) грн.. 28 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал», Код 23876686, м. Мелітополь, пр.. Б. Хмельницького, 43 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. АДРЕСА_2, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15856 (п'ятнадцять тисяч вісімсот пятдесят шість) грн. 58 коп..

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал»Код 23876686, м. Мелітополь, пр.. Б. Хмельницького, 43судовий збір в дохід держави в розмірі 245 (двісті сорок пять) грн. 49 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал»Код 23876686, м. Мелітополь, пр.. Б. Хмельницького, 43 витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: