Рішення № 17171951, 05.07.2011, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

05.07.2011

                    Справа № 2-2/2011 р.

                               Р І Ш Е Н Н Я

                                        І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2011 р.                                                                                 м.Запоріжжя

                     Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі:

                    головуючого судді                    СТРАТІЙ Є.В.

                     при секретарі                              МОРОЗ Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АвтоР»про зміну підстав припинення

трудового договору та стягнення розрахункових сум в зв’язку із звільненням,

                                         в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «АвтоР»про зміну підстав при-пинення трудового договору та стягнення розрахункових сум в зв’язку із звільненням, в

якому зазначив, що 21.11.2002 р. він був прийнятий менеджером з продажу автотранспорт-

них засобів в ТОВ «АвтоР». 01.10.2003 р. наказом № 12-к був переведений на посаду стар-

шого менеджера цього ж підприємства. На початку червня 2004 р. від засновників ТОВ

«АвтоР»стало відомо, що із каси підприємства зникло приблизно 40000 гривень. Оскільки

він займався оформленням документів на продаж автомобілів, отримував кошти від клієн-

тів, то потрапив під підозру разом із іншими працівниками підприємства. Через деякий

час засновники підприємства на нього стали тиснути та вимагати визнати провину, погро-жували, що саме він буде нести відповідальність. Прокуратурою Орджонікідзевського

району м.Запоріжжя 24.07.2004 р. проти нього, директора, головного бухгалтера та касира

була порушена кримінальна справа. Оскільки на підприємстві склались напружені стосун-

ки, він був відсторонений від виконання деяких обов’язків, 08.07.2004 р. він написав заяву

про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. В цей день директор

не прийняв від нього заяву про звільнення, а наступного дня 09.07.2004 р. його ознайомили

з наказом про звільнення з посади в зв’язку з втратою довіри внаслідок скоєння винних

дій працівником, який безпосередньо обслуговує товарні цінності на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. З такою підставою звільнення позивач не згоден, оскільки не скоював вин-

них дій. Керівництво підприємства ніколи не знайомило його з посадовими обов’язками,

що передбачено діючим законодавством. Не дивлячись на це, він виконував свої обов’язки

старшого менеджера у відповідності з існуючим на підприємстві порядком та під контро-

лем директора ТОВ «АвтоР». Вважає, що нестача грошових коштів не пов’язана з виконан-

ням ним службових обов’язків, а тому не було підстав для його звільнення за п.2 ст.41

КЗпП України. Крім того, в день звільнення з ним не був проведений розрахунок, а також

не виплачена заробітна плата за травень, червень та липень 2004 р., компенсація за 10 днів

невикористаної відпустки за період з 21.11.2002 р. по 21.11.2003 р. та компенсація за неви-

користану відпустку за період з 22.11.2003 р. по 09.07.2004 р. Просив зобов’язати відпові-

дача внести в трудову книжку зміни підстав припинення трудового договору, звільнив

його за ст.38 КЗпП України, стягнути з ТОВ «АвтоР»на його користь: не виплачену заро-бітну плату за травень, червень та липень 2004 р., компенсації за невикористані відпустки за період з 21.11.2002 р. по 09.07.2004 р., середній заробіток за час затримки розрахунку.

          В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги на підставах, викла-дених в позовній заяві, просив зобов’язати відповідача внести в трудову книжку зміни підстав припинення трудового договору, звільнив його за ст.36 КЗпП України та стягну-

ти заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані відпустки, тобто

ті кошти, які відповідач повинен був виплатити йому при звільненні, в частині стягнення

середнього заробітку за час затримки розрахунку позовні вимоги не підтримав.

          Представник відповідача проти задоволення позову в частині внесення змін щодо підстав звільнення заперечувала, пояснивши, що позивач був притягнений до криміналь-

ної відповідальності за скоєння злочину, а тому відсутні підстави для внесення таких змін

в трудову книжку, щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за

невикористану відпустку проти позову не заперечувала.

          Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

          Наказом № 5/1-к від 21.11.2002 р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду менеджера

з продажу автотранспортних засобів ТОВ «АвтоР», наказом № 12-к від 01.10.2003 р. пере-

ведений на посаду старшого менеджера.

          Наказом № 09-к від 08.07.2004 р. ОСОБА_1 звільнений з займаної посади стар-

шого менеджера з 08.07.2004 р. відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України –втрата довіри

внаслідок скоєння винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує товарні цін-

ності.

          На підставі зазначеного наказу та у відповідності до формулювання підстав звіль-

нення до трудової книжки ОСОБА_1 внесено відповідний запис про звільнення.

          Відповідно до ст.235 КЗпП України рішення про зміну формулювання звільнення

орган по розгляду трудових спорів приймає в тому випадку, якщо формулювання причин

звільнення є неправильним, тобто таким, що не відповідає фактичним обставинам, або та-

ким, що не відповідає чинному законодавству при відсутності підстав для поновлення на

роботі.

          Питання про поновлення на роботі позивачем не ставилось.

          Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06 жовтня

2010 року встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, займаючи посаду

старшого менеджера ТОВ «АвтоР», будучи посадовою особою, діючи навмисно, в період

з січня по травень 2004 року складав та підписував завідомо неправдиві договори купівлі-

продажу автомобілів, до яких вносив завідомо неправдиві відомості про ціни транспортних засобів, не включаючи вартість придбаного покупцями додаткового обладнання, що потяг-ло не надходження до каси ТОВ «АвтоР» грошових коштів в сумі 115273 грн., що більше ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Зазначеною пос-

тановою провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.366 ч.2 КК України

закрито з тих підстав, що сплинув строк притягнення його до кримінальної відповідаль-ності, тобто з нереабілітуючих підстав.

          Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду

судами трудових спорів від 06.11.1992 р. № 9 звільнення з підстав втрати довіри (п.2 ст.41)

суд може визнати обгрунтованим , якщо працівник, який безпосередньо обслуговує гро-

шові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, роз-

поділом і т.і.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваже-

ному ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил про-

ведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому зако-

ном порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих

правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір’я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов’язані з їх роботою.

          Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав закон-ної сили, обов’язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій

особи, стосовно якої ухвалено вирок суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони

цією особою.

          Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В даному випадку позивачем не надано жодного доказу того, що він 08.07.2004 р.

звертався до керівництва ТОВ «АвтоР»із заявою про звільнення за власним бажанням

на підставі ст.38 КЗпП України.

          Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави

для внесення змін в трудову книжку щодо підстав припинення трудового договору, а са-

ме зміни формулювання «п.2 ст.41 КЗпП України –втрата довіри внаслідок скоєння вин-них дій працівником, який безпосередньо обслуговує товарні цінності»на «п.38 КЗпП

України –за власним бажанням».

          Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

          Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповно-

важеного ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті

116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організа-

ція повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          Згідно довідки ТОВ «АвтоР»заборгованість відповідача перед позивачем по заро-

бітній платі за травень, червень та липень 2004 року та по компенсації за невикористані

відпустки складає 805 грн.17 коп.

          Згідно до трудової книжки ОСОБА_1 після звільнення 09.07.2004 р. з ТОВ

«АвтоР»позивач працевлаштувався 21.08.2004 р. в ТОВ «УкрСпецТрейдКорпорейшен».

          Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по

заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки, які належать ОСОБА_1

при звільненні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з відповідача

на користь позивача слід стягнути 805,17 грн.

          Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено

рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід дер-

вави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, з відпові-

дача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформа-

ційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст.116, 117, 235 КЗпП України, суд

                                         в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «АвтоР»про зміну підстав припинення трудового договору та стягнення розрахункових сум в зв’язку із звільненням,

задовольнити частково.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині

внесення в трудову книжку зміни підстав припинення трудового договору, звільнивши його за ст.36 КЗпП України.

В частині стягнення розрахункових сум в зв’язку із звільненням позовні вимоги за-

довольнити, стягнути з ТОВ «АвтоР»(р/р 26008010466001 у ПАТ «Альфа-Банк»м.Київ, МФО 300346, ЄДРПОУ 31533653, адреса: 69063, м.Запоріжжя, вул.Глісерна, буд.1-Б) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації

за невикористані відпустки в розмірі 805 грн. 17 коп. (вісімсот п’ять грн.17 коп.).

          Стягнути з ТОВ «АвтоР»в дохід держави судові витрати: судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом

десяти днів з дня його проголошення.

          Суддя                                                                                Стратій Є.В.