Рішення № 17162193, 15.07.2011, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-1380/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2011 року

Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Український фінансовий союз»та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

7 червня 2011 року, позивачі звернулися до суду з названим позовом, в якому просили суд, визнати недійсним нотаріально-посвідчений договір іпотеки (реєстр. № 503) від 24.10.2007 р., укладений між КС «Український фінансовий союз»та ОСОБА_3, що діяв від імені ОСОБА_2, на належну йому згідно державного акту серії ЯГ № 952537 від 02.02.2007 р. земельну ділянку розташовану на території АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зняти з реєстрації в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, вилучивши запис у державному реєстрі іпотек вказаної земельної ділянки, мотивуючи це відсутністю письмової згоди позивачки ОСОБА_1, дружини ОСОБА_2 на надання довіреності ОСОБА_2 ОСОБА_3 на передачу в іпотеку КС «Український фінансовий союз»вказаної вище земельної ділянки в забезпечення кредитного договору № Ф1-60 від 24.10.2007 р., укладеного між філією КС «Український фінансовий союз»і ОСОБА_3 і додатковими угодами до нього на суму 1300000 грн.

В судовому засіданні представниця позивачів за нотаріально-посвідченими довіреностями підтримала позов.

Представниця відповідача КС «Український фінансовий союз»позов визнала повністю.

Відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, але надіслав на адресу суду нотаріально-посвідчену заяву, в якій позов визнав повністю та просив суд, слухати справу без його участі (а.с. 25).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Дво чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Умовами статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Частина 1 п. 3 ст. 208 ЦК України зазначають у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Виходячи з приписів ст. 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтями 216-217 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Статтею 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, які він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, які він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно із ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Стаття 578 ЦК України передбачає майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Стаття 60 СК України зазначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 5 статті 61 СК України передбачено обєктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

У відповідності до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік - має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації має бути нотаріально засвідчена.

Пунктом 26 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди, інші співвласники відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України можуть предявити позов про визнання такого правочину недійсним.

Суд встановив, що позивачі офіційно зареєстрували свій шлюб 04.08.1990 р., що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 04.08.1990 р., виданого Київським Палацом реєстрації шлюбів та новонароджених (а.с. 16).

На підставі рішення 4 сесії V скликання Таїровської с/р Овідіопольського району Одеської області від 29.09.2006 р. № 125-V, позивачу ОСОБА_2, була надана земельна ділянка площею 0,1000 га на території АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), на яку ОСОБА_2, 02.02.2007 р. зареєстрував своє право власності та отримав державний акт на земельну ділянку серії ЯГ № 952537 від 02.02.2007 р. (а.с. 13,47).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказана вище земельна ділянка була придбана позивачами у шлюбі, а тому, враховуючи вищевказані приписи законодавства України належить їм на праві спільної сумісної власності.

Крім цього, суд з`ясував, що між відповідачами ОСОБА_3 та КС «Український фінансовий союз»був укладений кредитний договір № Ф1-60 від 24.10.2007 р., відповідно до умов якого, останній надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 1300000 грн. з умовами та строком повернення, обумовленими вказаним договором (а.с. 6-8).

В забезпечення умов виконання, строковості та повернення вказаного кредиту, між вказаними вище сторонами, був укладений іпотечний договір (реєстр. № 503), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до умов якого, ОСОБА_3, якій діяв від імені ОСОБА_2 на підставі нотаріально-посвідченої довіреності від 19.10.2007 р., якою останній уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися зазначеної земельною ділянкою (продати за ціну та на умовах за його розсудом, обміняти, здати в оренду) передав в іпотеку КС «Український фінансовий союз»вказану ділянку в забезпечення своїх зобовязань за зазначеним вище кредитним договором, у звязку з чим, нотаріусом було внесено в Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо вказаної ділянки, номер витягу : 15092075 від 24.10.2007 р. (заборону накладено під № 504) та внесено запис до реєстру у Державному реєстрі іпотек щодо вказаної ділянки № 15092177 від 24.10.2007 р. (а.с. 46,48-52).

Су встановив і це було підтверджено представницею позивачів, що ОСОБА_1 не давала своєї письмової згоди нотаріусу, як це передбачено вищенаведеними нормами Закону на надання довіреності ОСОБА_3, якою ОСОБА_2 уповноважив розпоряджатися їхньою земельною ділянкою, що є предметом спільної сумісної власності подружжя, а також ОСОБА_1 не надавала нотаріусу своєї письмової згоди своєму чоловікові ОСОБА_2 на передачу в іпотеку КС «Український фінансовий союз» спільної сумісної земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 що також підтверджується письмовою відповіддю приватного нотаріуса Київського МНО ОСОБА_4 про відсутність в матеріалах, на підставі яких було посвідчено вищевказаний договір іпотеки письмової згоди дружини ОСОБА_2 ОСОБА_1 на вказані правочини (а.с. 44).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2, порушивши умови приписів ст.ст. 61,65 СК України, ст. 369 ЦК України на свій розсуд, без письмової, нотаріально-посвідченої на те згоди дружини ОСОБА_1, розпорядився предметом спільної сумісної власності подружжя земельною ділянкою площею 0,1000 га на території АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), видавши довіреність від свого імені на ім.`я відповідача ОСОБА_3, уповноваживши його розпорядитись від його імені вказаною ділянкою, що і зробив в подальшому ОСОБА_3, передавши земельну ділянку, що належить на праві спільної сумісної власності в іпотеку КС «Український фінансовий союз»в забезпечення своїх кредитних зобовязань за договором кредиту, укладеного з вказаним КС «УФС», тобто ОСОБА_2 фактично розпорядився ділянкою без письмової згоди дружини ОСОБА_1

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року N 31/5 (із змінами та доповненнями), Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410, до абзацу 5 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№ 1255-IV від 18 листопада 2003 року, Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830, відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника.

На підставі викладеного, суд вважає позов обґрунтованим, підтвердженим документально, та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10,11,57-60,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 202-204,208,215-218,238,369,578 ЦК України, ст.ст. 60,61,65 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Український фінансовий союз»та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки задовольнити ;

2.Визнати недійсним іпотечний договір від 24.10.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстр. № 503), відповідно до умов якого ОСОБА_3, що діяв від імені ОСОБА_2 на підставі нотаріально-посвідченої довіреності від 19.10.2007 р., передав іпотеку Кредитній спілці «Український фінансовий союз»належну ОСОБА_2 - земельну ділянку, розташовану на території АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту про власності на земельну ділянку серії ЯГ № 952537, виданого на підставі рішення 4 сесії № 125-V Таїровської с/р Овідіопольського району Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010752900197 від 02.02.2007 р., кадастровий номер ділянки : 5123755800:01:003:0775 ;

3.Зняти з реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна № витягу 15092075 від 24.10.2007 р. (підстава обтяження : іпотечний договір, реєстр. № 503 від 24.10.2007 р., приватний нотаріус Київського МНО ОСОБА_4, накладено заборону за реєстр. № 504) земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, АДРЕСА_1, кадастровий номер : 5123755800:01:003:0775, власник ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) реєстраційний номер : 5901505, контрольна сума : 11776103Б8;

4.Вилучити запис з Державного реєстру іпотек № витягу 15092177 від 24.10.2007 р. (підстава обтяження : іпотечний договір, реєстр. № 503 від 24.10.2007 р., приватний нотаріус Київського МНО ОСОБА_4, накладено заборону за реєстр. № 504) земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, АДРЕСА_1 кадастровий номер : 5123755800:01:003:0775, іпотекодержатель Кредитна спілка «Український фінансовий союз»(код 33637777), іпотекодавець ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) - реєстраційний номер : 5901555, контрольна сума : 533ВГ56Б72.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Гандзій Д.М.