Постанова № 17153747, 12.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

12.07.11 Справа № 5015/2191/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі судового засідання Боршовському Т.

розглянув апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” № НХ-2267 від 16.06.2011 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2011 року

у справі № 5015/2191/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПетроНік”, м. Каховка

до Державного територіально-галузевого об»єднання “Львівська залізниця”, м. Львів

про стягнення 42422,08 грн.

Представники сторін:

від позивача не з»явився (належно повідомлений);

від відповідача ОСОБА_1 (довіреність в матеріалах справи).

Присутньому представнику відповідача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2011 року у справі № 5015/2191/11 (суддя Мороз Н.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПетроНік” до Державного територіально-галузевого об»єднання “Львівська залізниця”: стягнено з відповідача на користь позивача 15863,29 грн. пені, 6444,29 грн. 3% річних, 20114,50 грн. інфляційних нарахувань та відшкодовано судові витрати по справі: 424,23 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивоване ч. 2 ст. 258, ч.ч. 1, 5 ст. 261, ст. 526, ч. 2 ст. 530, ст. 598, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду в частині стягненні 15863,29 грн. пені та судових витрат по справі, відповідач Державне територіально-галузеве об»єднання “Львівська залізниця” (надалі ДТГО) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті рішення в оскарженій частині судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові про стягнення пені та розподілити судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач мав право звернутись до відповідача з вимогою про оплату по договору поставки № Л/НХ-09239/НЮ від 23.07.2009 року, з 15.02.2010 року, а тому позивач має право на стягнення пені за прострочення оплати та звернутись з такою вимогою до 15.02.2011 року. При цьому, судом першої інстанції було неправильно, на його думку, застосовано норми п. 2 ст. 258, п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України та не враховано посилання відповідача на сплив позовної давності по вимозі про стягнення пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПетроНік” (позивач у справі, надалі ТОВ) у відзиві на апеляційну скаргу № 7/6 від 06.08.2011 року (вх. № 5616 від 11.07.2011 року) доводи апелянта заперечило, посилаючись на те, що судом першої інстанції правильно враховано обставини справи та застосовано норми матеріального та процесуального права. За наведеного, позивач просить суд залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2011 року у справі № 5015/2191/11.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Від позивача представник в судове засідання не з»явився.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення позивача належним чином про час та місце розгляду справи, необов»язковість явки його представника в судове засідання згідно ухвали суду від 24.06.2011 року, вважає, що судом забезпечено право сторін на участь в судовому засіданні, а тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції та ст.ст. 69, 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представника позивача.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ “ПетроНік” просить стягнути з ДТГО «Львівська залізниця»20114,50 грн. інфляційних втрат, 6444,29 грн. 3% річних за період з 05.10.2010 року по 13.04.2011 року, 15863,29 грн. пені за період з 05.10.2010 року по 04.04.2011 року з простроченої суми боргу в розмірі 410500 грн. по договору поставки № Л/НХ-09239/НЮ від 23.07.2009 року (надалі Договір), що встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2011 року у справі № 5015/292/11.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2011 року у справі № 5015/292/11 задоволено позов ТОВ “Петро Нік” до ДТГО «Львівська залізниця»та стягнено з останнього на користь позивача 410500 грн. боргу, що виник в звязку з невиконанням зобовязань по договору поставки № Л/НХ-09239/НЮ від 23.07.2009 року. Також даним рішенням розстрочено його виконання до 18.03.2011 року. На виконання даного рішення видано наказ від 21.02.2011 року № 5015/292/11.

Дане Рішення суду в силу норм ст.ст. 35, 85, 105 ГПК України набрало законної сили, а факти, встановлені ним, не підлягають новому доведенню при вирішенню даної господарської справи.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання даного позову (14.04.2011 року) відповідачем не погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 410500 грн. Як вбачається з копії банківської виписки (а.с. 53), відповідачем виконано наказ Господарського суду Львівської області від 21.02.2011 року № 5015/292/11 про стягнення 410500 грн. лише 20.04.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

В силу п. 9.4 договору поставки №Л/НХ-09239/НЮ від 23.07.2009 року, в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення.

При цьому, враховуючи умови п. 6.1 Договору, ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що, оскільки конкретний строк оплати за поставлений товар в Договорі, не встановлено, то така оплата повинна була бути здійснена відповідачем у семиденний строк від дня пред'явлення йому позивачем вимоги про це. В даному випадку, така вимога про оплату товару № 231-1/09 від 21.09.2010 року була отримана відповідачем 27.09.2010 року, що й підтверджується також листом відповідача № НХ-3757 від 27.10.2010 року, а, отже, як підставно встановлено судом першої інстанції, прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо оплати отриманого по Договору поставки № Л/НХ-09239/НЮ від 23.07.2009 року товару виникло з 05.10.2010 року.

Таким чином, враховуючи не погашення ДТГО «Львівська залізниця» основної заборгованості по день подання даного позову, та вищенаведені норми чинного законодавства, у ТОВ "Петро Нік" виникло з 05.10.2010 року право на нарахування відповідачу інфляційних, 3% річних з простроченої суми боргу за весь час прострочення та пені за прострочення оплати основного боргу.

За наведених обставин, апеляційний суд також вважає, що є підставним нарахування позивачем відповідачу 20114,50 грн. втрат від знецінення коштів основного боргу (410500 грн.) внаслідок інфляції по договору поставки № Л/НХ-09239/НЮ від 23.07.2009 року за період з 05.10.2010 року по 13.04.2011 року, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зазначені нарахування є складовою частиною суми основного боргу, нараховані в звязку з простроченням відповідачем грошового зобовязання по вказаному Договору, факт прострочення відповідачем вказаного грошового зобов”язання вищевстановлено судом, розмір інфляційних втрат обраховано правильно, а, отже, позов в цій частині підставно задоволено судом першої інстанції.

Також апеляційний суд вважає, що підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення 6444,29 грн., що складають 3% річних з простроченої суми основного боргу за період з 05.10.2010 року по 13.04.2011 року по договору поставки № Л/НХ-09239/НЮ від 23.07.2009 року, оскільки їх нарахування відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а їх розрахунок є правильним.

Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача 15863,29 пені, оскільки її нарахування передбачено п. 9.4 Договору, ч.ч. 1, 2 ст. 193, 217, 230-231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, а її розрахунок відповідає вимогам, зробленим в ч.ч. 4, 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, безпідставними є посилання скаржника на пропуск позивачем позовної давності по позовній вимозі про стягнення пені та незастосування судом першої інстанції наслідків її спливу, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні відповідачем терміну виникнення у позивача права звернутись до нього з вимогою про сплату пені з 15.02.2011 року, а не з 05.10.2010 року як це вищевстановлено судом. При цьому, апелянт помилково ототожнює термін виникнення у позивача згідно Договору права вимоги про оплату товару та термін виникнення у позивача права на нарахування пені за прострочення виконання зобовязання по оплаті товару, яке виникло по закінченні семиденного строку від дня пред'явлення йому позивачем вимоги про це. За таких обставин, судом першої інстанції було правильно застосовано норми п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України та зробленого законний та обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для застосування передбачених ст. 267 цього ж Кодексу наслідків спливу позовної давності до вимоги про стягнення 15863,29 грн. пені.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції підставно повністю задоволено позов ТОВ “ПетроНік” до ДТГО “Львівська залізниця”, то відповідно до змісту ст.ст. 49, 105 ГПК України відсутні правові підстави для нового розподілу між сторонами судових витрат по справі.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2011 року у справі № 5015/2191/11 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий-суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

18.07.2011 року