Рішення № 17151071, 29.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.11 Справа№ 5015/2374/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг», м. Червоноград

про: розірвання договору оренди, зобовязання до повернення орендованого майна та виселення з орендованих приміщень

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності № 18-11-08344 від 31.12.2011 року;

відповідача: не зявився.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 року по справі № 5/60 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року по справі № 5/60 та рішення господарського суду Львівської області від 16.08.2010 року по справі № 5/60 в частині розірвання договору № 20 від 21.05.2004 року, зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»повернути по акту прийому передачі орендованого майна та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»із орендованих приміщень. Справу, в цій частині, направлено на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2011 року прийнято до нового розгляду позовну заяву від 16.03.2010 року в частині, скасованій Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 року, порушено провадження та призначено справу до розгляду на 19.05.2011 року. Ухвалами господарського суду від 19.05.2011 року, від 14.06.2011 року та від 21.06.2011 року розгляд справи було відкладено з огляду на неявку представника відповідача.

Позивач позовні вимоги за позовом в частині скасованій Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 року підтримав повністю. Вимоги ухвал господарського суду не виконував, позовні вимоги не уточнив.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, причини неявки не повідомляв, вимоги ухвал господарського суду не виконував, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторони відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

29.06.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 01.07.2011 року.

Суть спору: Рішенням господарського суду Львівської області від 16.08.2010 року позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України задоволено повністю: розірвано договір оренди № 20 державного майна - структурного підрозділу цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація”, укладений 21.05.2004 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноконсалтінг", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг»на користь регіонального відділення ФДМУ по Львівській області 152864,93 грн. основної заборгованості з орендної плати та 9363,64 грн. пені, зобовязано орендаря - Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг»повернути по акту прийому-передачі орендоване майно - цех по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація”, підприємству, визначеному Орендодавцем - регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг з орендованих приміщень цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація”.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року рішення господарського суду від 16.08.2010 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 року по справі № 5/60 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року по справі № 5/60 та рішення господарського суду Львівської області від 16.08.2010 року по справі № 5/60 в частині розірвання договору № 20 від 21.05.2004 року, зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»повернути по акту прийому передачі орендованого майна та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»із орендованих приміщень. Справу, в цій частині, направлено на новий розгляд.

Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань по оплаті орендної плати. Регіональне відділення Фонду державного майна України (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до господарського суду із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 72323 грн. 87 коп. заборгованості по сплаті орендної плати та 5597 грн. 80 коп. боргу по оплаті пені нарахованої на підставі п. 3.6 укладеного між сторонами договору оренди. Із вищезазначеними вимогами позивач звернувся в позовній заяві від 16.03.2010 року, яка поступила на розгляд господарського суду 22.04.2010 року. 07.07.2010 року позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог відповідно до якого просив суд розірвати договір оренди № 20 державного майна - структурного підрозділу цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація”, укладений 21.05.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Техноконсалтінг", зобовязати орендаря - Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг»повернути по акту прийому-передачі орендоване майно та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю “Техноконсалтінг»з орендованих приміщень. Позивач вказує, що вважає постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року по справі № 5/60 та рішення господарського суду Львівської області від 16.08.2010 року по справі № 5/60 в частині розірвання договору № 20 від 21.05.2004 року, зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг повернути по акту прийому передачі орендованого майна та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»із орендованих приміщень правомірним, а тому підтримує свої позовні вимоги відповідно до подано ним уточнення від 07.07.2010 року.

Відповідач жодних заперечень по суті спору не подав, доказів, які були б підставою відмови в позові в частині скасованих Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 року по справі № 5/60 позовних вимог не представив.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавцем згідно договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»(орендарем згідно договору) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, № 20 (із змінами від 05.03.2008 року) - цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості "Укрвуглереструктуризація" від 21.05.2004 року. Термін дії цього договору відповідно до п.10.1 договору визначений строком на десять років з дати його підписання. Тобто, договір повинен був би діяти до 21.05.2014 року.

Згідно з п. 10.4 Договору за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Позивач звернувся із позовними вимогами про дострокове розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, № 20 (із змінами від 05.03.2008 року) - цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості "Укрвуглереструктуризація". Підставою позовних вимог є несплата орендарем оренної плати протягом трьох місяів підряд, що є підставою, відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України для відмови наймодавця від договору найму.

Заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати, як встановлено рішенням суду першої інстанції від 16.08.2010 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року станом на 22.04.2010 року складала 152864 грн. 93 коп. На дану суму судами першої та апеляційної інстанцій визнано правомірним нарахування пені в розмірі 9363 грн. 64 коп. Постановою від 29.03.2011 року Вищий господарський суд України залишив без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року по справі № 5/60 та рішення господарського суду Львівської області від 16.08.2010 року по справі № 5/60 в частині стягнення із відповідача на користь позивача 152864 грн. 93 коп. заборгованості по сплаті орендної плати та 9363 грн. 64 коп. пені. Дана заборгованість виникла за період з 01.10.2009 року по 31.03.2010 року.

Підставою скасування Вищим господарським судом України постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року по справі № 5/60 та рішення господарського суду Львівської області від 16.08.2010 року по справі № 5/60 в частині розірвання договору № 20 від 21.05.2004 року, зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг повернути по акту прийому передачі орендованого майна та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»із орендованих приміщень є недостатнє дослідження судам першої та апеляційної інстанції питання надсилання позивачем повідомлення в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України про розірвання договору.

Господарський суд Львівської області, дослідивши представлені суду докази, в процесі нового розгляду позовної заяви регіонального Фонду державного майна України у Львівській області в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, № 20 (із змінами від 05.03.2008) - цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості "Укрвуглереструктуризація" від 21.05.2004 року, зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»повернути по акту прийому - передачі орендоване майно та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»із орендованих приміщень вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п. 7.2. договору оренди передбачено, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, в силу ч. 1 ст. 19 цього ж закону, орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”). Судами першої, апеляційної та вищої інстанцій встановлено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.10.2009 року по 31.03.2010 року, тобто за три місяці.

Пунктом 10.1 укладеного між сторонами договору оренди № 20 визначено 10-річний строк дії договору, тобто договір повинен був би таким, що закінчив свою дію 21.05.2014 року. Згідно з п. 10.4 договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Виходячи з положень ч. 3 ст. 285, ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 18, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п. 10.4 договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, № 20 (із змінами від 05.03.2008) цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості "Укрвуглереструктуризація" від 21.05.2004 року, орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Факт несплати орендної плати протягом з місяців підряд підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України підставою для відмови від договору є фати орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу. Матеріалами справи підтверджується, що зокрема не спростовано відповідачем, існування заборгованості останнього перед позивачем по орендній платі протягом більше трьох місяців підряд.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»із змінами і доповненнями, внесенимиінформаційними листами Вищого господарського суду України

від 14 жовтня 2008 року N 01-8/622, від 2 квітня 2009 року N 01-08/195, від 29 червня 2010 року N 01-08/369, відповідно до частини другої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процессуального кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі. Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд).

Одночасно суд прийшов до наступного висновку. Мотивувальною частиною (стоорінка 4, 5) постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2011 року у справі № 5/60 викладено наступне:

«Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України передбачає, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Частина 3 даної статті передбачає, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Частиною 4 статті 188 ГК України визначено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З аналізу вказаних положень вбачається, що право на звернення з позовом виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

Крім того, згідно ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору, виселення та зобов'язання відповідача повернути орендовані приміщення суди на зазначені положення уваги не звернули та в порушення ст. 43 ГПК України не дослідили питання надсилання позивачем повідомлення в порядку ст. 782 ЦК України про розірвання договору».

Наведений вище висновок суду касаційної інстанції став підставою для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд. Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Тому суд, враховуючи позицію суду касаційної інстанції, звернув увагу на зазначені вище положення законодавства та дослідив питання надсилання позивачем повідомлення в порядку статті 782 Цивільного кодексу України про розірвання договору.

Претензією від 29.01.2010 року № 11-0054 позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить орендну плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Однак, позивач правом відмови від договору оренди відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України не скористався, що підтверджується змістом претензії та відсутністю в матеріалах справи інших документів, які свідчили про вчинення позивачем дій, спрямованих на відмову від договору оренди. Тому, станом на момент розгляду справи судом договір розірваний не був.

Позивач, заявивши позовну вимогу про розірвання договору оренди, кінцево орбгрунтовану в заяві про уточнення позовних вимог від 18.06.2010 року, посилався не лише на положення статті 782 Цивільного кодексу України, механізмом якої він не скористався, а і на положення статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідно до частини 2 цієї статті 3 договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Суд важає, що несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд є не лише підставою для відмови від договору внаслідок надіслання повідомлення відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України, а також є і невиконанням відповідачем своїх договірних зобовязань щодо сплати орендної плати, істотним порушенням договірного зобовязання та є підставою для розірвання договору за рішенням суду.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечується та документарно не спростовується факт порушення відповідачем договірних зобовязань у спосіб несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд, суд вважає підставною та обгрунтованою позовну вимогу про розірвання договору оренди на підставі статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

При цьому, на думку суду, позивач вправі був обрати різні способи захисту порушеного права. Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України позивач мав право повідомити відповідача про відмову від договору через несплату орендної плати протягом трьох місяців підряд, і такий договір вважався би розірваним з моменту отримання відповідачем такого повідомлення. Відповідно до статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»позивач мав право подати позов до відповідача про розірвання договору через невиконання зобовязань за договором, що він і здійснив.

Враховуючи наведене, дослідивши обставини справи щодо надіслання чи ненадіслання повідомлення позивачем відповідачеві про відмову від договору, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про розірвання договору оренди структурного підрозділу цеху по переробці деревини та виготовлення тарної заготовки цілісного майнового комплексу державного підприємства УДКР «Укрвуглереструктуризація».

В частині позовних вимог про зобовязання відповідача повернути по акту приймання-передачі орендоване майно та виселення відповідача з орендованих приміщень суд також вважає їх підставними та обґрунтованими через наступне. Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Відповідно до пункту 2.4 договору підприємство вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Оскільки відповідач не визнає права позивача вимагати розірвання договору у заявлений спосіб та продовжує користуватись обєктом оренди, належним способом захисту порушеного цивільного права позивача відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України є також позовні вимоги про зобовязання повернення обєкту оренди по акту приймання-передачі та виселення відповідача з обєкту оренди.

Враховуючи наведене суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги в частині направлених на новий розгляд.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 762, 782 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 4, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги в частині, переданій на новий розгляд, задоволити.

Розірвати договір оренди структурного підрозділу цеху по переробці деревини та виготовлення тарної заготовки цілісного майнового комплексу державного підприємства УДКР «Укрвуглереструктуризація»№ 20 від 21 травня 2004 року, укладений між регіональним відділеним Фонду державного майна України по Львівській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг».

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»(м. Червоноград, вул. Промислова, 1, ЄДРПОУ 31242657) повернути по акту прийому-передачі орендоване майно - цех по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1 цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація», підприємству, визначеному регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, З, ЄДРПОУ 20823070) .

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»(м. Червоноград, вул. Промислова, 1, ЄДРПОУ 31242657) з орендованих приміщень цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація». Стягувачем є регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, З, ЄДРПОУ 20823070).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтінг»(м. Червоноград, вул. Промислова, 1, ЄДРПОУ 31242657) в дохід державного бюджету 85 грн. 00 коп. державного мита.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.