Рішення № 17150462, 12.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.11                                                                                           Справа№ 5015/2585/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-вуглепром», м. Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо», м Львів

про: стягнення 46063 грн.97 коп. боргу

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

Ухвалою господарського суду від 17.05.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 12.05.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 46063 грн. 97 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 21.06.2011 року. Ухвалами господарського суду від 21.06.2011 року та від 06.07.2011 року розгляд справи було відкладено з огляду на неявку представника відповідача.

                    Позивач в судовому засіданні 21.06.2011 року позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві. Представнику сторони, що брала участь в судовому засіданні, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судове засідання 12.07.2011 року сторони не з’явилися, причини неявки не повідомили.

Відповідач доказів повного чи часткового погашення боргу не подав, позовні вимоги не заперечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань.

В судовому засіданні 21.06.2011 року було оглянуто оригінали документів (договору, видаткових накладних, довіреностей, акту звірки розрахунків), копії яких долучено до матеріалів справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

12.07.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-вуглепром»(надалі по тексту рішення –позивач) звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 46063 грн. 97 коп. Позивач в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки від 31.07.2009 року, на підставі якого позивач зобов’язався поставити відповідачу вугілля згідно рознарядки, а відповідач прийняти та оплатити його згідно умов даного договору. Позивач вказує, що станом на момент подання позову борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 38764 грн. 23 коп., про що сторони підписали акт звірки розрахунків станом на 22.12.2010 року. На суму основної заборгованості позивачем нараховано 5659 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1640 грн. 19 коп. Таким чином, загальна сума позову складає 46063 грн. 97 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 31.07.2009 року був укладений договір поставки вугілля згідно рознарядки, відповідно до якого постачальник (позивач по справі) зобов’язався поставити вугілля згідно рознарядки, а покупець (відповідач по справі) прийняти та оплатити його згідно умов даного договору. На виконання умов договору позивач за період з 21.08.2009 року по 25.08.2009 року поставляв відповідачу вугілля марки ГЖСШ у загальній кількості 838760 тони на загальну суму 498764 грн. 23 коп.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними:

- № 3В-0000006 від 25.08.2009 року на суму 64413 грн. 00 коп.;

- № 3В-0000007 від 25.08.2009 року на суму 31773 грн. 00 коп.;

- № 3В-0000004 від 25.08.2009 року на суму 99195 грн. 00 коп.;

- № 3В-0000005 від 25.08.2009 року на суму 96135 грн. 00 коп.;

- № 3В-0000002 від 25.08.2009 року на суму 61557 грн. 00 коп.;

- № 3В-0000001 від 21.08.2009 року на суму 59792 грн. 40 коп.;

- № 3В-0000003 від 21.08.2009 року на суму 68707 грн. 20 коп.;

- № 3В-0000000 від 25.08.2009 року на суму 17191 грн. 63 коп.;

Товар відповідач отримав на підставі відповідних доручень, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідно до п. 3.2 договору, покупець зобов’язався оплатити за поставлене вугілля після його реалізації.

22.12.2010 року сторони підписали Акт звірки розрахунків станом на 22.12.2010 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 38764 грн. 23 коп. Дана сума відповідачем не погашена, що стало підставою звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованої суми.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, стороною в судовому засіданні не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. В даному випадку, як зазначено у п. 3.2 договору, покупець зобов’язався оплатити за поставлене вугілля після його реалізації. Суд, зважаючи на відсутність доказів реалізації отриманого відповідачем вугілля виходить з того, що з моменту поставки продукції відповідачу пройшов тривалий період часу для реалізації вугілля. Крім цього відсутні, будь-які докази відмови відповідача від прийняття отриманого вугілля відповідно до п. 2.3 договору. Також суд враховує підписаний сторонами Акт звірки розрахунків, відповідно до якого відповідач визнав факт наявності за ним заборгованості в розмірі 38764 грн. 23 коп. станом на 22.12.2020 року, однак зважаючи на те, що строк оплати в договорі зазначений за умови виконання відповідачем певних дій, суд зважаючи, на те, що ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений момент пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 16.03.2011 року позивач направив відповідачу претензію № 1/03 про оплату 38764 грн. 23 коп.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 38764 грн. 23 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 38764 грн. 23 коп. основного боргу, 5659 грн. 55 коп. інфляційних нарахувань та 1640 грн. 19 коп. 3% річних.

Розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за користування чужими коштами позивачем здійснений математично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо», м Львів, вул. Городоцька, 16 (код ЄДРПОУ 01879782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-вуглепром», м. Львів, просп. В. Чорновола, 45-а (код ЄДРПОУ 31526887) 38764 грн. 23 коп. основного боргу, 5659 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 1640 грн. 19 коп. річних, 460 грн. 64 коп. сплаченого державного мита, 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя