Рішення № 17150429, 12.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.11 Справа№ 5015/2708/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Дочірнього підприємства «Бетон Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформпроект», м. Львів

про стягнення 48898 грн. 81 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності б/н від 01.06.2011 року;

відповідача: не зявився

Ухвалою господарського суду від 19.05.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 21.06.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 48898 грн. 81 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 21.06.2011 року. Ухвалами господарського суду від 21.06.2011 року та від 06.07.2011 року розгляд справи було відкладено з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представнику позивача розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 12.07.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (видаткових накладних, довіреностей, претензії, акту звірки).

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

12.07.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Дочірнє підприємство «Бетон Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформпроект»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 48898 грн. 81 коп. боргу, з яких 43038 грн. 56 коп. - сума основного боргу, 1128 грн. 09 коп. 3% річних та 4732 грн. 16 коп. втрати від інфляції. Позивач вказує, що відповідач не повністю оплатив поставлену йому продукцію, внаслідок чого борг відповідача перед ним становить 43038 грн. 56 коп. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в повному обсязі. Сума позову із врахуванням інфляційних та річних складає 48898 грн. 81 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: За період з 11.06.2010 року по 15.07.2011 року позивач здійснював відповідачу поставку товару (бетону), що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Загальна вартість отриманого відповідачем товару складає 54110 грн. 00 коп., з яких оплачено 11071 грн. 44 коп., внаслідок чого сума боргу, яка залишилась не оплаченою складає 43038 грн. 56 коп., про що сторонами було підписано акт звірки розрахунків станом на 16.12.2010 року Таким чином, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 43038 грн. 56 коп., а загальна сума, що підлягає до стягнення, включаючи три відсотки річних за користування коштами та інфляційні втрати, становить 48898 грн. 81 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач здійснював поставку товару. Укладення разових договорів поставки підтверджується відповідними видатковими накладними та фактом проведення часткової оплати.

Згідно приписів ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обовязку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця обовязок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару погоджена сторонами у видаткових накладних і взагальному становила 54110 грн. 00 коп.

Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обовязків повязано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач виконав постачання товару, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформпроект»»зобовязалось провести оплату, при цьому термін оплати визначений не був. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою отримання повного розрахунку вартості поставленого товару, позивач 07.04.2011 року надіслав відповідачу претензію від 06.04.2011 року вих. № 525/29 із вимогою сплати 43038 грн. 56 коп. боргу, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання недопустима.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Також, стаття 536 Цивільного кодексу України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України. Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 43038 грн. 56 коп. основного боргу, 1128 грн. 09 коп. 3% річних та 4732 грн. 16 коп. втрат від інфляції.

Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних позивачем здійснений відповідно до вимог чинного законодавства та математично здійснений правильно.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 48898 грн. 81 коп. боргу.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформпроект», м. Львів, вул. Горбачевського, 8 (код ЄДРПОУ 31073660) на користь Дочірнього підприємства «Бетон Захід»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон», м. Львів, Княгині Ольги, 1-5 (код ЄДРПОУ 35721158) 43038 грн. 56 коп. основного боргу, 1128 грн. 09 коп. 3% річних, 4732 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 488 грн. 99 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя