Рішення № 17149315, 15.07.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2011 р.Справа № 5013/438/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/438/11

за позовом: приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", м. Київ

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Наладчик-М", м. Кіровоград

до відповідача 2: публічного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кіровоградського відділення публічного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Кіровоград

про стягнення 19 412,26 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 966/2010 від 31.12.10 р.;

від відповідача 1 - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.10.10 р.,

від відповідача 1 - ОСОБА_4, довіреність № б/н від 01.10.10 р.;

від відповідача 2 - ОСОБА_5, довіреність № 08-09/1352 від 03.12.09 р.;

від третьої особи 1 - участі не брали;

від третьої особи 2 - ОСОБА_5, довіреність № 08-09/1352 від 03.12.09 р.

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 19 412,26 грн.

Згідно ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 31.03.2011 р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (а.с. 1-2 том 1).

Ухвалою від 29.04.2011 р. у даній справі, на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Кіровоградське відділення публічного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (а.с. 105-107 том 1).

Відповідно до ухвали господарського суду від 09.06.2011 р. за клопотанням позивача та на підставі ст. 24 ГПК України, до участі у даній справі залучено іншого відповідача - публічне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" (відповідач 2).

У судовому засіданні 30.06.11 р. позивачем подано уточнення позовних вимог № 04-4425, згідно яких приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Наладчик-М" (далі - відповідач 1) на користь позивача франшизу в розмірі 510,00 грн. та стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (відповідач 2) на користь позивача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 18 902,26 грн. (а.с. 29-32 том 2).

В наданих до суду письмових поясненнях відповідач 1 позов про стягнення з нього франшизи в сумі 510 грн. визнав (а.с. 51 том 2).

Крім того, представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав заяву про сплив строку позовної давності, що подана ним до суду 14.04.11 р. в порядку ст. 267 ЦК України (а.с. 64 том 1).

Відповідач 2 в наданому до суду відзиві позовні вимоги позивача заперечив, вказуючи на те, що в полісі № ВА/1145208 (далі - Поліс), на який посилається позивач, була застрахована цивільна відповідальність користувача іншого транспортного засобу МТЗ-80, держ. номер НОМЕР_1, заводський (ідентифікаційний) номер НОМЕР_2, а цивільна відповідальність власника/користувача транспортного засобу МТЗ-80, держ. номер НОМЕР_3, заводський (ідентифікаційний) номер НОМЕР_4, не була застрахована у ЗАТ "Страхова Група "ТАС" на день ДТП 15.06.20078 р., у зв'язку з чим останній не був забезпечений Полісом ЗАТ "Страхова Група "ТАС", а тому ДТП 15.06.2007 р. не є страховим випадком за вказаним Полісом, і у відповідача 2 не має ніяких правових підстав для відшкодування в порядку регресу суму страхового відшкодування (а.с. 45-46 том 2).

Крім того, відповідачем 2 до суду також подано заяву про застосування строку позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України (а.с. 47 том 2).

15.07.2011 р. позивачем у справі подано до суду уточнену позовну заяву, за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача 1 затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 19 412,26 грн. та судові витрати у справі (а.с. 79- 80 том 2).

Також 15.07.2011 р. позивачем до суду подано заяву про відмову від позовних вимог до відповідача 2, в якій позивач просить закрити провадження в частині позовних вимог до ПАТ "СГ "ТАС" (а.с. 82- том 2).

За своєю суттю подані до суду позивачем 15.07.2011 р. заяви, є заявами про збільшення розміру позовних вимог до відповідача 1 та відмовою від позовних вимог до відповідача 2.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач до винесення рішення у справі має право, зокрема, зменшити або збільшити розмір позовних вимог, а також відмовитись від позову.

Враховуючи те, що представник позивача, який підписав заяви про збільшення розміру позовних вимог до відповідача 1 та про відмову від позовних вимог до відповідача 2 має повноваження на вчинення таких дій, а також те, що копії вказаних заяв вручено в судовому засіданні представникам відповідачів, господарський суд приймає до розгляду подані позивачем заяви та розглядає вимоги позивача в редакції заяв, що подані ним до суду 15.07.2011 р. (а.с. 79-80, 82 том 2).

Так, в частині позовних вимог до відповідача 2 - ПАТ "Страхова Група "ТАС", позивач просить закрити провадження у справі, у зв'язку з відмовою від позову (а.с. 82 том 2).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Господарським судом з'ясовано, що позивачу відомі і зрозумілі наслідки припинення провадження, передбачені ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що заява про відмову від позову щодо вимог до відповідача 2 підписана повноважною особою позивача, а також те, що представнику позивача відомі наслідки вчинення відповідних процесуальних дій та господарський суд приймає відмову позивача від позову щодо ПАТ "Страхова Група "ТАС" та припиняє провадження у справі в цій частині.

Оскільки від вимог до відповідача 2 позивач відмовився у визначено законом порядку, господарський суд розглядає по суті вимоги позивача до відповідача 1 в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 79-80 том 2).

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази у справі, господарський суд встановив наступне.

21.03.2007 р. між АТ "ПРОСТО-страхування" (далі - страховик) та ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 або страхувальник) укладено договір страхування № АТК 0110569 майнових інтересів власника автомобіля "Toyota LAND CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с. 10 том 1).

Укладений між сторонами Договір страхування зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

15.06.2007 р. в м. Кіровограді по вул. Ж.Революції відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), учасниками якої стали: трактор "МТЗ-80", реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) та зареєстрований автомобіль "Toyota LAND CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_6, що підтверджується відповідною довідкою ВДАІ УМВС України у Кіровоградській області № 405 від 15.06.2007 р. (а.с. 14-15 том 1).

18.06.2007 р. страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку (а.с. 12-13 том 1).

Відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.10.2007 року, ДТП сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 (а.с. 16 том 1).

В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль страхувальника, що підтверджується як довідкою ВДАІ, а також протоколом дорожнього транспортного засобу (а.с. 14-15, 29-30 том 1).

Відповідно до Звіту від 19.06.2007 р. № 7-180 про експертну оцінку дорожнього транспортного засобу "Toyota LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Toyota LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_5, становить 19 412,26 грн. (а.с. 17-28 том 1).

01.07.2007 р. страхувальник звернувся до АТ "ПРОСТО-страхування" із заявою на виплату страхового відшкодування за вказаним вище страховим випадком, вказавши реквізити для перерахування (а.с. 31-32 том 1).

Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. За ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

18.07.2007 р. співробітниками АТ "ПРОСТО-страхування" було складено розрахунок страхового відшкодування № 5627, відповідно до якого страхове відшкодування , що належить до виплати страхувальнику становить 19 412,26 грн.

Оскільки Згідно умов договору страхування № АТК 110569, Правил № 2062 "Добровільного страхування наземного транспорту" в редакції від 28.04.2004 р. пошкодження автомобіля внаслідок ДТП визнано страховим випадком, страховиком складено відповідний страховий акт № 5398/АТ від 19.07.2007 р. (а.с. 33 том 1) та винесено розпорядження № 5589 від 19.07.2007 р. про здійснення виплати страхового відшкодування у розмірі 19 412,26 грн. (а.с. 34 том 1).

На підставі розпорядження № 5589 від 19.07.2007 р. згідно видаткового касового ордеру № 2002 від 23.07.2007 р. позивачем виплачено страхувальнику частину страхового відшкодування за ремонт автомобіля "Toyota LAND CRUISER", реєстраційний номер НОМЕР_5,, в розмірі 12 852, 26 грн., а частину страхового відшкодування в розмірі 6 560,00 грн. у відповідності до розпорядження № 5589 від 19.07.2007 р. було зараховано у сплату недоплаченої частини страхової премії шляхом взаємозаліку із Кіровоградською філією АТ "ПРОСТО-страхування" (а.с. 35 том 1).

Позивач вказує на те, що фактичні його витрати, що пов'язані з цим страховим випадком складають 19 412,26 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як на правову підставу пред'явленого позову позивач посилається на 1172 , ч. 2 ст. 1187 та ст. 1191 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вказуючи на те, що ОСОБА_1, під час вчинення ДТП знаходився у трудових відносинах з ТОВ "Наладчик-М" та виконував свої трудові та службові обов'язки, позивач стверджує, що застосуванню підлягає ст. 1172 ЦК України.

Факт знаходження ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем 1 підтверджується як матеріалами справи, а також поясненнями представника самого відповідача 1, наданими в судовому засіданні (а.с. 77,78 том 2).

Враховуючи наведе, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача до відповідача 1 щодо стягнення з останнього затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 19 412,26 грн.

Однак, дані вимоги, на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Відповідачем 1 у даній справі, на підставі ст. 267 ЦК України, до суду подану заяву про сплив позовної давності, в якій відповідач 1 вказує на те, що страховий випадок стався 15.06.2007 р., а отже, за доводами заявника строк позовної давності сплив 15.06.2010 р., а до суду з даним позовом позивач звернувся лише у 2011 році, що є підставою для відмови в позові (а.с. 64 том 1).

Згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Перебіг позовної давності, відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регрес ними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Позивачем фактичне виконання щодо виплати страхувальнику страхового відшкодування здійснено 23.07.2007 р., на що вказує відповідний касовий ордер від 23.07.2007 р., саме з цієї дати і починається відлік строку позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, та відповідно закінчується 23.07.2010 р.

До суду з даним позовом позивач звернувся 28.03.2011 року, а отже з пропуском строку позовної давності, тобто за межами даного строку.

Факт пропуску строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України позивач не заперечує, у зв'язку з чим останнім до суду 28.03.2011 р. подано відповідну заяву, якою позивач з посиланням на ст. 53 ГПК України, просить поновити строк позовної давності (а.с. 38 том 1).

Господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Зі змісту даної норми вбачається, що її застосування пов'язано саме з пропуском процесуального строку, встановленого законом, однак, строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, тобто нормою матеріального права, є процесуальним.

У зв'язку з чим, господарський суд вважає помилковим посилання позивача на застосування ст. 53 ГПК України.

Крім того, як на поважність причини пропуску строку позовної давності, позивач посилається на той факт, що 20.07.2010 р. позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до Білоуса С.Е. про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Як стверджує позивач, лише під час розгляду цивільної справи, порушеної Кіровським райсудом м. Кіровограда за його позовом, позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_1, під час ДТП, керуючи трактором "МТЗ-80" виконував трудові обов'язку ВАТ "Наладчик - М", у зв'язку з чим останнього було залучено до участі у цивільній справі в якості співвідповідача, а відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда провадження у справі було закрито, оскільки даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Господарський суд вважає, що зазначені позивачем причини пропуску позовної давності, не належать до поважних, враховуючи наступне.

По перше, позивач в поданій ним до суду заяві про поновлення пропущеного строку позовної давності стверджує, що 20.07.2010 р. він звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. В якості належного доказу позивачем до суду надано копії фіскального чеку від 23.07.10 р. та реєстру рекомендованих листів від 23.07.10 р., однак, зі змісту поданих документів не можна дійти висновку, який саме документ було відправлено до Кіровського районного суду м. Кіровограда 23.07.2010 р.

Крім того, дійсно згідно наданих до суду ухвал Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.02.11 р. та від 21.02.11 р. вбачається, що за письмовим клопотанням позивача ПАТ "ПРОСТО-страхуання" здійснено заміну первісного відповідача ОСОБА_1 належним відповідачем ТОВ "Наладчик" у справі № 2-794/11 та закрито провадження у даній справі як така, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки сторонами є юридичні особи (а.с. 82 том 1, а.с. 52 том 2).

Господарський суд вважає безпідставними доводи позивача в тій частині, що причини з яких позивачем пропущено строк позовної давності є поважними, враховуючи наступне.

Так, позивачем до суду надано копію позовної заяви, на підставі якої було відкрито провадження у справі № 2-794/11 Кіровським районним судом м. Кіровограда за позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Зі змісту вказаної позовної заяви вбачається, що правовою підставою для звернення до Кіровського районного суду м. Кіровограда ПрАТ "ПРОСТО-страхування" зазначило ст. 1187 ЦК України, однак, будь-яких обставин та доказів, що вказують на правомірність посилання заявника на дану норму права позовна заява не містить (а.с. 53-54 том 2).

Кіровський районний суд м. Кіровограда в своїй ухвалі від 08.02.2011 р. з посиланням на ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України, як на підставу закриття провадження у справі № 2-794/11, вказує факт пред'явлення позову не до тієї особи, яка має відповідати за позовом ПрАТ "ПРОСТО-страхування" (а.с. 52 том 2).

Зазначені факти вказують на те, що позивачем при зверненні до суду Кіровського району м. Кіровограда не вірно визначено особу, яка має відповідати за вимогами про відшкодування шкоди в порядку регресу на підставі ст.ст. 1187 та 1191 ЦК України. Однак позивач вільний обирати ті способи та порядок захисту свого порушеного права.

Крім того, господарський суд звертає увагу і на те, що страхувальником ще 18.06.2007 р. у письмовому повідомленні про настання випадку було повідомлено позивача (як страховика) про ТОВ "Наладчик-М", його місцезнаходження та контактний телефон, дає свідчить про те, що позивач мав можливість встановити наявність правових відносин між трактористом водієм трактора ОСОБА_1 та ТОВ "Наладчик-М", однак як зазначив представник позивача в судовому засіданні, можливість така була у позивача, однак він цим не скористався. В судовому засіданні представник позивача стверджував, що у відповідності до ст. 264 ЦК України, враховуючи звернення позивача до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_1, позовна давність переривається.

Однак, доводи позивача в цій частині не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яке має позивач, однак позивач не надав суду жодного обґрунтування правових підстав щодо наявності у ОСОБА_1 статусу боржника щодо вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Оскільки господарський суд не вбачає правових підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку позовної давності, у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові.

Позивачу слід відмовити в позові до відповідача 1 повністю.

Провадження в частині вимог до відповідача 2 підлягає припиненню, у зв'язку з прийняттям господарським судом відмови позивача від позову на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на позивача і не стягуються.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.07.2011 р. оголошувалась перерва до 15.07.2011 р.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Наладчик-М" відмовити повністю.

Провадження в частині позовних вимог до публічного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" припинити, у зв"язку відмовою від позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Суддя Л.С. Коротченко Л.С.

Повне рішення складено 20.07.2011 р.