Рішення № 17148879, 31.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р. Справа № 8/059-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс», ідентифікаційний код: 30497614, місцезнаходження: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів, вул. Леніна, 84-а,

до відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1

про стягнення боргу

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 21.04.2011 року за №21;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс»(далі за текстом: Позивач або Орендодавець) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі за текстом: Відповідач або Орендар) про стягнення заборгованості по Договору оренди транспортного засобу з правом викупу від 04.06.2010 року (далі за текстом: Договір) на загальну суму 16580,35 грн. (шістнадцять тисяч пятсот вісімдесят гривень 35 коп.) і судових витрат.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав свої зобовязання за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем винила заборгованість у сумі 16580,35 грн. (шістнадцять тисяч пятсот вісімдесят гривень 35 коп.), з якої основний борг у сумі 14 904,00 грн. (чотирнадцять тисяч девятсот чотири гривні 00 коп.), пеня у сумі 238,87 грн. (двісті тридцять вісім гривень 87 коп.), інфляційні нарахування у сумі 1198,61 грн. (одна тисяча сто девяносто вісім гривень 61 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 238,87 грн. (двісті тридцять вісім гривень 87 коп.).

Відповідно до ухвали від 19.04.2011 року порушено провадження у справі №8/059-11 та призначено її розгляд на 10.05.2011 року.

10.05.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимог ухвали суду від 19.04.2011 року не виконав і про причини невиконання суд не повідомив. Ухвалою суду від 10.05.2011 року розгляд справи відкладено на 31.05.2011 року.

31.05.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 10.05.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимог ухвали суду від 10.05.2011 року не виконав і про причини невиконання суд не повідомив. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 31.05.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача і дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди транспортного засобу з правом викупу.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування транспортний засіб, зазначений у п.1.2 Договору, а саме: Автобус D, марки БАЗ А07904 Еталон, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2003 року випуску.

На виконання п.п. 2.1.1 Договору Позивачем було передано Відповідачеві зазначений у п.1.2 Договору транспортний засіб в належному стані. Відповідачем вказаний транспортний засіб було прийнято, що підтверджується актом здачі-приймання, який є невідємною частиною договору оренди транспортного засобу з правом викупу від 04.06.2010 року та в якому відсутні будь-які зазначення про зауваження щодо комплектності або справності транспортного засобу.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Відповідач зобовязався своєчасно вносити орендну плату в розмірі, передбаченому в Додатку № 1 до Договору.

Договір у п. 3.2 передбачає, що орендна плата сплачується в готівковій формі через касу Орендодавця, або в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця, в порядку та строки, визначені в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 3.1, 3.2 Договору не своєчасно і частково сплачував Позивачу орендну плату, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 15.04.2011 року виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 14 904,00 грн. (чотирнадцять тисяч девятсот чотири гривні 00 коп.).

В ході розгляду справи суд приходить до висновку, що Відповідачем визнається основний борг за Договором у сумі 14 904,00 грн. (чотирнадцять тисяч девятсот чотири гривні 00 коп.), про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2010 року, який складений, підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача без зазначення про будь-які зауваження Відповідача щодо суми заборгованості або розміру орендної плати. Копія акту знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість у вигляді основного боргу, який виник в результаті порушення зобов'язання з своєчасної та повної сплати орендних платежів у сумі 14 904,00 грн. (чотирнадцять тисяч девятсот чотири гривні 00 коп.).

Судом перевірено обґрунтованість визначення Позивачем суми основного боргу за Договором, за наслідками чого встановлено, що сума основного боргу за Договором відповідає фактичним обставинам справи і Позивачем визначена вірно.

За таких обставин суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за Договором у сумі 14 904,00 грн. (чотирнадцять тисяч девятсот чотири гривні 00 коп.) є обґрунтованими та доведеними, в звязку з чим задовольняються судом в повному обсязі.

Крім суми основної заборгованості, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у сумі 238,87 грн. (двісті тридцять вісім гривень 87 коп.), інфляційні нарахування у сумі 1198,61 грн. (одна тисяча сто девяносто вісім гривень 61 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 238,87 грн. (двісті тридцять вісім гривень 87 коп.).

Цивільний кодекс України у ст. 625 передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із вимогами п. 6.6. Договору, за кожен день прострочення орендної плати Орендар сплачує Орендареві пеню у розмірі 3% від розміру платежу за один визначений в Додатку №1 до Договору, період оренди.

Враховуючи поданий разом із позовної заявою розрахунок суми позову станом на 15.04.2011 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором складає 16580,35 грн. (шістнадцять тисяч пятсот вісімдесят гривень 35 коп.), з якої основний борг у сумі 14 904,00 грн. (чотирнадцять тисяч девятсот чотири гривні 00 коп.), пеня у сумі 238,87 грн. (двісті тридцять вісім гривень 87 коп.), інфляційні нарахування у сумі 1198,61 грн. (одна тисяча сто девяносто вісім гривень 61 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 238,87 грн. (двісті тридцять вісім гривень 87 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

Враховуючи те, що Відповідач у судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не подав, доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань судом встановлений.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем докази Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, Відповідач протилежного не довів, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 692, 712, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс», ідентифікаційний код: 30497614, місцезнаходження: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів, вул. Леніна, 84-а, заборгованість за Договором оренди транспортного засобу з правом викупу від 04.06.2010 року у вигляді основного боргу у сумі 14 904,00 грн. (чотирнадцять тисяч девятсот чотири гривні 00 коп.), пені у сумі 238,87 грн. (двісті тридцять вісім гривень 87 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1198,61 грн. (одна тисяча сто девяносто вісім гривень 61 коп.), 3-х процентів річних у сумі 238,87 грн. (двісті тридцять вісім гривень 87 коп.), державне мито у сумі 166,00 грн. (сто шістдесят шість гривень 00 коп.) і 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 31.05.2011 року