Рішення № 17147707, 20.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2011 р. Справа № 4/080-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа",

м. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський МЖК",

м. Бориспіль

про стягнення 129502,12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 предст., дов. № 666 від 20.06.2011р.

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Бориспільтепломережа" (позивач) звернулось до господарського суду Київського області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський МЖК" (відповідач) про стягнення 129502,12 грн., які складають 68243,37 грн. основного боргу, 2500,91 грн. пені, 2400,51 грн. інфляційних втрат та содових витрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору №112/066/1208 від 29.12.2008р. на постачання та споживання теплової енергії відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2011року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.06.2011 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

20.06.2010р. відповідач в судове засідання не зявився, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103230179011 від 26.05.2011р., про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву та пояснень по справі не надіслав.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

29 грудня 2008 року між комунальним підприємством теплових мереж “Бориспільтепломережа” (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільський МЖК" (споживач) було укладено Договір №112/066/1208 на постачання та споживання теплової енергії (Договір) на опалення будинку в м. Бориспіль, вул.. Шевченко, 6в, загальною площею 3307,2 м2 та відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобовязана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії для обєктів, перерахованих у Додатку №1а, договору а в обємах, зазначених у Додатку 1, а споживач зобовязаний своєчасно проводити розрахунки за використану теплову енергію.

Як зазначає позивач, він поставив відповідачу теплову енергію в період з травня 2010р. по квітень 2011р. в кількості 307,285 Гкал., що також підтверджується наявними в матеріалах справи актами використання теплової енергії.

Відповідач, в порушення умов договору, повністю та вчасно за вказаним договором не розрахувався, у звязку з чим позивачем виставлені рахунки-фактури, які залишені відповідачем без сплати.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється позивачем на протязі 3 днів з моменту отримання рахунка.

Проте, в порушення у мов договору, відповідач належним чином та у встановлені договором строки, за поставлений товар не розрахувався, у звязку з чим позивачем з метою досудового врегулювання спору було направлено відповідачу претензію № 140 від 03.02.2011р. та претензію № 330 від 09.03.2011р. в порядку статті 6 Господарського процесуального кодексу України з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Оскільки відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, та у звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач в судове засідання не зявився, доказів повної оплати боргу не надав, доводів позивача не спростував, а тому, за таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар в розмірі 119265,03 грн. підтверджені матеріалами справи, а тому є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми заборгованості позивач також просить стягнути пеню в розмірі 4548,43 грн.

Відповідно до підпункту г) п. 4 договору, у разі несплати рахунків за використану теплову енергію, споживач сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожен день відстрочки в оплаті від нарахованої суми.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок, з врахуванням норм чинного законодавства, а також застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 4548,43 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 1994,69 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5688,66 грн. інфляційних втрат (за період травень 2010р.-квітень 2011р.).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 5688,66 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський МЖК" заборгованості за договором №112/066/1208 від 29.12.2008р. на постачання та споживання теплової енергії підлягають частковому задоволенню, а саме на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 119265,03 грн., 1994,69 грн. пені, 5688,66 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський МЖК" (08300, Київська обл.., м. Бориспіль, вул.. Ватутіна, 99, код 23735004) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Бориспільтепломережа" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул.. Київський Шлях, 41-а, код 13712452) 119265 (сто девятнадцять тисяч двісті шістдесят пять) грн. 03 коп. суми основного боргу, 1994 (одну тисячу девятсот девяносто чотири) грн. 69 коп. пені, 5688 (пять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 1269 (одну тисячу двісті шістдесят девять) грн.. 49 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн.. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 2553,74 грн. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 23.06.2011р.