Рішення № 17147365, 01.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2011 р. Справа № 9/191-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/191-10 01.03.2011 р.

За позовом Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”

До Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”

Про стягнення 9671,76 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 ( дов. №227/2010 від 02.08.2010р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 2337 від 30.08.2010 р.)

Рішення господарського суду Київської області у справі № 9/191-10 прийнято 01.03.2011 року після перерви, оголошеної в судовому засіданні 10.02.2011 р. на підставі вимог ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс” до Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 9671,76 грн.

Ухвалою суду від 09.11.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 25.11.2010 р.

25.11 .2010 через загальний відділ господарського суду Київської області для всебічного та обєктивного розгляду справи, представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Частиною третьою статті 69 Господарського-процесуального кодексу встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на пятнадцять днів.

У звязку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. на лікарняному, розгляд справи 25.11.2010 року не відбувся.

Ухвалою суду від 30.11.2010 року продовжений строк розгляду спору та призначено розгляд на 16.12.2010 р.

16.12.2010 року в судове засідання представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду від 30.11.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у звязку з чим ухвалою суду від 16.12.2010 р. розгляд справи відкладено на 13.01.2011р.

У судовому засіданні 13.01.2011 р. оголошено перерву на 18.01.2011 р.

У судовому засіданні 18.01.2011 р. оголошено перерву на 25.01.2011 р.

У судовому засіданні 25.01.2011 р. оголошено перерву на 10.02.2011 р.

У судовому засіданні 10.02.2011 р. оголошено перерву на 01.03.2011 р.

В судове засідання 01.03.2011 р. представники сторін зявилися та надали суду витребувані документи.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників сторін господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (ПОЗИВАЧ) та ОСОБА_4 (Страхувальник) був укладений Договір страхування транспортних засобів у формі Полісу 106К№18478 (далі - Договір страхування), відповідно до умов якого ПОЗИВАЧ зобовязувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - застрахований автомобіль).

28 серпня 2008 року в місті Києві на перехресті проспекту Ватутіна та проспекту Маяковського мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП).

Водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом "ЗАЗ-Деу", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з застрахованим автомобілем. Під час даної ДТП застрахованим автомобілем, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 31.08.2006, довіреності №3048 від 04.06.2008, керував ОСОБА_5.

Згідно Довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві від 28.08.2009, зовнішнім оглядом встановлено, що застрахований автомобіль, отримав такі механічні пошкодження: передні ліві двері, задні ліві двері, задня ліва арка, крило.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2008 (справа №3-29226/08) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, за фактом ДТП, що мала місце 28.08.2008, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу.

29 серпня 2008 року Страхувальник, на виконання умов Договору страхування, звернувся до ПОЗИВАЧА з письмовим повідомленням про подію з застрахованим автомобілем та надав пояснення про обставини виникнення ДТП, надав заяву про виплату страхового відшкодування, а в подальшому представив усі необхідні документи для отримання страхового відшкодування.

Згідно з ст.25 Закону України "Про страхування" та на виконання умов Договору страхування, 29 серпня 2008 року було здійснено огляд пошкодженого застрахованого автомобіля. Результати огляду застрахованого автомобіля зафіксовані у Протоколі огляду та фото додатках до нього.

Вартість відновлювального ремонту, що настав у звязку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті вищевказаної ДТП, склала 10181,76 грн. (десять тисяч сто вісімдесят одна гривна 76 копійок), що підтверджується калькуляцією АУДАДЕКС №ШВО-81 від 02.09.2008.

Розрахунок розміру страхового відшкодування, яке позивач виплатив у результаті пошкодження застрахованого автомобіля відповідно до умов Договору страхування складається з:

·10181,76 грн.- вартість відновлювального ремонту;

·0,00 грн.-безумовна франшиза не вираховується (п.4.1.1. Полісу 106К№18478 від 30.08.2008) 10181,76 0,00 = 10181,76 грн.

(десять тисяч сто вісімдесят одна гривна 76 копійок)

На підставі повідомлення Страхувальника про подію з застрахованим автомобілем, заяви на виплату страхового відшкодування, довіреності №2011 від 19.04.2007, сформованого страхового акту №3659/08/50/ТР25/00/2 від 19.09.2008, ПОЗИВАЧЕМ на виконання умов Договору страхування виплачено готівкою уповноваженій особі Страхувальника страхове відшкодування у розмірі 10181,76 грн. (десять тисяч сто вісімдесят одна гривна 76 копійок), що підтверджується видатковим касовим ордером №3204 від 24.09.2008.

Згідно ст.22 Цивільного Кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ст.1166 Цивільного Кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного Кодексу України "особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом".

Також, відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" від 04.01.2001 року "до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

Винна особа у вчиненні вищевказаної ДТП ОСОБА_3, який 28.08.2008 керував автомобілем "ЗАЗ-Деу", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахував свою цивільно-правову відповідальність у Акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія" (далі ВІДПОВІДАЧ) згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/9160725 (далі Поліс №ВВ/9160725), з терміном дії з 01.06.2008 до 31.05.2009.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 9.1. ст.9 Закону передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Відповідно до п.9.2. ст.9 Закону, обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500,00 грн. на одного потерпілого.

Відповідно до п.12.1. ст.12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з п.22.1. ст.22 Закону, при настанні страхового випадку страховик (у даному випадку - ВІДПОВІДАЧ) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (в даному випадку Страхувальнику).

Зважаючи на те, що винна особа у вчиненні вище вказаної ДТП, а саме ОСОБА_3, застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ВІДПОВІДАЧА, який взяв на себе зобовязання відшкодувати заподіяний збиток, ПОЗИВАЧ з метою досудового врегулювання спору, 15.09.2009 звернувся до ВІДПОВІДАЧА з заявою про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №4042 про добровільне відшкодування шкоди, яку було отримано ВІДПОВІДАЧЕМ 18.09.2009, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що ПОЗИВАЧЕМ виплачене страхове відшкодування у розмірі 10181,76 грн., Полісом №ВВ/9160725 передбачена франшиза 510,00 грн., то, за ствердженням позивача, ВІДПОВІДАЧ повинен відшкодувати шкоду ПОЗИВАЧУ у розмірі 10181,76 510,00 = 9671,76 грн. (дев'ять тисяч шістсот сімдесят одна гривна 00 копійок).

Відповідно до п. 2.1, 2.2.1 Правил добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ № 19-1 від 25.03.1997р. (далі Правила), страховий ризик - це ймовірне пошкодження, знищення або викрадення транспортного засобу Страхувальника. До страхових випадків відносяться, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 7.1.4. Правил передбачено, що при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Згідно з п. 9.1 Правил при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки, виключаючи упущену користь, витрати на оренду чи наймання іншого транспортного засобу, моральні збитки та інше.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст.. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов”язків. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Відповідно до ст. 49 ГК України, підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта абосуб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх нате підстав.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1-3 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа -учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що винним у зазначеному ДТП визнано не лише ОСОБА_3, а й іншу особу ОСОБА_4.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 03.10.08 р. зазначених осіб визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАН та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 68,00 грн. на користь держави.

Зазначена постанова Дніпровського районного суду міста Києва сторонами не оскаржувалась та є чинною на даний час.

Оскільки постановою Дніпровського районного суду міста Києва вина зазначених осіб є солідарною, то суд вважає, що вимога позивача про відшкодування збитків у сумі 9671,76 грн. в порядку регресу підлягає задоволенню частково, а саме на суму 4835,88 грн.

Відповідач в судовому засіданні 01.03.2011 р. проти солідарного відшкодування 4835,88 грн. збитків по виплаті страхового відшкодування не заперечив.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, господарський суд Київської області,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (08500, Київська область, м. Фастів., пл. Перемоги,1, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька,33-37, код ЄДРПОУ 19411125) з будь-якого рахунку, виявленого держаним виконавцем, 4 835 (чотири тисячі вісімсот тридцять пять) грн. 88 коп. збитків по виплаті страхового відшкодування, державне мито в сумі 51 (пятдесят одна) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 03.03.2011 р.

СуддяСокуренко Л. В.