Рішення № 17146481, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/13130.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Неохіміки України»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія»

простягнення 83130,59 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Сингур М.Ю.

від відповідача:не з'явився Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Неохіміки України»(надалі –ТОВ «Неохіміки України») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія»(надалі –ТОВ «Гренландія») про стягнення 83130,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №164/1/09/04/28 від 28.04.2009 р. позивач поставив відповідачу товар, а відповідач свого грошового зобов’язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, в зв’язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 69683,51 грн. Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7963,68 грн., 7% річних у розмірі 3425,27 грн. та інфляційних витрат у розмірі 3029,62 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.04.2011 р.

В судовому засіданні 18.04.2011 р. у зв’язку із клопотанням відповідача оголошено перерву до 16.05.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 31.03.2011 р., розгляд справи відкладено до 30.05.2011 р.

У судове засідання 30.05.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, подав заяву про уточнення позовних вимог згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість 67683,51 грн., пеню в розмірі 8387,33 грн., 7% річних у розмірі 4030,13 грн. та інфляційних витрат у розмірі 3029,62 грн.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 30.05.2011 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив,.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03058, м. Київ, вул. Західна, 11 кв. 34, на яку було відправлено ухвалу суду від 16.05.2011 р. підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7543055 від 11.11.2010р. Ухвала суду за вказаною адресою отримана відповідачем 23.05.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №15267520.

Згідно із абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача (в судовому засіданні 18.04.2011 р.), всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2009 р. між ТОВ «Неохіміки України»(продавець) та ТОВ «Гренландія»(покупець) укладено договір №164/1/09/04/28 (надалі –«Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає, а покупець приймає у власність товар в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями, які є невід’ємними частинами цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору найменування, одиниці виміру, загальна кількість, марка, тип кожної замовленої покупцем партії товару, вказується у специфікаціях або документах, вказаних у п. 5.6 цього договору, які є невід’ємними частинами даного договору.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору визначено, що поставка товару за цим договором може здійснюватись партіями. Строк поставки, умови поставки, місце поставки, погоджуються сторонами у специфікаціях або документах, вказаних у п. 5.6 цього договору. Підписані специфікації не можуть бути змінені і є обов’язковими для виконання.

Відповідно до п.п. 5.7, 5.8 Договору товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем за кількістю –у відповідності з вагою нетто та кількістю місць, вказаних в транспортних документах та підтверджується видатковими накладними, за якістю – у відповідності з сертифікатами якості Документом, що підтверджує факт приймання-передачі товару є видаткова накладна.

Згідно п. 3.2 Договору загальна ціна договору –це сумарна вартість товару по всіх специфікаціях, підписаних до договору або за їх відсутності сумарна вартість всіх партій товару згідно документів, вказаних у п. 5.6 цього договору.

Оплата товару згідно даного договору здійснюватиметься в гривнях за цінами, визначеними у відповідній специфікації, або, у разі її відсутності, у документах, визначених у п. 5.6 цього договору (п. 3.5 Договору). Покупець здійснює оплату за товар в національній валюті України –гривнях по реквізитам, вказаним у п. 12 цього договору або вказаним у офіційному листі-повідомленні продавця (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору моментом оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок продавця в повному обсязі відповідно до умов специфікацій або документів, вказаних у п. 5.6 договору.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору у період з 18.03.2010 р. по 31.08.2010 р. на підставі видаткових накладних №РН-0000503 від 18.03.2010р., №РН-0000646 від 07.04.2010 р., №РН-0000850 від 05.05.2010 р., №РН-0000874 від 07.05.2010 р., №РН-0001599 від 19.08.2010 р., №РН-0001651 від 31.08.2010 р. та специфікацій №519 від 18.03.2010р., №658 від 07.04.2010 р., №865 від 05.05.2010 р., №889 від 07.05.2010 р., №1646 від 19.08.2010 р. та №1684 від 31.08.2010 р. поставив, а відповідач в особі Лавро В.П., що діяв на підставі довіреності №126 від 07.04.2010 р. та Марків М.Є., що діяв на підставі довіреностей №110 від 19.03.2010 р., №172 від 05.05.2010 р., №180 від 07.05.2010 р., №348 від 20.08.2010 р., №361 від 31.08.2010 р. отримав товар на загальну суму 76425,50 грн.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Відповідачем було частково оплачено вартість товару у розмірі 6741,99 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та видаткових накладних №РН-0000503 від 18.03.2010р., №РН-0000646 від 07.04.2010 р., №РН-0000850 від 05.05.2010 р., №РН-0000874 від 07.05.2010 р., №РН-0001599 від 19.08.2010 р., №РН-0001651 від 31.08.2010 р. та специфікацій №519 від 18.03.2010р., №658 від 07.04.2010 р., №865 від 05.05.2010 р., №889 від 07.05.2010 р., №1646 від 19.08.2010 р. та №1684 від 31.08.2010 р. товар на момент звернення позивача до суду становить 69683,51 грн.

Вказана заборгованість також підтверджуються підписаними сторонами актами звірки взаємних розрахунків станом на 22.10.2010 р., 11.01.2011 р. та 16.02.2011 р.

Спір у справі виник у зв’язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов’язання по оплаті переданого товару за вказаними накладними та специфікаціями.

Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачеві продукції згідно Договору за спірними накладними на суму 76425,50 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Договору строки та умови здійснення оплати кожної замовленої покупцем партії товару, вказується у специфікаціях або документах, вказаних у п. 5.6 цього договору. А саме, у випадку, якщо для конкретної поставки строк оплати не встановлений у відповідній специфікації, то остаточний розрахунок за поставлену партію товару повинен відбутися у будь-якому випадку не пізніше, ніж через 15 календарних днів з моменту поставки. Датою поставки є дата підписання відповідної видаткової накладної.

Як вбачається із змісту специфікацій сторонами було погоджено, що оплата кожної партії товару здійснюється протягом тридцять календарних днів.

Отже, грошове зобов’язання відповідача по оплаті поставленого товару з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України за видатковою накладною №РН-0000503 від 18.03.2010р. мало бути виконано до 19.04.2010 р., за накладною №РН-0000646 від 07.04.2010 р. –до 07.05.2010 р., за накладною №РН-0000850 від 05.05.2010 р. –до 04.06.2010р., за накладною №РН-0000874 від 07.05.2010 р. –до 07.06.2010 р., за накладною №РН-0001599 від 19.08.2010 р. –до 20.09.2010 р. та за накладною №РН-0001651 від 31.08.2010 р. –до 30.09.2010 р.

У зв’язку із невиконанням відповідачем свого грошового зобов’язання позивач звернувся до відповідача з претензією №219 від 12.10.2010 р. в якій просив протягом десяти днів сплатити існуючу заборгованість у розмірі 69683,51 грн. Претензія отримана відповідачем 14.10.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №04592830.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість у розмірі 69683,51 грн. у встановлений позивачем строк не погасив.

Разом з тим, 23.03.2011 р. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.

Таким чином, на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача за поставлений товар становить 67683,51 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 67683,51 грн. на підставі Договору та видаткових накладних за переданий позивачем товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Гренландія»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 67683,51грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8387,33 грн., 7% річних у розмірі 4030,13 грн. за період з 20.04.2010 р. по 18.04.2011 р. та інфляційні витрати у розмірі 3029,62 грн. за період з 20.04.2010 р. по 28.02.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з наступних днів, слідуючих за встановленими судом останніми днями строків виконання грошового зобов’язання, він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, положення наведеної статті визначає загальний строк нарахування пені, який за волею сторін може бути зміненим.

Пунктом 7.6 Договору сторони передбачили, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку на який є прострочене виконання зобов’язання і припиняється лише в момент повного виконання покупцем свого зобов’язання.

Таким чином, сторонами в Договорі було погоджено можливість нарахування пені за весь час прострочення виконання покупцем грошового зобов’язання.

За перерахунком суду, з урахуванням встановлених дат, з яких відповідач є таким, що прострочив, та враховуючи наведений в заяві про уточнення позовних вимог розрахунок, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 9 278,91 грн.

Суд відзначає, що така різниця в сумі пені, заявленій до стягнення позивачем, та перерахованій судом з урахуванням встановлених дат, з яких відповідач є таким, що прострочив, виникла у зв’язку з допущенням позивачем арифметичної помилки при здійснені розрахунку загальної суми пені, однак враховуючи відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у заявленому до стягнення розмірі (8 387,33 грн.)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних у розмірі 3029,62 грн. підлягає задоволенню.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть погодити інший розмір процентів, за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 7.5 Договору покупець, який прострочив обов’язок по оплаті, зобов’язаний на вимогу продавця сплатити суму боргу, а також 7% річних від простроченої суми за користування коштами.

Тобто, сторонами погоджено розмір процентів, які сплачує відповідач у випадку прострочення грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що позивач неправомірно здійснює нарахування 7% річних за прострочення по сплаті поставленого згідно видаткової накладної №РН-0000874 від 07.05.2010 р. товару з 07.06.2010 р., оскільки з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України останнім днем виконання грошового зобов’язання за вказаної накладною є 07.06.2010 р. (понеділок), а відтак відповідач є таким, що прострочив в цій частині з 08.06.2010 р.

За перерахунком суду з урахуванням викладеного розмір 7% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що підлягає стягненню з відповідача, становить 4024,65грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 7% річних (5,48 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Гренландія»на користь ТОВ «Неохіміки України»заборгованості у розмірі 67 683,51 грн., пені у розмірі 8 387,33 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 029,62 грн. та 7% річних у розмірі 4 024,65 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Неохіміки України»задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гренландія» (03058, м. Київ, вул. Західна, 11, кв. 34; ідентифікаційний код 36196836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неохіміки України»(01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 52-Б; ідентифікаційний код 34430779) заборгованість у розмірі 67683 (шістдесят сім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 51 коп., пеню в розмірі 8387 (вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 33коп., 7% річних у розмірі 4024 (чотири тисячі двадцять чотири) грн. 65 коп., інфляційні витрати у розмірі 3029 (три тисячі двадцять дев’ять) грн. 62 коп., державне мито у розмірі 831 (вісімсот тридцять одна) грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 (двісті тридцять шість) грн. 98 коп. Видати наказ.

3.          В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –06.06.2011 р.