Рішення № 17146467, 01.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/11701.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоллер Арка Системс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавібонд СВ"

про стягнення 148731,53грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 01.06.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоллер Арка Системс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавібонд СВ" про стягнення 148 731,53 грн. заборгованості за Договором №Д-1 від 01.02.2010, з яких: 127 250,03 грн. сума основного боргу, 9 894,13 грн. пеня, 9 274, 77 грн. інфляційні втрати, 2 312,60 грн. 3% річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 порушено провадження у справі №35/117, розгляд справи призначено на 18.04.2011.

13.04.2011 до початку розгляду справи через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі №35/117.

У судовому засіданні 18.04.2011 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, своїх представників не направив, про поважність причин незявлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/117 від 24.03.2011 не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 розгляд справи відкладено на 16.05.2011.

16.05.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

У судовому засіданні 16.05.2011 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору у справі відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши заявлене позивачем клопотання, вважає за можливе його задовольнити та продовжити строк розгляду спору у справі № 35/117.

Відповідач у судове засідання 16.05.2011 не зявився, своїх представників не направив, про поважність причин незявлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/117 від 24.03.2011 не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 35/117 від 16.05.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 01.06.2011.

У судовому засіданні 01.06.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 01.06.2011 своїх представників не направив, про причини неможливості явки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв, клопотань не подавав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі відповідно до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України направлялась за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, та адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до наявного в матеріалах справи витягу від 28.03.2011. Однак у судові засідання 18,04.2011, 16.05.2011, 01.06.2011 представники відповідача не зявились, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоллер Арка Системс" (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мавібонд СВ" (далі покупець, відповідач) було укладено Договір поставки №Д-1 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві тару полімерну (в подальшому - продукція), а покупець прийняти та оплатити отриману продукцію.

Кількість, асортимент та вартість продукції, що передається, вказуються у відповідних специфікаціях на кожну партію поставки продукції, які становлять невід'ємну частину даного Договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.2. договору, покупець зобов'язується оплачувати замовлену партію продукції на підставі Специфікації до Договору у розмірі 100% його вартості на умовах перерахування платежів у наступному порядку: 100 % (сто відсотків) від суми замовленої партії Продукції - передплата протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати підписання Специфікації до даного Договору, якщо інше не передбачено Специфікацією.

Відповідно до п. 2.3 Договору, умови оплати можуть змінюватись, про що зазначається в Специфікаціях до Договору які є невід'ємною його частиною.

Як свідчать матеріали справи, сторонами були підписані Специфікації №№ 1-15 до договору, відповідно до яких на підставі видаткових накладних № РН-0000085 від 26.02.2010, № РН-0000086 від 26.02.2010, № РН-0000111 від 23.03.2010, № РН-0000115 від 25.03.2010, № РН-0000116 від 30.03.2010, № РН-0000124 від 01.04.2010, №РН-0000153 від 30.04.2010, №РН-0000166 від 18.05.2010, №РН-0000175 від 26.05.2010, №РН-0000185 від 28.05.2010, №РН-0000186 від 28.05.2010, №РН-0000190 від 31.05.2010, №РН-0000191 від 31.05.2010, №РН-0000226 від 26.06.2010, №РН-0000227 від 24.06.2010 позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 1179978,01грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками відповідача, повноваження яких на отримання товару підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними, та скріплені відбитками печатки відповідача, а тому є належними доказами поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач частково оплатив поставлений товар, перерахувавши позивачеві 1052727,98 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 127250,03 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення позивача із позовом та розгляду спору у судовому засіданні відповідач свої зобовязання за договором поставки №Д 1 від 01.02.2010 не виконав у повному обсязі, суму заборгованості в розмірі 127250,03грн. не сплатив.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором поставки №Д 1 від 01.02.2010р. у розмірі 127250,03 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.7. Договору встановлено, що за прострочення оплати Продукції, Покупець за вимогою Продавця зобовязаний сплатити штраф у розмірі 0,1 % від вартості Продукції, що не була сплачена вчасно за кожний день прострочення оплати.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, погоджений сторонами, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати продукції пеню у розмірі 9894,13 грн. відповідно до наданих розрахунків, які відповідають вимогам закону і правильність яких перевірена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведених положень Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9274,77 грн. відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону та правильність якого перевірена судом, а також 3% проценти річні у розмірі 2312,60 грн.

Згідно із нижченаведеним розрахунком суду розмір процентів річних становить 2290,50 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

127250.0309.08.2010 - 15.03.20112193 %2290.50

А тому позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 2290,50 грн. за розрахунком суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної оплати поставленого товару у встановлені договором строки та не навів підстав для звільнення від обовязку його оплатити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи N 30/63).

Згідно із п.п. 10, 12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В абзаці другому пункту 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК). Витрати на правову допомогу не відносяться до інших витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Оскільки в процесі розгляду справи, позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є адвокатами, та враховуючи вищевикладені положення Господарського процесуального кодексу України, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15000 грн. витрат на оплату правової допомоги не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 148 709,43 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавібонд СВ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 11, ідентифікаційний код 35370014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоллер Арка Системс" (02088, м. Київ, провулок Геофізиків, 12, ідентифікаційний код 33882818) 127 250,03 грн. (сто двадцять сім тисяч двісті пятдесят гривень 03 коп.) боргу, 9 894,13 грн. (девять тисяч вісімсот девяносто чотири гривні 13 коп.) пені, 9274, 77 грн. (девять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 77 коп.) інфляційних витрат, 2290,50 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто гривень 50 коп.) 3% річних, 1487,09 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят сім гривень 09 коп.) державного мита та 235,96 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 09.06.2011