Рішення № 17144966, 19.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.11 р. Справа № 37|136

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” в особі Відокремленого підрозділу „Шахта „Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 331617605090

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугледегазація”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30942727

про: стягнення за договором оренди №02 від 27.04.2001р. заборгованості з орендної плати в розмірі 27096,60грн., 3% річних в розмірі 334,07грн., інфляції в розмірі 273,89грн., пені в розмірі 204,13грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №9-470 від 10012011);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 05.07.2011р. на 19.07.2011р.

У судовому засіданні 19.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” в особі Відокремленого підрозділу „Шахта „Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугледегазація”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення за договором оренди №02 від 27.04.2001р. заборгованості з орендної плати в розмірі 27096,60грн., 3% річних в розмірі 334,07грн., інфляції в розмірі 273,89грн., пені в розмірі 613,11грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди №02 від 27.04.2001р, внаслідок чого за період з грудня 2010р. по квітень 2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляції та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №02 від 27.04.2001р. з додатками та додатковими угодами; акт звірки розрахунків №35 від 30.05.2011р.; бухгалтерську довідку; рахунки-фактури, акти виконаних робіт.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та на виконання вимог суду і підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.26-50)

Заявою від 19.07.2011р. (а.с.52) у звязку з усуненням недоліків у розрахунку в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив суми вимог щодо пені до 204,13грн., залишаючи інші вимоги без змін.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не зявлявся, хоча про судовий розгляд повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями ЄДРПОУ (а.с.36).

У судовому засіданні 19.07.2011р. Позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення в частині пені та наполягав на вирішенні спору в цьому судовому засіданні з огляду на достатність представлених документів.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з відповідними підтверджуючими доказами (у разі наявності).

Суд наголошує, що встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні правами.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2001р. між Державним відкритим акціонерним товариством „Науково-виробниче підприємство „Донвугледегазація” (правопопередником Позивача у спірних правовідносинах а.с.а.с.28-34, 41-50) (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди № 02 (а.с.а.с.7-9), згідно п.п. 1.1., 1.2, 7.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в у тимчасове платне володіння та користування (оренду) окреме індивідуально визначене майно, яке знаходиться на балансі ДВАТ „Науково-виробниче підприємство „Донвугледегазація” (Балансоутримувач) і розташоване за адресою: 83017, м. Донецьк, вул. Сигова, 2а, після спільно проведеної інвентаризації (а.с.10) за прийомо-здавальним актом, для проведення заходів по дегазації вугільних пластів, газоносних порід і родовищ, утилізації і реалізації супутнього газу, його промислове та побутове застосування, проведення природоохоронних робіт для покращення екології регіону, строком до 01.05.2011р.

Пунктом 2.1. договору визначено, що вступ Орендаря у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами відповідного акту приймання-передачі (а.с.40)

Згідно умов п.п.3.1,3.2. та 3.3. зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування щомісяця в строк до 10 числа місяця наступного за звітним орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України у сумі 2194,95грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 365,83грн. (за перший місяць оренди з розрахунку 11% річних становить 21949,51грн.), виходячи із оціночної вартості (Додаток №2) на місяць та подальшою інфляційною індексацією.

Умовами п. 3.5. договору сторони передбачили відповідальність Орендаря за несвоєчасне перерахування орендної плати у вигляді пені в розмірі 120% річних від облікової ставки НБУ від суми несплати за кожен день прострочення (включаючи день сплати).

В перебігу дії договору сторонами були укладені додаткові угоди від 01.11.2001р. (а.с.11) та від 07.06.2004р. (а.с.7) до вказаного договору оренди, якими були внесені зміни щодо найменування сторін (у звязку із ліквідацією первісного Орендодавця та переданням обєкту оренди у віддання Позивача нового Орендодавця) , а також суми орендних платежів, щомісячний розмір яких у звязку із виключенням певного майна із складу обєктів оренди визначався сумою 2254,19грн. разом із ПДВ.

Задля забезпечення належного виконання грошових зобовязань Орендодавцем виписувалися Орендарю рахунки-фактури стосовно орендної плати (а.с.а.с.12-14).

Згідно бухгалтерської довідки (а.с.22) заборгованість станом на 30.05.2011р. обладнання: договір №02 від 27.04.2001р. за період з грудня 2010р по квітень 2011р. становить 27096,60грн. аналогічні відомості містить складений та надісланий (а.с.21) Позивачем акт звірення розрахунків (а.с.20).

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позов, остаточно (з з урахуванням заяви від 19.07.2011р. (а.с.52) вимагаючи стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плату у сумі 27096,60грн., пені у сумі 204,13грн. (а.с.39), 3% річних у сумі 334,07грн., інфляції в розмірі 273,89грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви від 19.07.2011р. про зменшення суми позову (а.с. _52, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлене приведенням розрахунків у відповідність до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, а отже не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та не суперечить закону.

Крім того, сумісне висування вимог всіх заявлених відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобовязань за договором оренди), а їх спільний і одночасний розгляд не перешкоджає зясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, інфляції та 3% річних.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору оренди № 02 від 27.04.2001р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України та відтворюють положення ст.ст. 4, 151 діючого на момент укладання договору оренди Цивільного кодексу УРСР. Застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України до правовідносин, що виникли на підставі договору, який укладено до набрання чинності відповідними кодексами зумовлений періодом формування стягуваної заборгованості та інших нарахувань (під час дії цих кодексів) та триваючим характером орендних правовідносин, що у повній мірі відповідає приписам ст. 58 Конституції України та п. 4 Прикінцевих положень кожного з таких кодексів.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 02 від 27.04.2001р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на користь Орендодавця відповідно до умов п. 3.3. договору № 02 від 27.04.2001р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі припинення грошових зобовязань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобовязань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості з груденя 2010р. по квітень 2011р) не було здійснено у повному обсягу орендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що прострочив їх виконання відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, інфляцію та 3% річних за період прострочення.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд задовольняє їх у повному обсягу щодо заборгованості з орендної плати у сумі 27096,60 грн., щодо 3% річних в сумі 334,07грн. та інфляційної індексації - в сумі 273,89грн..

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, за змістом ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, має бути здійснений у письмовій формі. Означені норми відтворюють положення ст.180 Цивільного кодексу УРСР, діючого на момент укладання договору оренди сторонами. Як вбачається із п. 3.5. договору оренди, сторони у належній формі дійшли згоди щодо застосування пені відносно прострочених грошових зобовязань з орендної плати.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені (а.с.39) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені в сумі 204,131грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню між розміром задоволених та первісних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” в особі Відокремленого підрозділу „Шахта „Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 331617605090) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугледегазація”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30942727) про стягнення за договором оренди №02 від 27.04.2001р. заборгованості з орендної плати в розмірі 27096,60грн., 3% річних в розмірі 334,07грн., інфляційної індексації в розмірі 273,89грн. та пені в розмірі 204,13грн. в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугледегазація”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30942727) на користь Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” в особі Відокремленого підрозділу „Шахта „Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 331617605090) заборгованість з орендної плати 27096,60грн., 3% річних в розмірі 334,07грн., інфляційну індексацію в розмірі 273,89грн. та пеню в розмірі 204,13грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вугледегазація”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30942727) на користь Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” в особі Відокремленого підрозділу „Шахта „Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 331617605090) державне мито в розмірі 279,09грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,59грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.