Рішення № 17144959, 18.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.11 р. Справа № 37/132пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі (Позивач) Управління комунального господарства Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка, ідентифікаційний код 30098218

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Парис ЛТД”, м. Костянтинівка, ідентифікаційний номер 20343920

про: розірвання договору оренди №51 від 01.09.2009р., стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 5448,30грн., пені в сумі 185,92грн. та повернення орендованого майна

за участю уповноважених представників:

Прокурора Кліменкова А.В. (за посвідченням №3722 до 28.08.2011р.)

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №701 від 29.06.2011р.);

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 04.07.2011р. на 18.07.2011р.

У судовому засіданні 18.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Костянтинівський міжрайонний прокурор (далі Заявник позову) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Управління комунального господарства Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка (далі Позивач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Парис ЛТД”, м. Костянтинівка (далі Відповідач) про розірвання договору оренди №51 від 01.09.2009р., стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 5448,30грн., пені в сумі 185,92грн. та повернення орендованого майна.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на виявлене в ході проведеної перевірки неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди нерухомого майна (приміщення) комунальної власності №51 від 01.09.2009р. за період з 01.11.2009р. по 01.06.2011р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені, і розірвання договору з повернення обєкту оренди.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає довідку про стан заборгованості, рішення Костянтинівського виконкому №462 від 19.08.2009р., договір оренди нерухомого майна (приміщення) комунальної власності №51 від 01.09.2009р. з додатковою угодою, акт приймання-передачі, правоустановчі документи, інформаційну довідку, листування з доказами надсилання та розрахунок суми заявлених вимог.

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтував ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 651, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 31, 32 Закону України „Про власність”, ст.ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру”.

Позивач надав пояснення №676 від 22.06.2011р. (а.с.23), якими підтримав позовні вимоги прокурора у повному обсягу, та представив витребувані судом документи (а.с.а.с.24-32, 41-43).

Відповідач у судові засідання не зявлявся, своєї позиції до відома суду не довів, доказів відсутності спірних грошових зобовязань не представив, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с.а.с.12, 13), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

У судовому засіданні 18.07.2011р. Прокурор та представник Позивача підтримали заявлені вимоги та наполягали на вирішені спору за наявними документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним окремих документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання вирішення справи.

Дійсно, всім учасникам справи було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009р. на підставі рішення Виконкому міської ради від 19.08.2009р. №462 (а.с.9) між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №51 (а.с.а.с. 4-6), згідно п.п.1.1., 2.1., 2.2., 2.6 та 9.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове вбудоване приміщення, споруду що належать до комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівна і знаходиться на балансі КП „Служба Єдиного замовника” (Балансоутримувач), загальною площею 34,43кв.м. та земельну ділянку під вбудованим нежитловим приміщенням, загальною площею 10,69кв.м., що знаходиться за адресою: м. Костянтинівна, вул. Ленінградська, 21, для використання під офіс, строком до 01.09.2011р.

Перебування обєкту оренди в комунальній власності підтверджується свідоцтвом про право власності №227 від 20.06.1990р., а здійснення Позивачем функцій орендодавця комунальної власності закріплене у п. 2.6. його Положення (а.с.а.с.29, 30), затвердженого рішенням Костянтинівської міської ради №5/28-594 від 22.04.2008р. (а.с.28).

Відповідно до умов розділу 3 договору оренди на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати та плати за землю, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням виконкому міської ради, у розмірі на дату підписання договору оренди 441,67грн. - на місяць (з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням), та 3107,07грн. - за рік, а також 174,51грн. плата за земельну ділянку. Пунктом 3.5. договору встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем (Відповідачем) щомісячно до 1 числа наступного місяця.

Виходячи із змісту п.3.6 договору вартість комунальних послуг не входить до суми орендної плати та сплачуються Орендарем окремо на підставі договорів укладених з відповідними організаціями, які надають такі послуги.

Згідно п. 3.7. договору плата за користування земельною ділянкою під обєктом оренди вноситься Орендарем безпосередньо на розрахунковий рахунок 33210812700058 міського бюджету м. Костянтинівни, код ЄДРПОУ 34686631, ДУДК України в Донецької області, код платежу 13050200, МФО 834016 щомісячно до 1 числа наступного місяця.

Положеннями розділу 4 спірного договору оренди, серед інших, передбачені наступні обовязки Орендаря:

-вносити своєчасно і в повному обсязі Орендодавцю орендну плату (п.4.2.2);

-за вимогою Орендодавця проводити звірку розрахунків по орендній платі, та формувати відповідні акти звірки, щорічно приймати участь в інвентаризації розрахунків станом на 1 січня (п.4.2.7.);

-письмово повідомити Орендодавця (не пізніше, як за два тижні) про звільнення орендованих приміщень, як у звязку із закінченням договору оренди, так і при достроковому звільненні приміщень, та повернути приміщення Орендодавцю по акту прийому-передачі (п.4.2.8.);

Пунктом 6.1 договору сторони встановили відповідальність Орендаря за прострочення орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За змістом п. 7.5. договору оренди у разі закінчення строку договору або при його розірванні Орендар зобовязаний згідно акту приймання-передачі повернути обєкт оренди Орендодавцю в стані, в якому знаходився обєкт оренди на момент його передачі в оренду з урахуванням всіх виконаних поліпшень, які неможливо відділити від обєкту оренди без завдання йому шкоди, з урахуванням зносу за період дії договору.

01.09.2009р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт (а.с.7).

В період дії договору між сторонами була укладена додаткова угода від 30.03.2010р. (а.с. 8), якою сторонами внесені зміни до п.1.1 договору оренди, а саме: нежитлові вбудовані приміщення (згідно технічному паспорту БТІ від 20.09.2000р. кімнати: 46-1,46-2,46-3,46-4). Загальною площею 34,43кв.м., що знаходиться за адресою: м. Костянтинівна, вул. Ленінградська, 21, для використання під офіс.

Листами: №1698 від 29.10.2010р. (а.с.14), надісланого Відповідачеві 01.11.2010р. та №444 від 07.04.2011р. (а.с.15), надісланого Відповідачеві цього ж дня, Позивач просив погасити наявну заборгованість та пеню.

Виходячи із наданого розрахунку (а.с.10), складеного Позивачем, за період 01.11.2009р. по 01.06.2011р. у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 5448,30грн., на яку нарахована пеня (а.с.11) в сумі 185,92 грн.

За таких обставин Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Позивач вимоги Прокурора підтримав у повному обсягу (а.с.23), а як вбачається з наданої за підписом керівника та головного спеціаліста довідки станом на 01.06.2011р. (а.с.26) заявлені до стягнення суми заборгованості та пені погашені не були.

Відповідач процесуальним правами, передбаченими ст.ст.22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча і підписав без зауважень складений Позивачем акт звірення розрахунків станом на 22.06.2011р. (а.с.а.с.41-43), за змістом якого підтвердив існування стягуваної заборгованості.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві Прокурора, оскільки їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобовязань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору та повернення обєкту оренди дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені, розірвання договору та повернення орендованого майна.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору про оренду нежилих приміщень №51 від 01.09.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про оренду нежилих приміщень №51 від 01.09.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Заявником період стягнення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати до 1 числа наступного місяця відповідно до умов п. 3.5 договору про оренду нежилих приміщень №51 від 01.09.2009р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобовязань за період з 01.11.2009р. по 01.06.2011р. включно утворилась та має місце заборгованість за договором про оренду нежилих приміщень №51 від 01.09.2009р.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку (а.с.10) заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості, суді дійшов висновку його відповідність умовам договору і встановленим на підставі наданих доказів обставинам справу, у звязку із чим позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсягу - в сумі 5448,30 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 6.1 договору про оренду нежилих приміщень №51 від 01.09.2009р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи і Орендарем на спростована, застосована у розрахунку (а.с.11) ставка не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку розрахунку за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” дійшов висновку про можливість задоволення вимог в частині стягнення пені у сумі 185,92 грн.

Відносно вимог Прокурора про розірвання спірного договору та повернення обєкту оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п. 9.6. спірного договору у вигляді (порушення) невиконання обовязку щодо оплати орендної плати.

В свою чергу, нездійснення орендних платежів судом розцінюються як обґрунтовані з огляду на таке. Як вже зазначалося, за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобовязання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Умови про сплату орендної плати та страхування обєкту оренди ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання зазначених умови є обовязковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Виходячи з наявних матеріалів справи, попередніх висновків суду відносно заборгованості з орендних платежів, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена та за відсутністю доказів іншого, суд за можливе констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди. Такий висновок узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 2 п.13 Розяснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

За таких обставин, вимоги Прокурора про розірвання спірного договору також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязків його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктами 4.2.8. та 7.5. спірного договору оренди встановлений обовязок Орендаря у разі припинення договору повернути обєкт оренди в стані, не гіршим, ніж на момент прийняття в оренду, з урахування фізичного зносу та всіх виконаних поліпшень, які не можна відокремити без завдання шкоди обєкту оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у звязку із розірванням договору є обовязок орендаря повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обовязку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобовязання Відповідача повернути орендоване майно також підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку повернути обєкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд, задля забезпечення належних умов для звільнення Орендарем обєкту від власних речей, дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривіальністю 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, оскільки Заявник позову у встановленому порядку звільнений від їх сплати. При цьому, розмір державного мита визначається судом виходячи з фактично розглянутих майнових і немайнових вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Костянтинівського міжрайонного прокурора (Позивач) в інтересах держави в особі Управління комунального господарства Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка (ідентифікаційний код 30098218) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Парис ЛТД”, м. Костянтинівка (ідентифікаційний номер 20343920) про розірвання договору оренди №51 від 01.09.2009р., стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 5448,30грн., пені в сумі 185,92грн. та повернення орендованого майна задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна (приміщення) комунальної власності №51 від 01.09.2009р., укладений між Управлінням комунального господарства Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка (ідентифікаційний код 30098218) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Парис ЛТД”, м. Костянтинівка (ідентифікаційний номер 20343920).

3. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Парис ЛТД”, м. Костянтинівка (ідентифікаційний номер 20343920) протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Управлінню комунального господарства Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка (ідентифікаційний код 30098218) за актом приймання-передачі нежитлові вбудовані приміщення, загальною площею 34,43кв.м., що знаходяться за адресою: м. Костянтинівка, вул. Ленінградська, 21.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Парис ЛТД”, м. Костянтинівка (ідентифікаційний номер 20343920) на користь Управління комунального господарства Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка (ідентифікаційний код 30098218) заборгованість в сумі 5448,30грн. та пеню в сумі 185,92грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Парис ЛТД”, м. Костянтинівка (ідентифікаційний номер 20343920) в доход державного бюджету державне мито в сумі 187,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.