Рішення № 17144873, 14.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.11 р. Справа № 30/51

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Бахрамовій А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30939178

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтопроходка”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00180841

про: стягнення заборгованості в сумі 12822276,5грн., інфляційної індексації в розмірі 2516174,74грн. та 3% річних в розмірі 733746,65грн.

за участю у повноважених осіб:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №б1013 від 05.05.2011р.);

від Відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю №40 від 24.12.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд відбувається з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 02.06.2011р. на 15.06.2011р., з 15.06.2011р. на 14.07.2011р.

У судовому засіданні 14.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство (назва організаційно-правової форми з урахуванням уточнення № 17/17-1794юр від 26.05.2011р. з додатками а.с.а.с.30-32) „Донецьксталь” металургійний завод”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтопроходка”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 12822276,5грн. та інфляційної індексації в розмірі 2013361,99грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №16976дс від 31.07.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційної індексації.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, платіжні доручення про надання фінансової допомоги та про її часткове повернення, договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №16976дс від 31.07.2008р. з додатковими угодами №1 і № 2 до нього, угоду про припинення зобовязання зарахуванням від 16.02.2009р., акт звірення розрахунків станом на 31.03.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 173, 174, 193, 202, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625, 1049 Цивільного кодексу України та заявами №17/17-1752юр від 26.05.2011р. (а.с.а.с.33-35) і 17/17-1852юр від 12.07.2011р. з додатками (а.с.а.с.48-51) в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України двічі збільшував розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення заборгованості в сумі 12822276,5грн., інфляційної індексації в розмірі 2516174,74грн. та 3% річних в розмірі 733746,65грн.

Відповідач у судовому засіданні 14.07.2011р. надав пояснення (а.с.54), яким визнав позовні вимоги у повному обсягу.

Представники сторін у судовому засіданні 14.07.2011р. підтримали свою позицію, викладену письмово, та вказували на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2008р. між Позивачем (Позикодавець) та Відповідачем (Позичальник) укладено договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №16976дс (а.с.а.с.17-19), п.п.1.1., 2.1. якого для забезпечення своєчасної і в повному обсягу виплати заробітної плати трудящим ВАТ „Трест Донецькшахтопроходка” Позикодавець зобовязується надати Позичальнику поворотну фінансову допомогу у сумі, визначеної додатковими угодами, а Позичальник зобовязується повернути цю допомогу у встановлений в договорі строк.

Згідно п. 2.2. договору підтвердженням надання поворотної фінансової безпроцентної допомоги є перерахуванням суми грошових коштів з поточного рахунку Позикодавця на поточний рахунок Позичальника у розмірі і з призначенням платежу у відповідності до п. 2.1. договору. В свою чергу, за змістом п. 4.1. договору строки повернення безпроцентної фінансової допомоги також визначаються у додаткових угодах.

Додатковою угодою №1 від 31.07.2008р. сторони узгодили надання Позивачем в липні 2008р. поворотної фінансової допомоги у розмірі 10000000грн. зі строком повернення Позичальником до 31.07.2009р., і платіжним дорученням №21917 від 31.07.2008р. (а.с.11) відповідна сума позики була перерахована Відповідачу.

Додатковою угодою №2 від 22.09.2008р. (а.с.21) сторони узгодили надання Позивачем у вересні 2008р. поворотної фінансової допомоги в розмірі 6440000грн. зі строком повернення до 22.09.2009р., і платіжним дорученням №28308 від 29.09.2008р. (а.с.12) відповідна сума була перерахована Відповідачу. Отже, усього Позичальникові було надано 164400000грн. поворотної безпроцентної фінансової допомоги.

16.02.2009р. сторонами була укладена угода про припинення зобовязань зарахуванням (а.с.22), за змістом якої в порядку ст.601 Цивільного кодексу України і ст. 203 Господарського кодексу України відбулося зокрема припинення грошових зобовязань Позичальника за договором №16976дс від 31.07.2008р. у розмірі 682506,38грн. Крім того, платіжними дорученням №132 від 02.02.2009р. на суму 1324730грн. (а.с.13), №133 від 02.02.2009р. на суму 817983,6грн. (а.с.14), №159 від 29.10.2009р. на суму 642503,52грн. (а.с.15) і №1993 від 20.01.2011р. на суму 150000грн. (а.с.16) Позичальник в рахунок повернення наданої позики перерахував Позикодавцеві суму у розмірі 2935217,12грн.

Таким чином, з урахування угоди про припинення зобовязань зарахуванням, загальний розмір припинених грошових зобовязань Позичальника перед Позивачем з повернення безпроцентної фінансової допомоги становить 3617723,35грн. В свою чергу, непогашений залишок складає суму у розмірі 12822276,5грн. (16440000 361723,35грн.), що підтверджується також актами звірення розрахунків станом на 31.03.2011р. (а.с.23) і 30.06.2011р. (а.с.51), підписаних сторонами без зауважень.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, остаточно вимагаючи згідно заяви №7/17-1852юр від 12.07.2011р. стягнення заборгованості в сумі 12822276,5грн., інфляційної індексації в розмірі 2516174,74грн. та 3% річних в розмірі 733746,65грн.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсягу (а.с.54).

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, викладених у заяві №7/17-1852юр від 12.07.2011р., оскільки за змістом ст.ст. 22, 58 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений обєднувати такі вимоги в межах одного позову з огляду на єдність підстав виникнення і доказової бази (порушення грошових зобовязань за одним договором) і таке обєднання не ускладнює вирішення спору, а також збільшувати до прийняття рішення розмір певних складових заявлених вимог у звязку із збільшенням в перебігу розгляду справи тривалості прострочення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором позики і застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних і інфляційної індексації.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обовязків сторін, визначених договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №16976дс від 31.07.2008р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір позики. Як встановлено ст.ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобовязується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Зважаючи на надані до матеріалів справи платіжні доручення №21917 від 31.07.2008р. і №28308 від 29.09.2008р. Позивач свої зобовязання з надання позики у розмірах і строках, встановлених додатковими угодами №1 від 31.07.2008р. і №2 від 22.09.2008р. виконав належним чином. Отже, в контексті зазначених норм та обставин укладений між Позивачем та Відповідачем договір №16976дс від 31.07.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами, з повернення отриманої суми позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обовязковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати позики у сумі 1000000грн. за додатковою угодою №1 від 31.07.2008р. до 31.07.2009р., і у сумі 6440000грн. за додатковою угодою №2 від 22.09.2008р. до 22.09.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Водночас, ст. 601 Цивільного кодексу України і ст. 203 Господарського кодексу України передбачають можливість припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як було встановлено судом Відповідач несвоєчасно припинив зобовязання з повернення наданої фінансової допомоги лише в сумі 3617723,35грн., тоді як решта в розмірі 12822276,5грн. досі залишається несплаченою попри закінчення строків повернення відповідних сум, визначених згадуваними вище додатковими угодами, що дозволяє стверджувати про порушення Відповідачем грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, і кваліфікацію Відповідача, як такого, що прострочив грошове зобовязання згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу з 09.06.2009р.

За змістом ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625. В сою чергу, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, а також 3% річних і інфляційну індексацію за весь час прострочення.

Перевіривши складені Позивачем розрахунки, суд дійшов висновку про їх відповідність встановленим в межах цієї справи обставинам і арифметичну вірність та правомірність задоволення позовних у повному обсягу: заборгованість - 12822276,5грн., інфляційна індексація - і 2516174,74грн. та 3% річних - 733746,65грн.

Суд наголошує на тому, що визнання Відповідачем позовних вимог (а.с.54), яке приймається судом в порядку ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України через відповідність встановленим обставинам справи і власним висновкам суду, у розумінні ч. 5 ст. 78 цього Кодексу є додатковою підставою для задоволення позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30939178) до Відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтопроходка”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00180841) про стягнення заборгованості в сумі 12822276,5грн., інфляційної індексації в розмірі 2516174,74грн. та 3% річних в розмірі 733746,65грн. задовольнити в повному обсягу.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтопроходка”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00180841) на користь Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30939178) заборгованості в сумі 12822276,5грн., інфляційну індексацію в розмірі 2516174,74грн. та 3% річних в розмірі 733746,65грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтопроходка”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00180841) на користь Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30939178) у якості компенсації судових витрат державного мита в сумі 25500грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.