Рішення № 17141933, 22.02.2011, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2-208/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2011 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Гаркуші О. М.,

при секретарі - Ільченко Г.О , розглянувши у судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фiнанси та Кредит", в особі Севастопольської філії про визнання умов договору несправедливими, недійсними та розірвання договору, по зустрічному позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фiнанси та Кредит" до ОСОБА_2 про стягнення суми, суд

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2009 року позивач звернувся із позовом про визнання умов договору несправедливими та визнання договору недійсним. Вточнивши позовні вимоги, просить визнати несправедливою та недійсною умову кредитного договору відносно розміру пені за несвоєчасну сплату сум платежу та розірвати кредитний договір.

Представник позивача підтримала вимоги, викладені у уточненої позовній заяві, наполягала на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові, стверджувала, що Кредитний договір № 230/07-А від 21 березня 2007 р. суперечить діючому законодавству, оскільки він містить несправедливі положення, які значно погіршили положення Позивача, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України, а саме Відповідач, надавши кредит у доларах США порушив норми статті 99 Конституції України, ст.ст. 203, 533 Цивільного кодексу України. Також представник ОСОБА_2 вважає, що Кредитний договір № 230/07-А від 21 березня 2007 р. не відповідає вимогам Закону України „Про захист прав споживачів”, що надає Позивачу право вимагати визнання несправедливою на недійсною умову кредитного договору відносно розміру пені за несвоєчасну сплату сум платежу та розірвати кредитний договір.

Представник АТ „Банк „Фінанси та Кредит” позовні вимоги не визнала , вважає, що виходячи зі принципу вільності угоди , підстав для задоволення позовних вимог Позивача немає. Зазначала на необґрунтованість позову ОСОБА_2 та відповідність усіх умов Кредитного договору № 230/07-А від 21 березня 2007 р. законодавству України, діючому як на момент укладення спірного договору так і на момент розгляду вказаної судової справи.

Ухвалою суду від 19.08.2010р. позовні заяви сторін, у відповідності до вимог ст. 126 ЦПК України, обєднані в одне провадження.

Представник ПАТ "Банк "Фiнанси та Кредит" за зустрічнім позовом про стягнення заборгованості у судовому засіданні вточнила позовні вимоги, пояснила, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, згідно якого він отримав кредит у розмірі 57375,00 (пятдесят сім тисяч триста сімдесят пять) доларів США зі сплатою 11 % річних терміном погашення по 21 березня 2014 року, а саме в частині погашення кредиту та сплати відсотків за його користування, тому просила стягнути заборгованість у розмірі 474 867 грн. 88 коп.

Представник відповідача по зустрічному позову позов не визнала , вважає, що договір не відповідає діючому законодавству у частині нарахування пені , просить розірвати договір та відмовити у стягненні пені.

Заслухавши представників сторін, , дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а вимоги ПАТ « Фінанси та Кредит» задоволенню у повному обїемі .Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Судом встановлено, що 21 березня 2007 року між АТ „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 230/07-А від 21 березня 2007 р., предметом якого є надання грошових коштів у розмірі57375,00 (пятдесят сім тисяч триста сімдесят пять) доларів США зі сплатою 11 % річних, строком до 21 березня 2014 року.

У рахунок забезпечення виконання зобовязання за Кредитним договором № 230/07-А від 21 березня 2007 р., між АТ „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу, предметом якого є автомобіль універсал В марки Lexus, модель RX 350, 2007 р.в., колір сірий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на обліку в Севастопольському МРЕВ ДАІ УМВС України.

Доводи представника ОСОБА_2 з посиланням на невідповідність умов кредитного договору загальним засадам цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності (стаття 3 ЦК України), а також статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо справедливості умов договору, покладання, на думку ОСОБА_2, усіх ризиків знецінення національної валюти, не підлягають задоволенню. Необхідно виходити з того, що за відсутності заборони використання іноземної валюти як засобу платежу за умов дотримання вимог валютного законодавства, це не може бути підставою для визнання умов кредитного договору недійсним і, укладаючи такий договір, сторона з'ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_2 посилався на те, що відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенню до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу та суттєве зменшення ціни обєкту нерухомого майна предмету іпотеки.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України “Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

ОСОБА_2 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане. Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позивач зобовязаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства и зміна курсу валют не є підставою для визнання договору частково недійсним .

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у звязку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобовязань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено в ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України визначено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору в разі істотної зміни обставин необхідно наявність усіх перелічених умов одночасно.

У суду не визиває сумнівів ті обставини, що з моменту укладення договору, у результаті мирової кризи обставини істотно змінілися, усунути їх було неможливо, оскльки ці події носили мировой характер, у звязку з ростом курса валюти та обвалу вартості нерухомості, яка повинна була забеспечити виконання угоди, обидві сторони позбавлені того, на що вони розраховували при укладанні договору , а тому є підстави для заддоволення позову у частині розірвання договору.

Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 щодо застосування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями до правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки даний документ регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами відмічених правовідносин, як визначено в самому позначеному вище законі, є підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Стосовно зустрічного позову, він підлягає задоволенню за наступними обставинами .

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобовязання по кредитному договору перед банком, порушуючи вимоги п.п. 3.3., 4.1., 4.3. кредитного договору, припинив своєчасно сплачувати заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитними коштами та щомісячну комісійну винагороду, сплата якої передбачена п. 4.7. кредитного договору, у зґвязку з чим у АТ „Банк „Фінанси та Кредит”, згідно п. 3.5. Кредитного договору № 230/07-А від 21 березня 2007 р., виникло право на дострокове повернення кредиту.

Крім того, згідно п. 6.1. Кредитним договором № 230/07-А від 21 березня 2007 р. за порушення строків повернення кредиту ОСОБА_2 повинен сплатити банку пеню у розмірі 1% от простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України зобовязання повинні виконуватися у встановлений термін відповідно до вказівки закону і договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 17.02.2010 р. складає 474867 грн. 88 коп., у тому числі: неповернена сума кредиту у розмірі 347 952 грн. 11 коп., заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 31 227 грн. 77 коп., заборгованість по сплаті щомісячної комісії у розмірі 7 243 грн. 70 коп., пеня за прострочену заборгованість у розмірі 88 444 грн. 30 коп.

Також, в порядку приписів ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 підлягають стягненню судовий збір в сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, в сумі 120 грн. 00 коп.

На підставі ст. ст. 203, 217, 525, 553, 554, 256, 553, 554, 615, 652 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 126, 169, 212 - 215 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати кридитний договір № 230/07-А від 21 березня 2007 р. укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фiнанси та Кредит", в особі Севастопольської філії та ОСОБА_2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” (Р/р 39003011507980 в СФ АТ „Банк „Фінанси та Кредит”, МФО 384812, ЗКПО 26496659, для зарахування на рахунок 290981507) заборгованість за Кредитним договором № 230/07-А від 21 березня 2007 р. в сумі 474867 грн. 88 коп., судовий збір в сумі 1700 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. 00 коп., а разом 476 687 грн. 88 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -