Рішення № 17126695, 24.06.2011, Ханжонківський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Совєтський районний суд м. Макіївки)

Справа №2-7994/2010р. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2011 року Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі :

головуючої - судді Курової О.І.

при секретарі - Давиденко Я.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю " 2х3 Україна"

Про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов"язання видати трудову книжку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

21.12.2010 року позивач звернулася в суд з позовом про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

В судове засідання позивач не з"явилася, просила розглянути справу в її відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, вимоги позивача збільшив та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, зобов"язати відповідача видати трудову книжку, вважати дату видачи трудової книжки датою звільнення, провести нарахування та виплату всіх належних сум та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги позивача її представник обґрунтовує тим, що вона працювала у відповідача з 01.06.2008 року на посаді бухгалтера . 20.09.2010 року була звільнена за власним бажанням.

В день звільнення їй не була видана трудова книжка, не було проведено розрахунку по заробітній платі, а саме заборгованість по заробітній платі складає 3500 грн, компенсація за невикористану відпустку складає 3000 грн, не оплачена щорічна відпустка у розмірі 2000 грн, не виплачена грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку та додаткову, яка надається працівникам, які мають дітей віком до 14 років у розмірі 2500 грн.

Відповідно до ст..3,4.1 Наказу № 58 від 29.07.1993 року Мінпраці України " Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки працівника. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним в порядку, встановленому п.2.10 Інструкції.

Оскільки відповідач 20.06.2011 року виплатив позивачці належні суми при звільненні і вони з ними згодні, то просив задовольнити вимоги в частині зобов"язання відповідача видати трудову книжку, змінити дату звільнення в трудовій книжці, провести перерахунок виплат станом на день звільнення, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу,

Представник відповідача позов не визнала і суду пояснила, що позивач працювала на підприємстві на посаді бухгалтера з неповним робочим днем і на неї було додатково покладено обов"язок ведення кадрової роботи. Згідно наказу 12/10-К від 17.09.2010 року ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням з 20.09.2010 року. Твердження позивача про те, що при звільненні їй не була видана трудова книжка, безпідставні, оскільки саме вона займалася кадровою роботою і на підставі наказу генерального директора від 17.09.2010 року повинна була зробити запис в трудовій книжці і надати її на підпис директору. Відсутність трудовї книжки позивача на підприємстві підтверджується актом приймання- передачі основних фондів від 30.06.2010 року, актом від 20.09.2010 року та службовою докладною запискою від 23.09.2010 року. Тому вважає, що ОСОБА_2 штучно спровокувала зазначену ситуацію з метою отримання коштів у сумі більшій, ніж нараховано підприємством.

Згідно зробленого розрахунку сум, які належать до виплати позивачеві, то вони складають - компенсація за невикористану щорічну відпустку за 32 дні на час звільнення - 3643.38 грн, компенсація за невикористані 24 дні додаткової відпустки - 2732.54 грн, заробітна плата за 14 днів щорічної відпустки у серпні 2010 року - 1474.72 грн, недоплата по заробітній платі за серпень 2010 року- 238.07 грн, заробітна плата за 14 днів у вересні 2010 року 3181.81 грн, а всього 11270 грн.52 коп., які підприємство винне виплатити ОСОБА_2

Після звільнення позивачки підприємство намагалося виплатити ОСОБА_2 належні суми, про що свідчать листи, але вона ігнорували їх і не з"являлася, гроші відправлялися поштовими перекладами за місцем реєстрації в м. Макіївці , потім за місцем фактичного проживання в м. Києві, які поверталися у зв"язку з тим, що ОСОБА_2 за даними адресами не знаходилася. Просила в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін , вивчивши матеріали справи , суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно Наказу Товариства з обмеженою відповідальністю " 2х3 Україна" від 02.06.2008 року № 10/08-К ОСОБА_2 прийнята на посаду бухгалтера на неповний робочий день.

Відповідно до наказу № 12/10-К від 17.09.2010 року вона звільнена з посади бухгалтера за власним бажанням з 20.09.2010 року.

В день звільнення з позивачем не був проведений остаточний розрахунок, а саме: їй не виплачено: компенсація за невикористану щорічну відпустку за 32 дні - 3643.38 грн, компенсація за невикористані 24 дні додаткової відпустки - 2732.54 грн, заробітна плата за 14 днів щорічної відпустки у серпні 2010 року - 1474.72 грн, недоплата по заробітній платі за серпень 2010 року- 238.07 грн, заробітна плата за 14 днів у вересні 2010 року 3181.81 грн, а всього 11270 грн.52 коп., що підтверджується відповідним розрахунком, наданим відповідачем.

09.12.2010 року за вихідним № 485 відповідач направив листа позивачці із запрошенням прийти і отримати належну їй заробітну плату, який вона отримала 09.12.2010 року , про що свідчить поштове повідомлення, а також її відповідь на вказаний лист, де ОСОБА_2 повідомила, що не може зустрітися в термін, який визначено в листі.

14.12.2010 року генеральний директор підприємства знову направив листа позивачці з вимогою прийти з трудовою книжкою і отримати належні їй кошти, який вона отримала 16.12.2010 року, про що свідчить поштове повідомлення. Такий же лист за вихідним № 500 відправлений підприємством 23.12.2010 року.

13.01.2011 року на ім"я ОСОБА_2 за місцем її реєстрації в АДРЕСА_1 відповідачем відправлений грошовий переказ на суму 8677.11 грн., який повернувся 19.01.2011 року за зворотною адресою, у зв"язку з тим, що адресат вибув, що підтверджується відповідної квітанцією про відправку переказу та листом Північного поштампу м. Києва від 09.02.2011 року.

Згідно акту приймання- передачі основних фондів і документації підприємства " 2х3 Україна" від генерального директора ОСОБА_3 до ОСОБА_4 станом на 30.06.2010 року трудової книжки ОСОБА_2 в наявності не було.

20.09.2010 року складено акт про те, що при звільненні ОСОБА_2 виявлена недостача її трудової книжки і їй запропоновано надати трудову книжку для оформлення звільнення, але ОСОБА_2 відмовилася надавати трудову книжку, та будь- які пояснення.

Відповідно до частини 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності , виду діяльності і галузевої належності , а також осіб , які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП України при звільненні працівника виплата сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював , то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненним працівником вимоги про розрахунок.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в ст. 116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір , підприємство , установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні не довів ті обставини на які посилається, а саме крім пояснень про те, що позивачці не видана трудова книжки, ніяких доказів не надав.

Представник відповідача свої заперечення в цій частині позову підтвердила належними доказами, які свідчать про те, що трудова книжка ОСОБА_2 була відсутня на підприємстві ще станом на 30.06.2010 року, а при звільненні 20.09.2010 року позивачу було запропоновано повернути трудову книжку , що підтверджено належними актами.

При подачі позову ОСОБА_2 не заявляла вимоги про зобов"язання видати трудову книжку, таке питання вона не ставила і при зверненні до территоріальної державної інспекції праці в м. Києві про невиплату належних сум при звільненні, що підтверджується актом перевірки від 06.12.2010 року № 26-05-84/870.

Оскільки ОСОБА_2 поряд зі своїми трудовими обов"язками виконувала кадрову роботу, і мала доступ до трудових книжок, то в неї була можливість вилучити свою трудову книжку, для того щоб пізніше скористатися цим і звернутися до суду про стягнення додаткових грошових сум.

Тобто, судом не встановлено, що з вини відповідача позивач не отримала трудову книжку і тому в частині позову стосовно зобов"язання видати трудову книжку, стягнення за час вимушеного прогулу, зміни дати звільнення і перерахунку належних при звільненні сум, суд вважає за необхідне відмовити.

В частині вимог позивача про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 21.09.2010 року по день розрахунку позов підлягає частковому задоволенню. Так, судом встановлено, що позивач в день звільнення була на роботі, але не отримала належних їй сум. Під час розгляду справи, а саме 20.06.2011 року позивач отримала належні їй при звільненні суми у розмірі 11271 грн, з яким погодився представник позивача і про що підтвердив в судовому засіданні.

Статтею 116 КзпП передбачено, якщо з вини власника або уповноваженого ним органу працівнику не виплачені належні суми при звільненні, наступає відповідальність- він повинен виплатити середній заробіток да час затримки розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що починаючи з10.12.2010 року використовував різні заходи для того, щоб ОСОБА_2 отримала нараховані їй гроші, але як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 ухилялася і не бажала їх отримувати, тобто штучно створювала можливість отримати значно більшу сум, ніж їй було нараховано до сплати.

Відповідач не довів, що з моменту звільнення і до 10.12.2010 року він приймав якісь заходи для того, щоб позивач отримала гроші, а тому позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 21.09.2010 року по 10.12.2010 року підлягають задоволенню.

Згідно до " Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні 2 календарних місяці роботи , що передують події , з якою пов"язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Враховуючи, що позивач була звільнена 20.09.2010 року, то середньоденна заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за 2 останні календарні місяці роботи, що передують події, тобто за липень и серпень 2010 року.

З гідно наданої відповідачем довідки заробітна плата за липень складає 6102.02 грн, за серпень- 4996.04 грн. при цьому за цей час відпрацьовано 43 робочі дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складе 258.09 грн/ 11098.06 грн: 43/. Починаючи з 21.09.2010 року по 10.12.2010 року кількість відпрацьованих днів складе 58 днів, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно 14969 грн.22 коп./ 258.09 грнх 58/.

Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує роз"яснення п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року " Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" суд враховує розмір несплаченої заробітної плати в суммі 11271 грн., і істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком за час затримки розрахунку 14969.22 грн., і приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в суммі 10 000 грн.

Суд відмовляє у задоволені позовних вимог про стягення неотриманих належних сум заробітної плати при звільненні , оскільки позивач їх отримала 20.06.2011 року.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача судові витрати.

Керуючись ст.ст 116,117 Кодексу законів про працю України,.ст.88 ЦПК України на підставі ст. 213-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " 2х3 Україна" , яке розташоване за юридичною адресою: 04655 м. Київ, проспект Московський б.23, р/р 26007601309934, ЕДРПОУ 34181765, в ПАТ " ОТП Банк", МФО 300528 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 21.09.2010 року по 10.12.2010 року у розмірі 10 000 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з відповідача судовий збір на користь держави по коду державної класифікації 22090100, р/р 31414537700067 Совєтський район м. Макіївка 22090100 ВДК м. Макіївка ОКПО 34686736 МФО 834016 у розмірі 212.70 грн, та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгялду справи на р/р 31219259700067 одержувач Совєтський район 22050001 ЄДРПОУ 34686736 МФО 834016 Банк ГУДКУ у Донецькій області у розмірі 120 грн.

Апелляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апелляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апелляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ : КУРОВА О.І.

заяву задоволено повністю