Рішення № 17124873, 15.07.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

15.07.2011

Справа № 2-1461-2011

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.В.

при секретарі Копійко Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько», за участі третьої особи: ОСОБА_2, про відшкодування шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Словянського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. А.Ф. Засядько», за участі третьої особи: ОСОБА_2, про відшкодування шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою. Свої вимоги обґрунтував тим, що йому на праві власності належить автомобіль ВАЗ 21124, держаний номер НОМЕР_1. 25 вересня 2010 року об 11 годині 00 хвилин в с. Дмитрівка Словянського району, ОСОБА_2, керуючи трактором МТЗ82, державний номерний знак НОМЕР_2, у порушення вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, при здійсненні маневру лівого повороту з крайнього лівого положення, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, не зайняв завчасно відповідне крайнє положення на проїжджій частині, що привело до зіткнення транспортних засобів та спричинення їм механічних ушкоджень.

Зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб трактор МТЗ-82, належав на праві власності відповідачу, а ОСОБА_2 знаходився із відповідачем у трудових відносинах. Вказує, що цивільна відповідальність відповідача та третьої особи не була застрахована.

Також, в обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на висновок експерта, яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля складає 8824,24 грн. без урахування розміру втраченої товарної вартості автомобіля, а з урахування сума спричиненої матеріальної шкоди дорівнює 10179,18 грн.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою йому спричинено моральну шкоду у розмірі 1500 грн., розмір якої обґрунтовує тим, що ремонт автомобіля передбачає суттєві для нього матеріальні витрати, потребує тривалого часу, він змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя та членів його сімї. Через перенесене потрясіння він тривалий час страждав на безсоння, внаслідок чого змушений був приймати медикаментозні препарати. Внаслідок ДТП, в його сімї почали виникати сварки, погіршення особистих відносин зумовлено нервовим, емоціональним напруженням у сімейних відносинах, а також переживання негативних емоцій.

Тому, просить суд стягнути з відповідача на його користь суму матеріальної шкоди у розмірі 10179,18 грн., суму моральної шкоди у розмірі 1500 грн., та витрати повязані з проведенням експертного дослідження у розмірі 400 грн.

Не погодившись із позовними вимогами ОСОБА_1, представником відповідача до суду було подано заперечення проти його позовних вимог, в якому вона не визнала заявлених вимог, посилаючись на те, що сума матеріальної шкоди у відповідності до діючого законодавства повинна складати 8824,24 грн., як така, що спричинена обєктом підвищеної небезпеки.

Вважає, що в даному випадку можливе застосування способу відшкодування спричиненої шкоди у вигляді зобовязання відновити пошкоджений автомобіль за рахунок відповідача.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач оцінює понесену ним моральну шкоду в розмірі 1500 грн., однак жодних доказів в її обґрунтування не надає.

В судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, проте надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, якій заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на доводи викладені у запереченні проти позовних вимог ОСОБА_1

В судовому засіданні третя особа заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідачів, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за наступних підстав.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що автомобіль ВАЗ 21124 належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Так, зазначений транспортний засіб під керуванням власника потрапив у дорожньо-транспортну пригоду за наступних обставин: 25 вересня 2010 року об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_2 керував транспортним засобом МТЗ-82, державний номер НОМЕР_2 в с. Дмитрівка Словянського району при виконанні маневру лівого повороту з крайнього правого положення, не впевнився що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, не зайняв завчасно відповідне крайнє положення на проїзній частині, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21124, в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дані обставини підтверджуються Постановою судді у справі про адміністративні правопорушення від 15 лютого 2011 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення також встановлено, що подія дорожньо-транспортної пригоди сталась внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР України.

Відповідно до п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 10.4 ПДР України, перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

У відповідності зі ст. 1187 ЦК України, п. 3 Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовам про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами та доповненнями), джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність по використанню, транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших обєктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості.

Слід зазначити, що обовязок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, в даному випадку транспортного засобу.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АН1 № 143917 від 25 вересня 2010 року, складеного відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, транспортний засіб під його керуванням, а саме трактор МТЗ-82 державний номер НОМЕР_2, належить відповідачу.

Проте, слід зазначити, що в разі, якщо власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення, субєктом відповідальності є власник транспортного засобу, якщо ж особа керувала транспортним засобом на підставі довіреності, то на неї покладається обовязок відшкодувати завдану шкоду, а не на власника.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, шкода спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідних правових підставах володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого утворює підвищену небезпеку.

У відповідності з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Завдані збитки, посилаючись на висновок експерта позивач оцінює у 10179,18 грн.

Так, згідно протоколу огляду транспортного засобу від 04 жовтня 2010 року, було оглянуто автомобіль марки ВАЗ 21124 державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, та виявлено наступні пошкодження: переднього правого крила, переднього правого повторювача поворотів, переднього правого підкрилка, передньої правої двері, задньої правої двері, заднього правого крила.

Відповідно до висновку № 477 про вартість ремонту транспортного засобу марки ВАЗ 21124 державний номер НОМЕР_1, було запропоновано проведення ремонтних робіт та придбання деталей на загальну суму згідно калькуляції 8824,24 грн.

Як вбачається з Висновку експерта № 1275 експертного авто-товарознавчого дослідження від 11 жовтня 2010 року, вартість матеріального збитку (з технічної точки зору), спричиненого володільцю автомобіля ВАЗ 21124 реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням ВТВ (втрати товарної вартості), на момент дослідження складає 10179,18 грн. Вартість матеріального збитку (з технічної точки зору), спричиненого володільцю автомобіля ВАЗ 21124 реєстраційний номер НОМЕР_1, без урахуванням ВТВ (втрати товарної вартості), на момент дослідження складає 8824,24 грн.

Висновки експертизи ніким зі сторін та інших учасників цивільного процесу не оскаржуються.

Вищевказана матеріальна шкода спричинена позивачу ОСОБА_2, який знаходився у трудових відносинах із відповідачем на час події дорожньо-транспортної пригоди, і з цього приводу спір між сторонами відсутній. Крім того, зазначена обставина підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення серії АН1 № 143917 від 25 вересня 2010 року, де у графі місце роботи зазначено ДП «Агрофірма «Шахтар», тобто відповідач.

Обовязок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є «особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності або інше речове право) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку». Тобто вказується на дві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки юридичну і матеріальну, а саме володільцем визнається тільки та особа, яка володіє певним право по відношенню до джерела підвищеної небезпеки, та яка одночасно фактично його використовує, зберігає або утримує.

З аналізу змісту ст. 1187 ЦК України виходить, що не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка керував джерелом в силу виконання своїх трудових обовязків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, відповідальність за спричинену шкоду повинен нести відповідач по даній справі.

Судом не приймаються до уваги обставини, на які посилається представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень, а саме вимоги позивача по відшкодуванню матеріальної шкоди у заявленому розмірі, а не зобовязання відповідача здійснити відновлення транспортного засобу. Зазначена позиція позивача відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки він сам вправі обирати засоби й заходи щодо захисту своїх порушених прав і ніхто не може вплинути на його право обирати їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Ключовою ознакою відшкодування спричиненої шкоди потерпілому є його власна воля та право вибору. Таким чином, зазначені посилання представника відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми втрати товарної вартості, яка складає 1354,94 грн., не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що її спричинила за наявності її вини.

Відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У відповідності до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5), у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

Так, згідно доводів викладених у позовній заяві, такий розмір завданої шкоди він мотивує тим, що ремонт автомобіля передбачає суттєві для нього матеріальні витрати, потребує тривалого часу, він змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя та членів його сімї. Через перенесене потрясіння він тривалий час страждав на безсоння, внаслідок чого змушений був приймати медикаментозні препарати. Внаслідок ДТП, в його сімї почали виникати сварки, погіршення особистих відносин зумовлено нервовим, емоціональним напруженням у сімейних відносинах, а також переживання негативних емоцій.

Дані доводи позовної заяви приймаються судом до уваги, та зважаючи на те, що позивач є інвалідом другої групи внаслідок профзахворювання, у звязку з чим відновлення транспортного засобу й нормальних життєвих для нього є більш складним процесом ніж для здорової людини, тому сума моральної шкоди спричиненої винними діями третьої особи, та які знаходяться у причинному звязку з подією ДТП й завданими збитками є обґрунтованою, та підлягає стягненню у розмірі 1500 грн. з відповідача на користь позивача.

Крім того, з відповідача у відповідності до ст. 88 ЦПК України на користь держави належить стягнути суму судового збору у розмірі 107 грн. 24 коп., та на користь позивача суму витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп.

Також з відповідача підлягає стягненню сума витрат понесених на проведення експертизи у розмірі 400 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 101 від 04 жовтня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовам про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами та доповненнями), п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5), ст.ст. 10, 58, 60, 79, 81, 86, 88, 137, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько», за участі третьої особи: ОСОБА_2, про відшкодування шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько», р/р 260003190479001 КФКБ «Приватбанк»м. Краматорськ, МФО 335548 код ЄДРПОУ 25330750, фактична адреса: Донецька область, м. Словянськ, вул. Свободи 6, юридична адреса: Донецька область, Словянський район, с. Олександрівка, вул. Комсомольська 17, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорськ Донецької області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, суму матеріальної шкоди у розмірі 8824 (вісім тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 24 копійки, суму моральної шкоди у розмірі 1500 (одна тисяч пятсот) гривень 00 копійок, витрати на проведення експертизи у розмірі 400 (чотириста) гривень 00 копійок, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок, загалом у сумі 10844 (десять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 24 копійки.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар»Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядько», р/р 260003190479001 КФКБ «Приватбанк»м. Краматорськ, МФО 335548 код ЄДРПОУ 25330750, фактична адреса: Донецька область, м. Словянськ, вул. Свободи 6, юридична адреса: Донецька область, Словянський район, с. Олександрівка, вул. Комсомольська 17, на користь держави суму судового збору у розмірі 107 (сто сім) гривень 24 копійки.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільним справам апеляційного суду Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги до Слов'янського міськрайонного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Суддя /підпис/

«З оригіналом згідно» Рішення не набуло чинності Суддя Слов'янського

міськрайонного суду

Донецької області Р.В. Кузнецов