Рішення № 17122537, 14.07.2011, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 2-160/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року Олександрівський районний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Кулікова В.В.

при секретарі Пліскачовій Н.В.

за участю представників позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача Стукал П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_5 до ПП “Лактус” про повернення майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою про повернення майна з чужого незаконного володіння, а саме земельної ділянки загальною площею 5,12га, кадастровий №1420385500:01:000:0511 розташованій на території Михайлівської селищної Ради Олександрівського району Донецької області, право приватної власності на яку підтверджується державним Актом серії ДН №098390 від 17.07.2008 року. Дану земельні ділянка було отримано позивачкою у спадщину, після смерті її батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

На цей час, вищевказана земельна ділянка перебуває в користуванні ПП “Лактус” на підставі Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 та ПП “Лактус”, що підтверджується листом ПП “Лактус” №75 від 22.04.2010 року.

Раніше позивачка зверталася до суду з позовом про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 та ПП “Лактус” та який пройшов державну реєстрацію 30.09.2010 року (реєстраційний № НОМЕР_2).

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 14.12.2010 року по справі 2-1683/2010р. (яке набрало законної сили 07.02.2011 року) було встановлено те, що Договір оренди земельної ділянки підписаний між ОСОБА_6 та ПП “Лактус” є неукладеним.

У відповідності до положень ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Представник відповідача, надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив що позовні вимоги вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Однак, при цьому відповідач звертає увагу суду на те, що під час виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) колишнього сільськогосподарського підприємства ТОВ «Михайлівське»серед яких був і ОСОБА_6, Михайлівської сільської ради, Олександрівського району, Донецької області за домовленістю колишніх членів цього колективного сільськогосподарського підприємства, було прийнято рішення про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) єдиними земельними масивом як сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи групі компактно розташованих полів. Що також, було встановлено судом під час слухання справи про визнання договору оренди земельної ділянки укладеного 01.09.2007 року недійсним.

Тобто, якщо двоє чи більше власників земельних часток (паїв) виділяють їх у натурі (на місцевості) єдиним земельним масивом, який являє собою відповідну кількість суміжно розташованих окремих земельних ділянок (одне поле чи група суміжно розташованих полів), то в такому випадку межі кожної з таких земельних ділянок визначаються в технічній документації, але не переносяться в натурі (на місцевість).

Окремого акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) саме на земельну ділянку кадастровий №1420385500:01:000:0511 не складалося.

Також відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що власник будь-якої включеної до складу єдиного земельного масиву земельної ділянки має право вимагати “відділення” земельної ділянки від єдиного масиву шляхом закріплення меж цієї земельної ділянки межовими знаками в натурі (на місцевості). Однак, така вимога підлягає задоволенню, якщо власник ділянки не звязаний певними договірними зобовязаннями з власниками суміжних земельних ділянок чи особою, яка використовує земельні ділянки в межах єдиного земельного масиву на основі договорів оренди землі. До завершення терміну дії таких договорів зазначене виділення в односторонньому порядку не допускається, адже таке виділення створить певні перешкоди/збитки як для користувача так і для власників суміжних земельних ділянок.

Крім того, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив про те, що відповідно до положень ст. 55 Закону України “Про землеустрій”, межі земельної ділянки в натурі закріпляються межовими знаками встановленого зразка, або визначаються лінійними об'єктами.

Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка безпосередньо встановлює зразки межових знаків було затверджено Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за №391/17686).

Отже, навіть при прийнятті відповідного рішення по цієї справі на користь позивача, виконати відповідне рішення без відділення земельної ділянки від єдиного масиву шляхом закріплення меж цієї земельної ділянки межовими знаками в натурі (на місцевості) буде неможливо.

Додатково, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив про те, що протягом існування саме між позивачем та відповідачем правовідносин щодо використання земельної ділянки, відповідач своєчасно та у повному обсязі сплачував орендну плату, а позивачка, без будь яких зауважень щодо якості, кількості або ціни сільгосппродукції приймала її.

За період з моменту смерті батька позивачки - ОСОБА_6, до моменту звернення позивачки до суду, їй було нараховано та виплачено орендну плату на загальну суму 2874 (Дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) гривні, що було підтверджено бухгалтерською довідкою.

На даний момент земельна ділянка дійсно використовується відповідачем. На цій земельній ділянці відповідачем здійснено комплекс сільськогосподарських робіт по виробництву ярового ячменю. Орієнтовна вартість врожаю, яка буде зібрана до 01.09.2011 року становить 25600 грн. (Двадцять пять тисяч шістсот), з яких відповідач зобов'язується нарахувати і виплатити позивачці 1873 грн. в якості орендної плати, після збору врожаю 2011 року.

Збирання врожаю планується закінчити до 01.09.2011 року.

Відповідач, з посиланням на норми п. 3 ст. 13 ЦК України, правову позицію викладену у Постанові Пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року №14 “Про судове рішення у цивільній справі”, обґрунтовано посилається на те, що негайне виконання рішення прийнятого на користь позивачки, призведе до завдання суттєвої матеріальної шкоди як позивачці (недоотримана орендна плата) так і відповідачеві (у вигляді втраченого врожаю).

У зв'язку з чим, у відповідності до положень ст. 217 ЦПК України, просить визначити порядок виконання по цієї справі, надати відстрочку виконання та вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначити в рішенні.

У судовому засіданні представники позивачки підтримали заявлену вимогу.

Представник відповідача з заявленими позовними вимогами погодився, повторно висловив свої доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою про повернення майна з чужого незаконного володіння, а саме земельної ділянки загальною площею 5,12га, кадастровий №1420385500:01:000:0511 розташованій на території Михайлівської селищної Ради Олександрівського району Донецької області, право приватної власності на яку підтверджується державним Актом серії ДН №098390 від 17.07.2008 року. Дана земельні ділянка було отримано позивачкою у спадщину, після смерті її батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

На цей час, вищевказана земельна ділянка перебуває в користуванні ПП “Лактус”. На цій земельній ділянці відповідачем здійснено комплекс сільськогосподарських робіт по виробництву ярового ячменю. Орієнтовна вартість врожаю, яка буде зібрана до 01.09.2011 року становить 25600 грн. (Двадцять пять тисяч шістсот), з яких відповідач зобов'язується нарахувати і виплатити позивачці 1873 грн. в якості орендної плати, після збору врожаю 2011 року, та негайне виконання рішення прийнятого на користь позивачки, призведе до завдання суттєвої матеріальної шкоди як позивачці (недоотримана орендна плата) так і відповідачеві (у вигляді втраченого врожаю).

Раніше позивачка зверталася до суду з позовом про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 та ПП “Лактус” та який пройшов державну реєстрацію 30.09.2010 року (реєстраційний № НОМЕР_2).

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 14.12.2010 року по справі 2-1683/2010р. (яке набрало законної сили 07.02.2011 року) було встановлено те, що Договір оренди земельної ділянки підписаний між ОСОБА_6 та ПП “Лактус” є неукладеним.

У відповідності до положень ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до положень ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Суд, вирішуючи позов в межах заявлених позивачкою вимог, керуючись ст. ст. 208, 213-215, 217 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_5 про повернення майна з чужого незаконного володіння, а саме земельної ділянки загальною площею 5,12га, кадастровий №1420385500:01:000:0511 розташованій на території Михайлівської селищної Ради Олександрівського району Донецької області, право приватної власності на яку підтверджується державним Актом серії ДН №098390 від 17.07.2008 року задовольнити повністю.

2.Зобов'язати ПП “Лактус” (Код ЄДРПОУ 32418592, адреса 84022, с. Очеретино, Олександрівський район Донецької обл., вул. Миру 1) повернути ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Михайлівка Олександрівського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає у АДРЕСА_1, Олександрівського району Донецької області, земельну ділянку загальною площею 5,12 га, кадастровий №1420385500:01:000:0511.

3.Надати ПП “Лактус” відстрочку виконання рішення до 01 жовтня 2011 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковано у єдиному екземплярі у нарадчій кімнаті суддею Куліковим В.В.

Суддя В.В. Куліков