Ухвала суду № 17098623, 17.06.2011, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/2-2234/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17.06.2011 року, Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого-судді          Сватаненко В.І.

за участю секретаря          Забегловської Ю.Г., Коваля В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:

Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 - „Про знесення самочинно зведеного об’єкту”;

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості»- «Про знесення самочинно зведеного об’єкту, визнання угод недійсними, анулювання реєстрації права власності»;

за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа Київська районна адміністрація Одеської міськради –«Про знесення самочинно зведеного об*єкту, зобов*язання відновлення спільної межі та відшкодування моральної шкоди»;

за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6, Київської районної адміністрації Одеської міськради, Одеської міськради, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об*єктів нерухомості», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 –«Про знесення, визнання угод недійсними та анулювання реєстрації права власності», -

                               ВСТАНОВИВ:

Предметом спору є самочинно реконструйований житловий будинок № 10 по вул. Івана Франка у м. Одесі.

21.10.2008 року позивач –Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до суду з позовом до відповідачів про знесення самочинно зведеного об’єкту, по якому просить суд привести спірний житловий будинок за вказаною адресою до попереднього стану, шляхом знесення самочинно добудованих другого та мансардного поверхів за рахунок відповідачів.

26.11.2008 року позивач –ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, який у подальшому був уточнений, до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної самочинним будівництвом, по якому просить суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача –ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 24481 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн., а також понесені судові витрати.

26.11.2009 року позивачі –ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до відповідача, по якому просять суд зобов’язати відповідачів за їх рахунок привести самовільно реконструйований будинок № 10 по вул. Івана Франка у м. Одесі до попереднього стану згідно до технічної документації, визнати недійсною угоду від 21.05.2004 року, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з моменту її укладання, визнати недійсною угоду від 23.02.2009 року, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з моменту її укладання, визнати недійсною реєстрацію права власності ОСОБА_6 на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франка, 10-А, зобов’язати КП «ОМБТІ і РОН» анулювати реєстрацію права власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5

1.04.2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до відповідачів про знесення, визнання угод недійсними та анулювання реєстрації права власності, по якому просить суд зобов’язати ОСОБА_4, ОСОБА_5 за їх рахунок привести самовільно реконструйований будинок № 10 по вул. І. Франка у м. Одесі до попереднього стану, згідно з технічною документацією, визнати недійсною угоду від 21.05.2004 року, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати недійсною угоду від 23.02.2009 року, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визнати недійсним реєстрацію права власності за ОСОБА_5, ОСОБА_6 на домоволодіння № 10-А по вул. І. Франка у м. Одесі, зобов’язати КП «ОМБТІ і РОН»анулювати реєстрацію права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вказане домоволодіння.

Представник позивача, КРА ОМР, позовні вимоги про знесення підтримала в повному обсязі, уточнені вимоги по зустрічному позову ОСОБА_2та позовні вимоги ОСОБА_9 не визнавала.

Відповідач, ОСОБА_2, вона ж позивач за зустрічним позовом та представник- Мойсеєвої М. Г., ОСОБА_3 позовні вимоги КРА ОМР та ОСОБА_7 про знесення не визнавала, свій позов та позов ОСОБА_9 підтримала в повному обсязі.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_7, прозовні вимоги про знесення підтримав в повному обсязі.

Представник позивача, ОСОБА_9 –ОСОБА_11 позов підтримала в повному обсязі просила суд його задовольнити.

Інші особи, які приймають участь у справі до зали суду не з*явились,про місце дату та час судового розгляду не одноразово повідомлялись,поважність причин суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за їх відсутності суду не надавали.

Суд вважає, що такі дії осіб, які приймають участь у справі, але не з*явились до судового засідання, суттєво затягують процесуальні строки розгляду справи, яка знаходиться у провадженні суду з 21.10.2008 року.

Суд, вислухавши думку, пояснення, доводи усіх учасників судового процесу, дослідивши та ознайомившись з матеріалами справи та наданими доказами, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України, Законом України „Про архітектурну діяльність”, Законом України „Про планування та забудову території”, Законом України „Про основи містобудування”, а також „Положенням про надання дозволу на виконання будівельних робіт”.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Підставою виникнення позову КРА ОМР, про знесення самочинно зведеного об*єкту стала заява третьої особи ОСОБА_4, зі змісту якої випливає, що ОСОБА_12 просить прийняти заходи щодо зупинення будівельних робіт (том І, а.с.6)

Відповідно до вище зазначеного звернення, КРА ОМР, винесла припис від 07.10.2008 року, по якому пропонує припинити будівництво та надати необхідні дозвільні документи на вчинення будівництва (том І, а.с.7).

При виході на місце працівниками КРА ОМР, було встановлено факт проведення будівельних робіт по реконструкції частини житлового будівництва з надбудовую другого і мансардного поверху проводяться відповідачами ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 без оформлення відповідної проектної документації і дозволів інспекції ДАБК на проведення будівельних робіт, (том І, а.с.8)

У підтвердження своїх прав на частку у домоволодінні відповідачі надали такі докази:

20.03.1967 року за договором купівлі - продажу ОСОБА_16 придбав, а ОСОБА_17 продав 21\50 частину домоволодіння за спірною адресою (том І, а.с. 15-16, 251-252).

Також між співвласниками було встановлено порядок землекористування, згідно якому у користування ОСОБА_16 виділено ділянку площею 150 кв.м. ( том 1, а.с.14).

Рішенням Київського народного суду м.Одеси від 11.07.1978 року було розподілено шлюбне майно між ОСОБА_16 та ОСОБА_1, згідно якому ОСОБА_1.І. виділено у власність 17/100, які складаються з житлової кімнати площею 8,1 кв.м., коридора 4,4 кв.м. ? частина підвалу; а ОСОБА_1 ? частини домоволодіння, яка складається з житлової кімнати площею 18,1 кв.м., ? частина підвалу, вбиральня літ. «Д», сарая літ. «Г» ( а.с.246-248).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.09.1999 року спадкоємцями 17\100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, які належали померлому 07.04.1995 року ОСОБА_16, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. І.Франка, 10 та складаються в цілому з кам*яної житлової будівлі, загальна житлова площа якої становить 42,7 кв.м. та надвірних споруд: «Б»-сарай, «Д»- вбиральня, №1-4 огорожа, І, ІІ мостіння, розташованих на ділянці площею 592 кв.м, являються ОСОБА_18 та ОСОБА_2 ( том І, а.с.28).

Згідно з відомостей, які вбачаються з наданої домової книги від 29.09.1999 року у спірному будинку зареєстровані: ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_1,ОСОБА_21, ОСОБА_21М.( том І, а.с. 20-25)

З матеріалів справи також вбачається, що згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, станом на 18.01.1999 року в КП «ОМБТІ та РОН»зареєстровано житловий будинок під літ. «А», площею 266,5 кв.м., сарай під літ «Б», площею -30,5 кв.м., вбиральня під літ. «Д»-1,0 кв.м., сарай під літ. «Е»- 2,8 кв.м., сарай «Ж»- 1,4 кв.м., сарай «З»- 7,1 кв.м, вбиральня під літ «И»- 1,2 кв.м., сарай під літ. «К»- 3,2 кв.м., огородження № 1-4 -37, 1 кв.м., мостіння І, ІІ –71,4 кв.м.. Відповідно до часток в даному домоволодінні з технічного паспорту вбачається, що станом на 18.01.1999 року власниками являються: ОСОБА_22 29\100 частин, ОСОБА_1І 17\100 частин, ОСОБА_1 1\4 частин, ОСОБА_4 29\100 частин, ОСОБА_23 29\200 частин домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул.. І.Франка, 10, квартал. 187 (том І, а.с. 13-19).

ОСОБА_24 проживає у вказаному будинку зі своїми доньками ОСОБА_25,Г. та ОСОБА_2М однією сім*єю..

Таким чином, у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_24 знаходиться 84/ 200 частин данного домоволодіния, що складає 28,9 кв.м. від загального жилого будинку 28,9 кв.м. , відповідно і земельна ділянка площею 307,9 кв.м.

В процесi експлуатацїi частини домоволодіння, для полiпшення умов проживання, за рахунок власних коштiв ОСОБА_26, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зробили реконструкцiю шляхом прибудови приміщень та у фактичному користуваннi позивачiв знаходяться примiщення спiрного будинку: у лiт. А - житлове : житловi кiмнати площею 8,1 кв.м.; 16,3 кв.м.; 17,8 кв.м.; 16,1 кв.м. 14,3 кв.м.; 14,7 кв.м.; 14,4 кв.м., коридори площею 2,8 кв.м.; 6,4 кв.м.; 7,1 кв.м.; 7,2 кв.м.; 3,1 кв.м.; 2,9 кв.м., кyxнi площею 11,7 кв.м.; 8,5 кв.м.; 5,0 кв.м.; 38,8 кв.м.; 6,8 кв.м., санвузлiв площею 7,2 кв.м.; 5,5 кв.м.; 4,2 кв.м.; 7,9 кв.м.; 6,3 кв.м., холл площею 11,9 кв.м., сходовi клiтини пощею 7,4 кв.м.; 14,0 .кв.м сходовий холл площею 6;2 кв .м.; пiдсобне площею 6,8 кв 7,1 кв.м.; вiтaльня площею 17,0 кв.м.,1\2 частина пiдвaлъного примiщення розтamоване пiд лiт. А площею 19,9 кв.м. В цiлому спiрне домоволодiння розтaшоване на земельнiй дiлянцi площею 733 кв.м.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.03.1994 року ОСОБА_4 належало 29\200 частин домоволодіння.

21.05.2004 року ОСОБА_27 з одного боку, як продавець та ОСОБА_5, з іншого боку як покупець уклади письмову угоду по якій перша продала належній їй 29\200 частин спірного домоволодіння, дана угода складена між даними особами у побутових умовах, тобто нотаріусом не посвідченна.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2004 року вище зазначена угода визнанна дійсною та було визнано право власності на реконструйовану частину будинку та виділено в самостійну одиницю з присвоєнням самостійної почтової адреси, (а.с.130-131)

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31.03.2009 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2004 року було скасовано.

Але не зважаючи на те що в провадженні суду існує цивільна справа з приводу нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул.. І.Франка, 10-А між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_28, по якому ОСОБА_6 перейшов у власність один житловий будинок під літ. «А», житловою площею –125,1 кв.м., загальною площею -270,9 кв.м, сараї –«Б», «З», сауна «Л», навіси –«М», «Н», вимощення І, огорожа - №1, 2, що розташовано на земельній ділянці площею 592 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні, (а.с.154), крім того наявність даних споруд підтверджується технічним паспортом від 07.03.2007 року виданого на ім.*я ОСОБА_5, (а.с. 58-61)

Таким чином, на даний момент ОСОБА_29 є спiввласник спірного домоволодіння.

Відповiдно до технiчного паспорта КП«ОМБТI та РОН»вiд 07.03.2007 р., ОСОБА_30 самовiльно побудувала наступнi примiщення: - у лiт. А- житлове: житловi кiмнати площею 8,6 кв.м.; 12,5 кв.м.; 33,2 кв.м.; 21,6 кв.м.; 17,9 кв.м.; 17,1 кв.м.; 14,2 кв.м.; коридори площею 22,5 кв.м.; 8,3 кв.м..; 15,4 кв.м.; кухню площею 13,1 кв.м..; санвузли площею 2,5 кв.м..; 4,5 кв.м.; 2,7 кв.м..; сходова клiтина площею 13,1 кв.м..; пiдсобне площею 10,3 кв.м..; мансарда площею 79,1 кв.м.., сауна площею 3,8 кв.м.., котельна площею 4,6 кв.м., туалет площею 2,8 кв.м.., лiт. 3 –сарай, лiт. Л –сауна, лiт. М,Н –навic.

          Інша частина домоволодіння за вказаною вище адресою, а саме 29\200 належить на праві власності ОСОБА_9 та зареєстрована в КП «ОМБТІ та РОН», (.а.с.212)

Фактично ОСОБА_9 за даною адресою не мешкає тривалий час –з 1995 року, він виїхав до Россі, м. Ростов-на-Дону, має постійну реєстрацію та мешкає там.

1.04.2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду з вище наведеним позовом, в якому посилається на такі обставини, а саме що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, уклавши незаконну угоду купівлі-продажу 29\200 частин спірного домоволодіння, самовільно без відповідних правовстановлюючих документів провели реконструкцію частини будинку із збільшенням площі, шляхом спорудження прибудов до будинку на загальній земельній ділянці та з захопленням його частини домоволодіння, тому просить суд знести самочинно зведене будівництво та визнати угоди від 21.05.2004 року та 23.02.2009 року недійсними, анулювати право власності.

Позивач, ОСОБА_9 у підтвердження своїх вимог, тобто порушення його цивільних прав - не надав жодного доказу підстав позову: які саме конкретно приміщення йому належать та чи якими він користувався ( як вбачається з довідки КП «ОМБТІ та РОН» 29\200 часток домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_9, дана реєстрація не скасована та ні ким не оскаржується), а в судовому засіданні встановлено, що позивач не володіє та не користується належною йому часткою більш 15 років.

Тому суд вважає, що у даному випадку позивач обрав не передбачений законом спосіб захисту свого права.

У свою чергу за захистом свої законних прав до суду з позовом звернувся ОСОБА_7, вказуючи на те, що він є власником житлової будiвлi iз надвiрними будiвлями та спорудами за адресою: м. Одеса, вул. I.Франко, 8· та сумiжним землекористувачем земельної дiлянки за адресою: м. Одеса, вул. I.Франко, № 10 тa № 10-А.

ОСОБА_7 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що його права суттєво порушуються відповідачами, таким чином, що вiдповiдачi самовiльно проводять реконструкцiю свого будинку, а саме: зведення прибудов, другого i мансардного поверхiв, реконструкцiя почалась без узгодження iз відповiднимидозвільними службами, без належно затвердженого проекту, із значними порушеннями будiвельних, протипожежних, санiтарних норм та правил, без дотримання правил добросусiдства, без отримання згоди позивача за даним позовом.

Крім того вiдповiдачами був самовiльно знесений паркан мiж дiлянками iз каміня шириною 0,2 м., висотою 2,05 м та довжиною 23,60 м. У будiвлi № 10-А по вул... ОСОБА_31 зробленi 2 вiкнa , які виходять на земельну ділянку ОСОБА_7 Позивач у своєму позові звертає увагу суду на те,що вiдстань вiд стiни будинку ОСОБА_7 до паркану 2,40 м, а вiд будинкiв № 10 та № 10-А - 0,38 м, що є суттєвим порушенням протипожежних норм та будiвельних норм . Збудованi майже впритул до будинку ОСОБА_7 самочиннi будiвлi № 10 та № 10-А порушують будiвельнi норми щодо iнсоляцiї житлових примiщень, що також суттєво знизило вартiсть власного будинку позивача, на зовнiшнiй cтіні № 10-А розташованi 2 кондицiонери, якi постiйно працюють та утворюють шумове забруднення, що суттєво погіршують стан здоров*я позивача.

Відмовляючи ОСОБА_7 в задоволенні позову про відновлення кам*яної огорожі, суд виходить з того, що позивач не довів суду належними доказами, що між його земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідачів існувала кам*яна огорожа. Більш того, з оглянутих судом фотографій, зроблених на час здійснення відповідачами самочинного будівництва у 2007 році, вбачається, що між земельними ділянками існувала розподільча огорожа з шифера. Відповідачі в цій частині спору стверджували, що з ОСОБА_7 була укладена домовленість про знесення огорожі з шифера та встановлення нової огорожі з пінобетону, але у подальшому не було досягнуто домовленості про розподіл витрат на будівництво.

Виходячи з наданих сторонами доказів суд доходить до висновку, що позивач - КРА ОМР також не довела суду правомірність та обгрунтованість своїх позовних вимог.

А саме, посилаючись на ст. 376 ЦК України та вказуючи, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, реконструюються або будуються без належного дозволу або належно затвердженого проекту, або зі значними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, що здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього. Однак дана норма ні яким чином не обґрунтовує вимог позивача про знесення.

Відповідно до вимог ч. 7 ст.376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що порушує суспільні інтереси або порушує права інших осіб, істотно порушує будівельні норми і правила суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов*язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов*язана відшкодувати витрати, пов*язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, даною нормою права передбачається ред*явлення позову про зобов*язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову і лише у разі неможливості такої перебудови або відмови особи провести перебудову нерухоме майно підлягає знесенню.

Разом з тим судом встановлено, що позивач до подання даної позовної заяви про знесення, не подавався і не розглядався судом позов про зобо*язання відповідача, який здійснив самочинне будівництво, провести відповідну перебудову.

Суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про порушенням прав третьої особи ОСОБА_6, ОСОБА_32 та ОСОБА_7, оскільки дані фізичні особи і звернулась до суду з вимога про знесення, але належних доказів про порушення свої прав не надали. Крім того, право на звернення з такими позовними вимогами про знесення мають право органи державної влади або органи місцевого самоврядування, тобто позови подано не правомірно.

Суд, з огляду на обставини викладені у позові ОСОБА_33 та надані ним документи, вважає позов таким що не підлягає задоволенню, у зв*язку з тим що позивач не довів суду об*єктивних підстав порушення його прав здійсненою самочинною реконструкцією.

Окрім того, ОСОБА_33 оскаржує законність укладання домашньої угоди та договору купівлі-продажу від 21.05.2004 року та 23.02.2009 року, просить суд визнати їх недійсними, анулювати право власності та посилається на вимоги ст.ст. 232, 234 ЦК України, як підстави задоволення позову.

Діючим законодавством України визначені поняття правочину та договорів.

Правочином (різновидом яких є договори) є дії особи, безпосередньо спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, та є дійсним, якщо він відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності.

Договір купівлі-продажу —це договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'я зується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). У такому договорі одна сторона передає майно, але замість нього отримує його вартість у грошах.

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий харак тер і укладається переважно на те майно, що є в наявності і підго товлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вар тість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні.

Право про дажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Відповідно до ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам,особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог змісту ст. 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з наведених норм права, суд вважає, що ОСОБА_9 не довів суду належними на допустимими доказами в чому полягала зловмисна домовленість сторін при укладанні ос порених ним правочинів та фіктивність цих угод.

Позивачі за зустрічним позовом, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять суд визнати за ними право власності на самочинно збудовані приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. І.Франка, 10.

Суд вважає дані вимоги неправомірними та безпідставними у зв*язку з тим що у теперішній час законодавством передбачено поза судовий порядок вирішення даного питання.

Порядком про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об*єктів, який затверджений Постановою Кабінету України № 461 від 13.04.2011 року, даний порядок визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених об*єктів, прийняття в експлуатацію об*єктів, що належить до І-ІІ категорії складності, та об*єктів, будівництво яких здійснено без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 року, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об*єкту до експлуатації, особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Міністерством будівництва та житлово-комунального господарства.

На думку суду позивачі не скористалась цим порядком врегулювання питання про прийняття в експлуатацію самовільно збудованих споруд, питання з цього приводу не розглядалось та позивачу не було відмовлено у задоволені такої вимоги. Тому у суду немає підстав задовольняти позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудовані приміщення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1,3 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно, неупереджено, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачів заявлені не правомірно і порушують законні інтереси та права сторін по справі.

Розглянувши справу всебічно та неупереджено, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, заявлені не правомірно та не відповідають нормам діючого законодавства України.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216, 376, 391 ЦК України, суд, -

                                         В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовів: Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 - „Про знесення самочинно зведеного об’єкту”; ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості»- «Про знесення самочинно зведеного об’єкту, визнання угод недійсними, анулювання реєстрації права власності»; ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_34, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа Київська районна адміністрація Одеської міськради –«Про знесення самочинно зведеного об*єкту, зобов*язання відновлення спільної межі та відшкодування моральної шкоди»; ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_35, ОСОБА_6, Київської районної адміністрації Одеської міськради, Одеської міськради, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об*єктів нерухомості», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_1 ОСОБА_36, ОСОБА_3 –«Про знесення, визнання угод недійсними та анулювання реєстрації права власності»- відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя :                                         Сватаненко В. І.