Рішення № 17081145, 12.07.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2011 р. Справа №18/1276/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанії "Райз", вул. Заболотного,152, м. Київ, 03680

до Державного підприємства Учбово-дослідного господарства "Ювілейний", с. Бричківка, Полтавський район, Полтавська область, 38722

про стягнення 378300,39 гривень грошових коштів

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: не з'явився (повідомлений належним чином)

від відповідача: не з'явився (повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 378300,39 гривень боргу з яких: 187831,51 гривень основного боргу, 86886,23м гривень відсотків за користування чужими грошовими коштами, 19246,30 гривень пені, 29865,21 гривень інфляційних, 54471,14 гривень збитків за договором поставки на умовах товарного кредиту №126-8276/22 від 17.03.2008 року та додатку до нього.

Позивач в судове засідання не з'явився.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, хоча був належним чином повідомлений про місце дату та час проведення судового засідання (поштове повідомлення в матеріалах справи).

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчився, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на вищевикладене, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд встановив, що 17 березня 2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Компанією «Райз» (надалі Позивач) та Державним підприємством «Навчально-дослідним господарством «Ювілейний» (надалі Відповідач) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту товару № 126-8276/22 (надалі Договір).

Рішенням загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Компанії «Райз» від 27.04.2010 року було затверджено внесення змін до статуту, а саме зміна назви з Закритого акціонерного товариства "Компанії «Райз» на Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз».

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Постачальник (Позивач у справі) зобов'язався передати у власність Покупця (Відповідач у справі) продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати товару, а також нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в договорі та специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно із п. 2.1. Договору вартість (ціна) Товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а (копія в матеріалах справи). Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що сума у гривні, що підлягає до сплати Відповідачем на виконання ним зобов'язання по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Позивач за період із 24.03.2008 року по 18.06.2008 року поставив Відповідачу Товар в належній кількості та асортименті на загальну суму 408 256,38 гривень, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями до них (копії в матеріалах справи).

Згідно п. 2.3. Договору відповідач зобов'язаний був провести оплату вартості товару шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до п. 2.2, на банківський рахунок Позивача. Платіжні реквізити вказані в кінці тексту договору, терміни оплати - в додатку до договору.

Взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати за поставлений Товар Відповідач належним чином не виконав, сплативши за Товар частково 240 317,34 гривень, що підтверджується накладною № 724 від 15.08.2008 року, протоколом № 93 від 15.08.2008 року; накладною №836 від 15.08.2008 року, протоколом № 147 від 22.09.2008 року; банківською випискою за 28.11.2008 року; накладною № 1090 від 28.11.2008 року; накладною № 1144 від 31.12.2008 року; протоколом № 15 від 14.04.2009 року, договором № 08051ВН/СН01 від 14.04.2009 року та актом здачі-приймання виконаних робіт від 14.04.2009 року; протоколом № 63 від 29.07.2009 року, накладною № 632 від 29.07.2009 року та договором № 10022-03 0-к від 23.07.2009 року; протоколом № 68 від 05.08.2009 року, накладною № 665 від 05.08.2009 року та договором № 10022-030-к від 23.07.2009 року (копії в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, на момент розгляду справи по суті сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 378 300,39 гривень, з яких 187831,51 гривень простроченого боргу за отриманий товар, 86 886,23 гривень відсотків за неправомірне користування коштами, 19 246,30 гривень пені, 29 865,21 гривень інфляційних, 54 471,14 гривень збитків. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 надалі ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має викопуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 187 831,51 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 5 ст. 694 ЦК України передбачено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Згідно ч.2 ст. 536 ЦКУ - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із п. 7.5. Договору у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, Відповідач сплачує на користь Позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

Відповідно до вище викладеного Позивачем нараховано Відповідачу відсотки за неправомірне користування чужими кредитними грошовими коштами в розмірі 28 процентів на загальну суму 86886,23 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до умов п. 7.3 Договору Відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом, сплачує, за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,3% від суми боргу від суми боргу але не більше подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період прострочення.

Відповідно до ч. б ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував Відповідачу за прострочення виконання зобов'язань пеню в сумі 19246,30 гривень за період з 06.08.2009 р. по 03.02.2010 р. (розрахунок в матеріалах справи).

Вказана вимога підтверджена наявними у справі доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Згідно п. 74 Положення про поставки продукції та п. 65 Положення про поставки товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання.

Згідно ст. 224, 225, ч.2 ст. 232 ГК України, ч. 1 ст. 623 ЦК України «боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки».

Так, відповідно до умов п. 7.4. Договору Відповідач відшкодовує збитки, завдані Позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по Договору в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання Відповідачем в розмірі: 10 (десять) процентів неоплаченої вартості (ціни) Товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 (десять) відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

На підставі цього Позивачем було нараховано Відповідачу збитки в розмірі 54 471,14 гривень (розрахунок в матеріалах справи).

Позивач на підставі статті 625 ЦК України нарахував Відповідачу інфляційні збитки, спричинені простроченням платежу за період з 06.08.2009 року по 01.04.2011 року на суму 29 865,21 гривень (розрахунок в матеріалах справи).

Згідно з абзацом 3 ст.1, ч.1 ст.2 та ст.3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, врахування індексу інфляції в разі прострочення грошового зобов'язання допускається при обчисленні суми боргу в національній валюті України - гривні, а не у іноземній валюті, як заявлено позивачем у позові. В зв’язку з цим суд прийшов до висновку в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 29 865,21 гривень відмовити.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, дослідивши і оцінивши подані докази, керуючись статтями 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 29 865,21 гривень інфляційних нарахувань відмовити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Навчально-дослідного господарства «Ювілейний» Полтавської Державної Аграрної Академії (с. Бричківка, Полтавський район, Полтавська область, 38722, р/р 2600723421 в АБ «Укргазпромбанк», м. Києві, МФО 320843, код ЄДРПОУ 00487189) на користь Публічного акціонерного Товариства «Компанія «РАЙЗ» ( вул. Заболотного,152, м. Київ, 03680, р/р 26008730016675 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 13980201) 187 831,51 грн. - простроченого боргу за отриманий товар, 86 886,23 грн. - відсотків за неправомірне користування коштами, 19 246,30 грн. – пені, 54 471,14 грн. – збитків, 3484,35- витрати по сплаті держмита; 217,37 грн. гривень - витрати на інформаційне забезпечення судового процесу.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Тимощенко О.М.