Рішення № 17080694, 07.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.11 р. Справа № 40/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32274208

про: стягнення неустойки в розмірі 102974,82грн. за прострочення повернення майна

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №80 від 29.06.2011р.);

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.79 ГПК України провадження у справі 10.03.2011р. було зупинено та поновлено лише 24.06.2011р. з призначенням до розгляду на 29.06.2011р. і подальшим відкладанням в порядку ст. 77 ГПК України на 07.07.2011р.

У судовому засіданні 07.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 102974,82грн. за прострочення повернення майна.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на користування Відповідачем майном після припинення 12.01.2010р. у звязку із закінченням строку та відмовою від подальшого автоматичного продовження договору оренди №2376/2006 від 02.02.2006р. та нарахування у звязку із неповерненням такого майна неустойки за період з 11.02.2010р. по листопад 2010р., зменшеної до заявленого розміру на суму здійснених після припинення договору орендних платежів.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №2376/2006р. від 02.11.2006р.з додатками та додатковою угодою №1 від 18.06.2007р.; листи №11-06-04-01335 від 08.02.2010р., №11-06-03-04585 від 27.04.2010р., №11-06-03-06657 від 21.06.2010р., №11-06-04-06938 від 29.06.2010р. з доказами надсилання; довідку про здійснені платежі та розрахунок суми позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 611, 638, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 27, 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідач надав пояснення від 07.07.2011р. (а.с.49), в яких посилаючись на встановлені в межах справи №37/72пн факти, а саме визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас” права користування у строк до 02.01.2012р. вбудованими нежитловими приміщеннями площею 223,2кв.м., розташованими за адресою: м. Донецьк, вул.. Артема, 157, на умовах договору оренди №2376/2006 від 02.02.2006р. (а.с.а.с.38-42).

Розпорядженням голови Господарського суду Донецької області від 07.07.2011р. справу №40/17 передано на розгляд судді Попкова Д.О.

У судове засідання 07.07.2011р. представник Позивача без пояснення причин не зявився, а представник Відповідача підтримав свою позицію, викладену письмово, та наголошував на необхідності вирішення спору в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а друга поспіль неявка представника належним чином повідомленого Позивача без пояснення причин у світлі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України не може вважатися підставою для подальшого зволікання із встановленням правової визначеності довкола заявлених вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2006р. між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди № 2376/2006р. (а.с.а.с. 6-9), згідно п.1.1, 10.1 якого Відповідач передає Позивачу в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 233,3кв.м. (далі майно), що знаходиться на балансі Центрального штабу державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості (далі Балансоутримувач), розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 157, для розміщення під офіс, строком на 360 днів - до 28.01.2007р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - грудень 2005р. становить 2260,40грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

За умовами п. 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємною згодою сторін. Змінити та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Пунктом 10.6. договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором. В свою чергу, за змістом п. 10.8 чинність договору припиняється і у разі закінчення строку, на який його було укладено.

02.02.2006р. відповідно до умов п.п. 2.1., 2.5. договору приміщення було передано в оренду Позивачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.11).

В подальшому сторонами була підписана додаткова угода №1 (а.с.12) до вказаного договору оренди, якою сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, встановивши його виходячи із суми плати за базовий місяць січень 2007р. 3752,71грн. та застосувавши з 01.01.2007р.

Після закінчення визначеного договором строку дії, орендні правовідносин сторін неодноразово і автоматично продовжувалися на той же строк і на тих же умовах за відсутністю заяв про зміну або припинення договору. Листом від 08.02.2010р. №11-06-04-01335 (а.с.а.с. 14,15) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило Орендодавця про закінчення терміну дії договору оренди №2376/2006 від 24.07.2007р. та вимагало повернення орендованого державного майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі. Вказаний лист згідно повідомлення про вручення поштового відправлення був отриманий особою на прізвище Найдьонова 10.02.2010р. (а.с.16).

В подальшому іншими листами: №11-06-04-04585 від 27.04.2010р. (а.с.а.с.17,18), №11-06-03-06657 від 21.06.2010р. (а.с.а.с.20, 21), №11-06-04-06938 від 29.06.2010р. (а.с.23), Орендодавець знову зазначив про закінчення строку дії договору, заперечення проти його продовження і необхідність повернення майна за актом балансоутримувачу, додатково наголосивши про наявність переважного права Орендаря, який належним чином виконував свої зобовязання за договором оренди, за інших рівних умов на укладання нового договору оренди. Вказані листи згідно повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.а.с.19, 22, 24) були надіслані: 29.04.2010р., 22.06.2010р., 30.06.2010р. і отримувалися певними особами (на прізвище Луніна та Земляна) 30.04.2010р., 25.06.2010р., 01.07.2010р.

Посилаючись на припинення внаслідок закінчся строку дії договору та вказаних заперечень Орендодавця проти його подальшої автоматичної пролонгації з 12.01.2010р., Позивач, нарахувавши за період з 11.02.2010р. по листопад 2010р. неустойку в сумі 121850,66грн., зменшену на суму здійснених Відповідачем після вказаної дати орендних платежів (а.с.а.с.25, 26), звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поясненнях від 07.07.2011р. (а.с.49).

Наразі, як вбачається із змісту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. у справі №37/72пн (а.с.а.с.38-42) в порядку ст.ст. 85, 105 Господарського процесуального кодексу України набуло законної сили рішення Господарського суду Донецької області від 19.04.2011р., яким були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання права на користування у строк до 02.01.2012р. вбудованими нежитловими приміщеннями площею 223,2кв.м., розташованими за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 157, на умовах договору оренди №2376/2006р. від 02.02.2006р.

Із змісту означеної постанови вбачається, що розглядаючи справу між тим ж сторонами, що і у справі №40/17 судом було встановлено факт продовження орендних правовідносин за договором оренди №2376/2006р. від 02.02.2006р. і після 12.01.2010р. внаслідок автоматичної пролонгації на той же строк і на тих же умовах через не доведення до відома Орендаря у встановленому порядку волевиявлення Орендодавця стосовно заперечень проти такого подальшого продовження.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у звязку із відмовою від подальшого продовження договору.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди № 2376/2006р від 02.02.2006р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 2376/2006р від 02.02.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування обєктом оренди та обовязку із повернення цього обєкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі користуватися обєктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин. Водночас, положення п.10.6 договору, а також приписи ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України передбачають можливість за певних умов автоматичного продовження орендних правовідносин між сторонами на той же строк і на тих же умовах після закінчення визначеного строку дії договору.

Виходячи із встановлених в межах справи №37/72пн фактичних обставин, які мають преюдиціальне значення для розглядуваної справи у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, орендні правовідносин між сторонами були продовжені і після 12.01.2010р. та за відсутністю в матеріалах доказів їх припинення у будь-який інший (ніж шляхом відмови від продовження договору за допомогою наданих разом із позовом листів Орендодавця) передбачений діючим законодавством спосіб такі правовідносини тривають і зараз, що зумовлює висновок про наявність у Відповідача права володіти та користуватися обєктом оренди, і, як наслідок відсутність у нього обовязку, а у Позивача кореспондуючого такому обовязку права - відносно повернення обєкту оренди.

Відсутність обовязку унеможливлює прострочення в його виконанні у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а отже і порушення з боку Відповідача в контексті розглядуваного спору, а також відсутність передбаченого у якості наслідку такого порушення у розумінні ст.ст. 611, 785 цього Кодексу права Позивача нараховувати та вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь користування майном після припинення договору.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-наявності у позивача певного субєктивного права (інтересу);

-порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Беручи до уваги встановлену судом на підставі преюдиціальних обставин, доказове значення яких в силу статусу чинного судового рішення згідно ст.ст. 124, 129 Конституції України не може бути піддане сумніву в межах розглядуваної справи будь-якими аргументами, окрім судового акту про скасування рішення Господарського суду Донецької області від 19.04.2011р. у справі №37/72пн, відсутність (встановлену) захищуваного Позивачем субєктивного права і порушення такого права з боку Відповідача, суд відмовляє у задоволені позову у повному обсягу.

Оскільки Заявник позову у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з нього не стягуються та розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Задовольнити позовні вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пайракул-Донбас”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32274208) про стягнення неустойки в розмірі 102974,82грн. за прострочення повернення майна.

2.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.