Рішення № 17080668, 18.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.11 р. Справа № 25/68

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при секретарі судового засідання Х.Р. Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Незалежна страхова компанія” м.Київ

До відповідача-1: Приватне акціонерне товариство „Донецьксталь-металургійний завод” м.Донецьк

До відповідача-2: Приватне акціонерне товариство „Європейський страховий альянс” м.Київ

За участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні позивача - ОСОБА_1 м.Донецьк;

- на стороні відповідача-1 ОСОБА_2 м.Донецьк

Предмет спору: стягнення з відповідача-1 компенсації страхових виплат 860, 00 грн., стягнення з відповідача-2 компенсації страхових виплат 1365, 37 грн.

За участю представників:

Від позивача: не прибув.

Від відповідача-1: ОСОБА_3 довір.

Від відповідача-2: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Незалежна страхова компанія” м.Київ звернулося до відповідача-1: Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь-металургійний завод” м.Донецьк та до відповідача-2: Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” м.Київ про стягнення з відповідача-1 компенсації страхових виплат 860, 00 грн., стягнення з відповідача-2 компенсації страхових виплат 1365, 37 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу №801510 від 30.01.2008р.; сертифікат до договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу №801510-1 від 30.01.2008р.; повідомлення страхувальника про ДТП від 27.01.2009р.; довідку №9/1-1076 від 26.02.2009р.; довідку б/н; постанову Кіровського районного суду м.Донецька №3-569/09 від 18.02.2009р.; акт автотоварознавчого дослідження спеціаліста №534/09-03 від 10.03.2009р.; телеграму б/н; протокол огляду транспортного засобу №534 від 05.03.2009р.; заяву про виплату страхового відшкодування від 18.05.2009р.; повідомлення №57951/67 від 08.04.2009р.; розпорядження на оплату страхового відшкодування від 18.05.2009р.; розрахунок суми страхового відшкодування; страховий акт №14299 від 18.05.2009р.; платіжні доручення №2125 від 19.05.2009р., №1441 від 24.03.2009р.; лист №1405 від 24.03.2010р.; поліс №ВА/7362108 від 22.05.2008р.; лист №1769 від 15.04.2010р.; лист №2990 від 17.06.2010р.; лист №2641 від 23.06.2010р.; лист №3618 від 26.07.2010р.

Позивач направив на адресу суду клопотання №1886 від 11.05.2011р. про розгляд справи без його участі.

Заявою від 06.06.2011р. позивач повідомив про зміну найменування з Відкритого акціонерного товариства „Незалежна страхова компанія” на Публічне акціонерне товариство „Незалежна страхова компанія” та просить здійснити заміну позивача його правонаступником.

З огляду на правоустановчі документи позивача суд дійшов висновку щодо заміни позивача з Відкритого акціонерного товариства „Незалежна страхова компанія” на Публічне акціонерне товариство „Незалежна страхова компанія”.

Відповідач-1 у судовому засіданні 18.07.2011р. позовні вимоги визнав, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання, надав докази зміни найменування підприємства відповідача-1 з ЗАТ „Донецьксталь-металургійний завод” на ПАТ „Донецьксталь-металургійний завод” та докази знаходження із водієм ОСОБА_2 у трудових відносинах.

Згідно правоустановчих документів відповідача-1 та витягу з ЄДРПОУ №№738664-738665, на момент розгляду справи відбулась зміна його найменування з Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь-металургійний завод” на Приватне акціонерне товариство „Донецьксталь металургійний завод”.

З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо заміни відповідача-1 з Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь-металургійний завод” на Приватне акціонерне товариство „Донецьксталь металургійний завод”.

Відповідач-2 у жодне судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Згідно отриманого судом витягу з ЄДРПОУ №№738662-738663, здійснено зміну найменування відповідача-2 по справі з Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” на Приватне акціонерне товариство „Європейський страховий альянс” та зазначене підприємство на момент розгляду справи значиться в Єдиному держреєстрі як юридична особа.

З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо заміни відповідача-2 з Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” на Приватне акціонерне товариство „Європейський страховий альянс”.

Ухвалою від 24.05.2011р. у справу залучено як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на стороні відповідача.

Третя особа ОСОБА_1 у судовому засіданні 18.07.2011р. підтвердив факт отримання від позивача страхової виплати та зазначив, що винним у ДТП є ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_2 у жодне судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-569/09 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Кіровським районним судом м.Донецька, відповідно до ухвали господарського суду від 24.05.2011р.

У звязку із переведенням судді І.А.Бойко до іншого суду, згідно розпорядження в.о.голови господарського суду від 23.05.2011р. справу №25/68 передано на повторний автоматичний розподіл. На підставі викладеного, у відповідності до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду даної справи призначено суддю Сгара Е.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

26.01.2009р. біля 08:00 год. в м. Донецьку по вул. Лівобережна сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля КРАЗ 6510 д/н НОМЕР_1 (далі по тексту Краз), який належить відповідачу-1, під керуванням третьої особи ОСОБА_2, та автомобіля Део Ланос д/н НОМЕР_2 (далі по тексту Део), під керуванням власника автомобіля третьої особи ОСОБА_1

Згідно протоколу про адміністративне порушення серії ДО №020946 від 26.01.2009р., довідки №9/1-1076 від 26.02.2009р., дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пункту 10.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до цього ж протоколу, матеріали передані до Кіровського районного суду м.Донецька.

Постановою Кіровського районного суду м.Донецька від 18.02.2009р. №3-569/09 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнено ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Між ВАТ „СК „Правекс страхування”, правонаступником якого є позивач по справі, та третьою особою ОСОБА_1, який є власником автомобіля Део, укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу №801510 від 30.01.2008р. (далі по тексту Договір) та сертифікат №801510-1 від 30.01.2008р. до договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу №801510 від 30.01.2008р. (далі по тексту Сертифікат). Розділом 4 Договору та умовами Сертифікату передбачено, що Договір діє до 29.01.2009р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Део був застрахованим.

Предметом Договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, які повязані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом (ТЗ), що перебуває в заставі, які надано вигодонабувачу під забезпечення зобовязань страхувальника за кредитним договором, а також додатковим обладнанням до вказаного ТЗ (п.1.1 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (розділ 4 Договору).

Згідно умов Сертифікату, у випадку ДТП або пошкодження без вини користувача, розмір франшизи складає 0,20% або 108,40 грн.

Умовами Сертифікату також передбачено, що визначення розміру страхового відшкодування здійснюється без вирахування зносу деталей, які замінюються.

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 7 та 9 Договору.

Визначення розміру збитку та суми страхового відшкодування визначено сторонами у розділі 10 Договору.

Пунктом 10.4 Договору встановлено, що підставою для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт та зносу ТЗ є акт автотоварознавчої експертизи (дослідження).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про настання страхового випадку ДТП.

Згідно акта (висновку) автотоварознавчого дослідження №534/09-03 від 10.03.2009р., вартість відновлювального ремонту автомобіля Део внаслідок ДТП на момент проведення дослідження, із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 1983, 77 грн.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням повідомлення страхувальника про ДТП від 27.01.2009р., заяви про виплату страхового відшкодування від 18.05.2009р.; відповідно до розпорядження на оплату страхового відшкодування від 18.05.2009р., розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акта №14299 від 18.05.2009р., сума страхового відшкодування третій особі ОСОБА_1 склала 1875, 37 грн.

Крім того, згідно матеріалів справи, вартість висновку автотоварознавчого дослідження №534/09-03 від 10.03.2009р. склала 350,00 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та Сертифікату, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, позивач зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування у загальному розмірі 2225, 37 грн. (1875, 37 грн. сума страхового відшкодування; 350, 00 грн. вартість проведення експертного дослідження), в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №2125 від 19.05.2009р. на суму 1875, 37 грн., №1441 від 24.03.2009р. на суму 350, 00 грн., у звязку з чим до позивача перейшло право вимоги про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди пошкодженому автомобілю Део у загальній сумі 2225, 37 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з вищевказаних постанови Кіровського районного суду м.Донецька, довідки та протоколу про адміністративне правопорушення органів ДАІ, вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія відповідача-1 ОСОБА_2 і іншого відповідачами не доведено.

Таким чином, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2, порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України, зокрема керуючи автомобілем Краз, ОСОБА_2 при зміні напрямку руху не переконався у безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем Део, отже його дії знаходились у причинному звязку з виниклим зіткненням транспортних засобів автомобілів Краз та Део.

Представником відповідача-1 у судовому засіданні та наданими ним документами, зокрема, довідкою відділу кадрів ПрАТ „Донецьксталь-металургійний завод” та наказом №3142 про прийом на роботу, підтверджений факт знаходження у момент скоєння ДТП ОСОБА_2 у трудових відносинах з ПрАТ „Донецьксталь-металургійний завод” та виконання ним своїх трудових обовязків в цей час.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між відповідачами по справі укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7362108 від 22.05.2008р. (далі по тексту Поліс).

Згідно Полісу, страхувальником є відповідач-1, страховиком відповідач-2 по справі.

Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є автомобіль Краз.

Відповідно до Полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно Полісу, строк його дії встановлений з 22.05.2008р. по 21.05.2009р. включно.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25500,00 грн. із франшизою 510, 00 грн. (п.2 Полісу).

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що матеріальну шкоду автомобілю Део завдано внаслідок дій третьої особи ОСОБА_2, яка в момент скоєння ДТП знаходилась у трудових відносинах з відповідачем-1 та виконувала свої трудові обовязки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач-2 по справі є страховиком відповідача-1, працівник якої є винним у скоєнні ДТП та нанесенні збитків. Відповідач-2 не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі і іншого сторонами по справі не доведено.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі перейшло право регресного позову як до відповідача-1 (працедавець винної у скоєнні ДТП особи), так і до страховика відповідача-2, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вже зазначалось вище, Полісом передбачений розмір фрашизи у сумі 510,00 грн. (п.2Полісу).

Враховуючи наведене, той факт, що відповідачами не відшкодовано спірну суму на користь позивача, ПАТ „Незалежна страхова компанія” м.Київ звернулось до суду та просить стягнути з відповідача-1 компенсації страхових виплат 860, 00 грн. (з яких 510,00 грн. безумовна франшиза за Полісом та 350,00 грн. вартість проведення експертного дослідження), стягнення з відповідача-2 компенсації страхових виплат 1365, 37 грн. (сума, яка не перевищує ліміт відповідальності винної у скоєнні ДТП особи за Полісом).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 2225, 37 грн., є доведеною позивачем, та підлягає стягненню у повному обсязі:

- 1365, 37 грн. з Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” м.Київ;

- 860, 00 грн. з Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь-металургійний завод” м.Донецьк.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Незалежна страхова компанія” м.Київ задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь-металургійний завод” м.Донецьк (83062, м.Донецьк, вул.Івана Ткаченка, 122, ЄДРПОУ 30939178) на користь Публічного акціонерного товариства „Незалежна страхова компанія” м.Київ (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/2, код 20036721, р/р 2650600004267 в ПАТ КБ „Правекс-банк”, МФО 321983) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 860,00 грн., 39,41 грн. державного мита, 91,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” м.Київ (04050, м.Київ, вул.Глибочинська, 33-37, ЄДРПОУ 19411125) на користь Публічного акціонерного товариства „Незалежна страхова компанія” м.Київ (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/2, код 20036721, р/р 2650600004267 в ПАТ КБ „Правекс-банк”, МФО 321983) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 1365, 37 грн., 62,59 грн. державного мита, 144,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 19.07.2011р.

Суддя Сгара Е.В.