Рішення № 17080078, 05.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.11р.Справа № 13/5005/5785/2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитне Брокерське Агентство», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод»,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 19 615,66 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- представник, довіреність від 24.03.2011р. №12/11;

від відповідача: ОСОБА_2. - представник, довіреність №5785 від 07.06.2011 р.;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кредитне Брокерське Агентство”, м. Київ (далі позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Сімферопольський вино-коньячний завод”, м. Дніпропетровськ (далі відповідач) про стягнення 19 615,66 грн., з яких 15000,00 грн. сума основного боргу, 2735,12 грн. пеня, 500,54 грн. 3% річних, 1380,00 грн. інфляційні витрати за період з 12.02.2010 р. по 28.02.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобовязань за договором №13/01/10 від 13.01.2010 р. на проведення незалежної оцінки майна та обладнання розташованого в с. Віліне Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, та посилається на ст. ст. 174, 175, 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 503, 509 Цивільного кодексу України, надав суду в оригіналах для огляду, копії до матеріалів справи низку первинних документів.

В судовому засіданні 14.06.2011р. було оголошено перерву до 21.06.2011 р.

Відповідач забезпечив явку повноважного представника до судових засідань, надав відзив на позов (а.с 34-47), відповідно до якого просить припинити провадження у справі.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кредитне Брокерське Агентство” (оцінювач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Сімферопольський вино-коньячний завод” (замовник) було укладено договір №13/01/10 на проведення незалежної оцінки (далі договір), за умовами якого замовник (позивач) доручив, а оцінювач (відповідач) прийняв на себе зобовязання по проведенню оцінки майна за переліком зазначеним у п. 1.1 Договору; мета проведення оцінки визначення ринкової вартості обєкту оцінки з метою укладання договору застави.

Згідно умов п. 1.3 договору, результатом виконання робіт є висновок про вартість обєкту оцінки у формі звіту про незалежну оцінку в кількості 1-го екземпляру.

При цьому Відповідач, як Замовник за Договором, зобовязався оплатити вартість робіт Позивачу в сумі 30 000,00 гривень (п. 2.1 Договору).

Відповідно умов пунктів 2.2 та 2.3. Договору 15 000,00 гривень підлягають оплаті в порядку передплати на протязі одного банківського дня з дня підписання Договору, залишок суми 15 000,00 гривень підлягає оплаті в строк не більше двох банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Згідно вимог п. 2.5 Договору звіт про оцінку видається Замовнику одночасно з підписанням сторонами акту виконаних робіт.

Оцінка обєкту, відповідно вимог п. 3.1 Договору проводиться станом на 14 січня 2010 р., термін виконання робіт встановлено п. 3.2 Договору до 22 січня 2010 р.

Згідно розділу 6 Договору встановлено відповідальність сторін за неналежне виконання своїх обовязків. Так п. 6.3 Договору передбачено відповідальність Замовника в розмірі у вигляді пені в подвійному розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки оплати.

Позивач зазначив, що Відповідач сплатив Позивачу на виконання вимог п. 2.2 Договору 15000,00 гривень авансу 15.01.2010 р. Відповідач також підтвердив факт укладання Договору та оплати 15000,00 гривень авансу.

В обґрунтування своїх вимог Позивач надав суду акт виконаних робіт від 14.01.2010р. та акт аналогічного змісту але датований 09 лютого 2010р., в яких зазначено, що Замовник прийняв виконання робіт, претензій до виконаної роботи Замовник не має.

Оглянувши в судовому засіданні оригінали актів виконаних робіт від 14.01.2010 р. та від 09.02.2010 р. (а.с. 10, 32) суд встановив наявність печаток та підписів представників позивача та відповідача на вказаних актах.

Відповідач заперечував проти позову, наполягаючи на тому, що оцінка майна не проводилася, звіт про оцінку не складався, жодного акту прийому-передачі виконаних робіт відповідач не підписував, але оригінальність відтиску своєї печатки на акті виконаних робіт не заперечував. Представник Відповідача вказував на наявність двох актів виконаних робіт від 09.02.2010р. та від 14.01.2010р. (а.с. 37, 38) та вказував на недоцільність складання двох актів.

Відповідно до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем належних доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання за Договором на суму 15000,00 гривень починаючи з 12.02.2010 року та стягнення основної суми боргу є правомірним і підлягає задоволенню.

З огляду на вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вбачає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення трьох відсотків річних за період з 12.02.2010 р. по 28.02.2011 р. в сумі, за підрахунком суду 469,73 гривень та інфляційних витрат за період з 12.02.2010 р. по 28.02.2011 р. за підрахунком суду інфляційні витрати склали 1381,89 гривень, але в рамках заявленого позову підлягає стягненню сума в розмір 1380,00 гривень.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно вимог викладених у позовній заяві Позивач нарахував пеню за 382 дні в період з 12.02.2010 р. по 28.02.2011 р. у розмірі 2735,12 грн.

Відповідно умов Договору сторони не встановили Договором особливостей нарахування штрафних санкцій, які б змінювали загальні умови встановлені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на таке правомірним є нарахування пені за перші шість місяців невиконання грошового зобовязання, а саме з 12.02.2010р. по 12.08.2010р. в сумі 1452,74 гривень (181 день прострочки).

Заяву про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення пені Відповідач не заявляв, що, з огляду на приписи ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, унеможливлює застосування ст. ст. 258, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Сімферопольський вино-коньячний завод” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 14-А, код ЄДРПОУ 35112619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредитне Брокерське Агентство” (04050, м. Київ, вул. Артема, б. 21, оф. 203; 04053, м. Київ, вул. Артема, б. 52а, оф. 143; код ЄДРПОУ 35332162) суму основного боргу 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) грн., 3 % річних - 469,73 грн. (чотириста шістдесят девять грн. 73 коп.), інфляційні витрати - 1380,00 грн. (одна тисяча триста вісімдесят грн. 00 коп.), пеню - 1452,74 грн. (одна тисяча чотириста пятдесят дві грн. 74 коп.), витрати на оплату державного мита - 183,03 грн. (сто вісімдесят три грн. 03 коп.), витрати на оплату інформаційно технічного забезпечення - 220,20 грн. (двісті двадцять грн. 20 коп.)

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

11.07.2011 р.