Постанова № 17078951, 15.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2011 р. Справа № 5004/1004/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Огороднік К.М. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача сільськогосподарського приватного підприємства "Злата" на рішення господарського суду Волинської області від 08.06.2011 р. у справі № 5004/1004/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі відділення № 338 ПАТ "Імексбанк"

до Сільськогосподарського приватного підприємства "Злата"

про стягнення в сумі 889 093 грн. 12 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Плютинський С.В.,

відповідача - Кацевич І.С., Казибрід Т.М.,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2011 року ПАТ "Імексбанк" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до сільськогосподарського приватного підприємства "Злата" про стягнення заборгованості по договору кредиту за овердрафтом в сумі 889093,12 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.06.2011 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 481764,71 грн. основного боргу, 407328,41 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, в також судові витрати по справі (суддя Кравчук А.М.).

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ст.ст. 174, 193 ГК України, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, а також врахував положення п. 1.1.1, 1.1.2, 2.4.1, 2.4.3, 4.1 договору кредиту за овердрафтом №008/08 від 29 січня 2008 року, додаткових угод 008/08/01 від 08.05.2008 року, № 008/08/02 від 14.11.2008 року та прийшов до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 481764,71 грн. по сплаті кредиту та 407328,41 грн. по сплаті відсотків за користування кредитом, що підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з останнього.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та закрити провадження у даній справі.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з’ясуванням судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а саме тим, що договір кредиту не містить істотних умов щодо відповідальності банку стосовно видачі кредиту. Апелянт також зазначив, що судом безпідставно відхилене клопотання відповідача про відкладення судового засідання, оскільки директор СГПП "Злата" перебував на лікарняному, а іншого представника в галузі права, який зміг би на компетентному рівні представляти інтереси підприємства, не було. Представником позивача було надіслано відповідачу позовну заяву разом із пакетом документів, які не відповідають оригіналу, внаслідок чого останній стверджує, що був позбавлений можливості подати заперечення та пояснення по суті позовних вимог, яке ґрунтувалось на достовірній інформації. У судовому засіданні, з наведених підстав представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали повністю.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Волинської області від 08.06.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що всі оригінали необхідних документів було надано представником позивача суду першої інстанції для огляду у судовому засіданні. Вказує, що сторони за взаємною згодою визначили у договорі кредиту можливість та порядок зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами, що стало істотною умовою договору, з якою апелянт погодився. Тобто, при підписанні договору кредиту та додаткових угод до нього сторонами була досягнута згода зі всіх істотних умов, що підтверджується підписанням сторонами текстів цих документів. У договорі міститься ст. 3 «Права та обов’язки сторін», в якій передбачається відповідальність кредитора за видачу кредиту та положення про права та обов’язки позичальника. Вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було спробою затягнути розгляд справи та зловживання апелянтом своїми процесуальними правами.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 08.06.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.01.2008 року між АКБ "Імексбанк" в особі Волинської філії АКБ "Імексбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Імексбанк") та СГПП "Злата" був укладений договір кредиту за овердрафтом №008/08, згідно п. 1.1 якого позивач зобов’язувався надати відповідачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, шляхом сплати з поточного рахунку відповідача, відкритого у відділенні № 1 Волинської філії АКБ "Імексбанк", розрахункових документів на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на такому поточному рахунку, але в межах визначеного цим договором ліміту (овердрафт) (далі –договір, а. с. 8-10).

Пунктами 1.1.1, 1.1.2, 1.2 договору передбачено, що на протязі всього періоду дії договору заборгованість відповідача за овердрафтом не могла перевищувати розмір ліміту овердрафту в сумі 500000 грн. із кінцевим терміном до якого здійснювалося надання та мала бути повністю погашена заборгованістю - 28.01.2009 року, з метою поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 2.4.1 договору, за користування овердрафтом відповідач зобов’язався сплачувати позивачу проценти в розмірі 19 % річних від суми фактичної заборгованості за овердрафтом за поточним рахунком № 26005019191001 на кінець операційного дня та за фактичний строк користування овердрафтом.

У разі прострочення кінцевого терміну погашення овердрафту, відповідач починаючи з першого дня прострочки взяв на себе обов’язок, згідно п. 2.4.3 договору, сплачувати позивачу проценти за його використання у розмірі 38 % річних простроченої заборгованості за овердрафтом за рахунком 20670000039000.

Пунктом 7.3. сторони погодили набрання чинності цим договором з дати його укладення та до остаточного виконання ними прийнятих на себе зобов’язань.

Додатковими угодами № 008/08/01 від 08.05.2008 року (а.с. 11) та № 008/08/02 від 14.11.2008 року (а.с. 12) до договору кредиту № 008/08 від 29.01.2008 року збільшено розмір відсотків за користування коштами до 28 % та 32 % річних, відповідно.

Пунктом 3 додаткових угод визначено, що вони є невід’ємними частинами договору і вступають в дію з моменту підписання.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається, позивач належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання щодо надання кредиту за методом овердрафту, згідно клопотань відповідача (а.с. 14, 15) на суму 481764,71 грн., що підтверджується виписками по операціях по рахунку відповідача (а.с. 16, 17-34).

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, кредитні кошти в зазначені строки не повернув, відсотки за їх користування сплатив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 481764,71 грн. по кредиту та 407328,41 грн. по відсоткам.

Вирішуючи спір, апеляційний суд бере до уваги, що зазначена обставина відповідачем не оспорюється та ним не подано суду доказів про повне чи часткове погашення заборгованості по договору.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність вимог позивача про стягнення з СГПП "Злата" вказаної заборгованості в повному обсязі.

Твердження апелянта, що договір кредиту не містить істотних умов щодо відповідальності банку стосовно видачі кредиту спростовується п. 3.1 договору, якими визначено зобов’язання позивача сплачувати з поточного рахунку відповідача, його розрахункові документи на суму, що перевищує фактичний (кредитовий) залишок на цьому поточному рахунку, але в межах ліміту овердрафту.

Апелянт також зазначає, що судом безпідставно відхилене клопотання відповідача про відкладення судового засідання, оскільки директор СГПП "Злата" перебував на лікарняному, а іншого представника в галузі права, який зміг би на компетентному рівні представляти інтереси підприємства, не було.

Однак, апеляційний суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У матеріалах справи міститься ухвала господарського суду Волинської області від 26.05.2011 року про порушення провадження у справі та призначення розгляду на 08.06.2011 року, яка була направлена рекомендованою кореспонденцією сторонам та отримана відповідачем 02.06.2011 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 45).

Господарський суд Волинської області слушно вказав, що ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді, а надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Більше того, як вбачається із копії виписки з медичної картки Казибрід Т.М., яка є директором СГПП "Злата", вона знаходилась на амбулаторному лікуванні станом на 07.06.2011 року, однак судове засідання по даній справі було призначене на 08.06.2011 року, а тому доказів неможливості з’явись на розгляд справи до суду першої інстанції саме 08.06.2011 року представник відповідача не подала.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно розглянуто справу за відсутності представника відповідача, який будучи належним чином повідомленим, не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи, з дотриманням вимог ст. 75 ГПК України прийнято рішення у справі за відсутності представника відповідача, який не подав відзив на позовну заяву та витребувані судом документи.

В свою чергу, апелянт зазначає, що представником позивача було надіслано відповідачу позовну заяву разом із пакетом документів, які не відповідають оригіналу, внаслідок чого останній був позбавлений можливості подати заперечення та пояснення по суті позовних вимог, яке ґрунтувалось на достовірній інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, при подачі позову представником ПАТ "Імексбанк" було подано копію Положення про відділення №338 АТ "Імексбанк" у м. Луцьку, яке не відповідає оригіналу.

Однак, безпосередньо в судовому засіданні судом першої інстанції оглянуто оригінал вказаного положення та перевірено повноваження представників ПАТ " Імексбанк" Плютинського С.В. та Семенихіної Н.В., яка підписала позовну заяву, згідно повноважень наданих їй довіреністю № 291110/2 від 29.11.2010 року (а.с. 42, 43, 47, 57-60).

Колегія суддів зауважує, що вказана обставина не стосується суті позовних вимог та не перешкоджала відповідачу подати суду першої інстанції свої заперечення стосовно поданого позову про стягнення заборгованості за договором.

Посилання апелянта на те, що договір було укладено під впливом тяжких обставин для СГПП "Злата" та на вкрай невигідних умовах є безпідставними, документально не обґрунтованими, та в силу положення ст. 3, ст. 627 ЦК України, відхиляються апеляційним судом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Волинської області від 08.06.2011 року у справі № 5004/1004/11 залишити без змін, апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства "Злата" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.