Рішення № 17078551, 11.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 липня 2011 року справа № 5020-912/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СГС ПЛЮС”

(проспект Перемоги, 39, кв.3, м. Севастополь, 99046,

ідентифікаційний код 32294088)

до Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” Севастопольської міської Ради

(вул. Мельника, 1а, м. Севастополь, 99023, ідентифікаційний код 22287686)

про стягнення 9128,76 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ "СГС ПЛЮС") - ОСОБА_2 - начальник юридичного відділу, довіреність № 03 від 29.03.2011;

Відповідач (КП "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2" Севастопольської міської Ради) ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність №02 від 05.01.2011.

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “СГС ПЛЮС” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” Севастопольської міської Ради про стягнення 12336,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №043-Т від 01.01.2008 про надання послуг по централізованому опаленню, в частині належної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою від 10.06.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 23.06.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 23.06.2011 на 11.07.2011.

У ході розгляду справи представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, враховуючи те, що відповідачем після надіслання йому позовної заяви, а саме 17.06.2011 було погашено суму заборгованості частково у розмірі 3208,22 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги у розмірі 8297,96 грн., суму пені у розмірі 431,57 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 315,70 грн., 3% річних 83,53 грн., а всього 9128,76 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

Означена заява була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 11.07.2011 представник відповідача у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, зазначивши що вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 9128,76 грн., а також просив розстрочити виконання рішення господарського суду міста Севастополя строком на 3 місяця.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд -

В С Т А Н О В И В:

01.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс»(Виконавець) та Комунальним підприємством „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” Севастопольської міської Ради (Споживач) був укладений договір № 043-Т про надання послуг з централізованого опалення (далі Договір), за умовами якого виконавець зобовязувався надавати споживачу (відповідачу) своєчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у строки та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1 Договору).

У пункті 13.1 цього договору сторони погодили, що даний договір діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та вважається щорічно пролонгованим на черговий календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде відмови однієї зі сторін.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, обсяги постачання споживачу теплової енергії вказані у додатку № 1 до цього договору /а.с.29/.

Згідно з пунктом 5.1 Договору тариф на послуги з централізованого опалення складає 7,40 грн./кв. м; 337,6 грн./Гкал.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1 Договору).

За умовами розділу 7 договору, остаточний розрахунок за надані послуги має здійснюватись споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 7.7 Договору за несвоєчасне внесення плати споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 8.2 обовязком споживача є, зокрема, оплата послуг в установлені строки.

Виконавець має право, зокрема, у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги нараховувати пеню розмірі, встановленому договором.

Згідно з розділом 9 Договору споживач несе відповідальність відповідно до діючого законодавства за договором, зокрема, за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом уплати пені.

Позивач умови Договору щодо надання послуг з централізованого опалення виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт та виставленими до сплати рахунками /а.с.33-88/.

Відповідач, одержавши послуги з централізованого опалення у період з 01.10.2010 по 20.05.2011, свої зобовязання щодо їх оплати у повному обсязі не виконав, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 11506,18 грн.

Несплата Відповідачем заборгованості і стала підставою для звернення Позивача до суду з позовними вимогами про стягнення суми основного боргу в розмірі 11506,18 грн., пені 431,57 грн., інфляційних витрат 315,70 грн., 3% річних 83,53 грн., а всього 12336,98 грн.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи, а саме 17.06.2011 відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 3208,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням №416 від 17.06.2011, позивачем було зменшено розмір позовних вимог на означену суму.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги у розмірі 8297,96 грн., суму пені у розмірі 431,57 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 315,70 грн., 3% річних 83,53 грн., а всього 9128,76 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання”, „ Про житлово-комунальні послуги ”, іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України ).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі Правила), послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з період з 01.10.2010 по 20.05.2011 у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 8279,26 грн., що підтверджується, зокрема, актом звірення взаєморозрахунків /арк. с. 100/.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо повної оплати за отриманий товар не виконав, у судовому засіданні визнав суму заборгованості за Договором у повному обсязі.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8279,26 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 431,57 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обовязку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобовязання, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 7.7 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, та дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі 431,57 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 315,70 грн. та 3% річних у сумі 83,53 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання щодо оплати вартості теплової енергії, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 83,53 грн. та індексу інфляції в розмірі 315,70 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

У судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги та просив суд розстрочити виконання рішення.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу 8297,96 грн., пеня 431,57 грн., 3% річних 83,53 грн., інфляційні витрати 315,70 грн., а всього 9128,76 грн.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач просив розстрочити виконання судового рішення та три місяця, з посиланням на те, що він є госпрозрахунковим підприємством, його платоспроможність залежна від оплати населенням житлово-комунальних послуг, а також те, що будь-яких дотацій з місцевого бюджету підприємство не отримує, що утрудняє виконання рішення суду.

Вивчивши матеріали справи, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача та розстрочити виконання рішення на строк до 01 жовтня 2011 року.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 123,37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” Севастопольської міської Ради (вул. Мельника, 1а, м. Севастополь, 99023, ідентифікаційний код 22287686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СГС ПЛЮС” (проспект Перемоги, 39, кв.3, м. Севастополь, 99046, ідентифікаційний код 32294088) суму основного боргу 8297,96 грн., пеню 431,57 грн., 3% річних 83,53 грн., інфляційні витрати 315,70 грн., а всього 9128,76 грн. (девять тисяч сто двадцять вісім грн. 76 коп.).

Розстрочити виконання рішення строком на 3 місяця та вчиняти стягнення наступним чином:

до 01.08.2011 3042,92 грн.;

до 01.09.2011 3042,92 грн.

до 01.10.2011 3042,92 грн.

3.Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2” Севастопольської міської Ради (вул. Мельника, 1а, м. Севастополь, 99023, ідентифікаційний код 22287686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СГС ПЛЮС” (проспект Перемоги, 39, кв.3, м. Севастополь, 99046, ідентифікаційний код 32294088) витрати по сплаті державного мита в сумі 123,37 грн. (сто двадцять три грн. 37 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 14.07.2011