Рішення № 17078471, 14.07.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2011 Справа № 18/1450/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС", пр-т Гагаріна, 80, кв. 29, м. Дніпропетровськ, 49010 (поштова адреса : вул. Марії Кюрі, буд. 5, м. Дніпропетровськ, 49010)

до Приватного підприємства "Багіра СВ", вул. Ціолковського, буд. 3Б, м. Кременчук, Полтавська обл., 39611

про стягнення 112 254,39 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.01.2011 р.;

від відповідача: не з'явилися.

14.07.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС", м. Дніпропетровськ про стягнення з Приватного підприємства "Багіра СВ", м. Кременчук 112 254,39 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладених між сторонами 02.08.2010 р. Договору № 02/08/10 поставки товару та 01.01.2011 р. Договору № 35 поставки товару, з яких: 70734,50 грн. основна заборгованість, 28293, 80 грн. штраф, 4520, 90 грн. пеня, 7204, 95 грн. інфляційні нарахування, 1500, 24 грн. три відсотки річних.

Позивач надав суду клопотання вх. № 11262д від 13.07.2011 р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з Приватного підприємства "Багіра СВ", м. Кременчук 107 733,49 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладених між сторонами 02.08.2010 р. Договору № 02/08/10 поставки товару та 01.01.2011 р. Договору № 35 поставки товару, з яких: 70734,50 грн. основна заборгованість, 28293, 80 грн. штраф, 7204, 95 грн. інфляційні нарахування, 1500, 24 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення по даній справі) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд дане клопотання приймає як таке, що відповідає чинним процесуальним нормам. Спір розглядається в межах предмету позову з урахуванням вищенаведеного клопотання.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив.

Розгляд справи відкладався з огляду на неявку відповідача та невиконання ним вимог суду.

Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, оскільки :

(1) ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 24.05.2011 р. та ухвала суду про відкладення розгляду даної справи від 14.06.2011 р., які були направлені за наявними в матеріалах справи поштовими реквізитами відповідача (місце його реєстрації), повернулись до суду з огляду на відсутність адресата;

(2) реєстрація зміни місцезнаходження Приватного підприємства "Багіра СВ" не здійснювалася (див. витяг з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.05.2011 р. № 9911151 (серія АЄ №336116-336117);

(3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу.

Крім того, відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

02.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС" (постачальник) та Приватним підприємством "Багіра СВ" (покупець) було укладено договір поставки № 02/08/10 (далі Договір № 02/08/10), відповідно до якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором. поставити покупцю товар, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 Договору № 02/08/10).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- ціна, кількість, асортимент товару визначається в національній валюті України та вказується в накладних. що визнаються специфікаціями та є невід'ємною частиною до цього договору (п. 3.1 Договору № 02/08/10);

- покупець сплачує вартість товару протягом 7 календарних днів від дня отримання товару (п. 4.1 Договору № 02/08/10);

- у випадку недотримання покупцем термінів оплати визначених, зокрема, в п. 4.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати перевищує 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 40% від несплаченої суми, але не менше 1 000,00 грн. (п. 9.3 Договору № 02/08/10);

- строк дії цього договору з моменту підписання та до 31.12.2010 р. (п. 12.9 Договору № 02/08/10).

01.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС" (постачальник) та Приватним підприємством "Багіра СВ" (покупець) було укладено договір поставки № 35 (далі Договір № 35), відповідно до якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцю товар, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 Договору № 02/08/10).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- ціна, кількість, асортимент товару визначається в національній валюті України та вказується в накладних що визнаються специфікаціями та є невід'ємною частиною до цього договору (п. 3.1 Договору № 35);

- покупець сплачує вартість товару протягом 2 календарних днів від дня отримання товару (п. 4.1 Договору № 02/08/10);

- у випадку недотримання покупцем термінів оплати визначених, зокрема, в п. 4.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати перевищує 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 40% від несплаченої суми, але не менше 500,00 грн. (п. 9.3 Договору № 35);

- строк дії цього договору - з моменту підписання та до 31.12.2011 р. (п. 12.9 Договору № 35).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 71 634,50 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № 00Г/17664 від 04.08.2010 р. на суму 45 180,60 грн., № 00Г/17666 від 04.08.2010 р. на суму 11 010,70 грн., № 00Г/17769 від 06.08.2010 р. на суму 7 864,20 грн., № 00Г/25064 від 12.01.2011 р. на суму 7 579,00 грн. (а.с. 29-32).

Факт отримання товару представниками відповідача Яриним І.В. та Слабко В.А. підтверджується (крім наявних у справі копій накладних), довіреностями на отримання товароматеріальних цінностей № 986352 від 30.08.2010 р. та № 986353 від 12.01.2011 р. (а.с. 26-27).

В порушення умов Договорів № 02/08/10 та № 35 відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар в загальній сумі 900,00 грн..

03.05.2011 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 14-юр щодо негайної оплати заборгованості в сумі 70 734,50 грн..

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договорам № 02/0810 та № 35, щодо оплати отриманих товарів не виконав, заборгованість останнього складає 70 734,50 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахування клопотання про зменшення позовних вимог), про стягнення з відповідача 107 733,49 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладених між сторонами 02.08.2010 р. Договору № 02/08/10 поставки товару та 01.01.2011 р. Договору № 35 поставки товару, з яких : 70734,50 грн. основна заборгованість, 28293, 80 грн. штраф, 7204, 95 грн. інфляційні нарахування, 1500, 24 грн. три відсотки річних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладених договорів, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеними Договорами щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорах № 02/0810 та № 35 строки на суму 70 734,50 грн..

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 70 734,50 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктами 9.3 Договорів № 02/08/10 та № 35, зокрема, передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобовязань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар, постачальник має право стягнути штраф в розмірі в розмірі 40% від несплаченої суми.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 28293, 80 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 1 500,24 грн. та 7 204,95 грн. інфляційних нарахувань ( за період з 11.08.2010 р. по квітень 2011 р.) суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 70734,50 грн. основної заборгованості, 28293, 80 грн. штрафу, 7204,95 грн. інфляційних нарахувань, 1500,24 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Багіра СВ" (вул. Ціолковського, буд. 3Б, м. Кременчук, Полтавська обл., 39611), р/р 26005300000208 в АКБ "Форум", МФО 331984, код ЄДРПОУ 35869317 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС" (пр-т Гагаріна, 80, кв. 29, м. Дніпропетровськ, 49010), р/р 26001301053401 філія в АБ "Південняий" в м. Дніпропетровськ, МФО 306458, код ЄДРПОУ 33564369 - 70734,50 грн. основна заборгованість, 28293, 80 грн. штраф, 7204, 95 грн. інфляційні нарахування, 1500, 24 грн. три відсотки річних, 1 077,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 17.05.2011р.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.