Рішення № 17078044, 06.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа № 3/5009/3412/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в сумі 3 405, 48 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність № 04/27 від 04.01.2011р.

від відповідача: не зявився

Концерн “МТМ” в особі Філії Концерну “МТМ” Жовтневого району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 3 405, 48 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 681 від 01.08.2002р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 16.06.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 509, 526, 538, 549, 625 ЦК України, ст. 193, 276 ГК України, ст. 2, 54, 56, 57 ГПК України, умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 681 від 01.08.2002р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.06.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/3412/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 06.07.2011р. о 15 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 06.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 11.07.2011р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги зазначені в позовній заяві № 2395/юр від 15.06.2011р. та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від № 681 від 01.08.2002р. в сумі 3 405, 48 грн., а саме: 3 148,11 грн. - сума основного боргу, 29, 29 грн. - 3% річних від простроченої суми, 84,22 - сума інфляційних витрат з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 143,86 грн. пені. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зокрема зазначив, що відповідачем не виконуються умови договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 681 від 01.08.2002р. щодо оплати за актами приймання-передачі теплової енергії за період з червня 2010р. по квітень 2011р., у звязку з чим заборгованість складає 3 148, 11 грн.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, п. 7.2.3 Договору, позивач додатково просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми 29,29 грн., інфляційні втрати в сумі 84,22 грн. та пеню в сумі 143, 86 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився.

Приймаючи рішення за відсутності ПП ОСОБА_1 господарський суд бере до уваги те, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення про вручення 22.06.2011р. особисто відповідачу копії ухвали суду від 17.06.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/3412/11.

Питання про визнання явки представника відповідача в засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Концерном “МТМ” в особі директора Філії Концерну “МТМ” Жовтневого району м. Запоріжжя (Теплопостачальна організація) та ПП ОСОБА_1 (Споживач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 681 від 01.09.2002р. (надалі - Договір), за яким Теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п.1.3, а Споживач зобовязується оплатити одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором :

Відповідно до пункту 1.3. Договору енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в межах 5,02 Гкал з максимальним тепловим навантаженням 0, 002598 Гкал/год.

З них :

-а) на опалення організацій- 0,002598 Гкал/год

опалювальна площа 67,3 м. кв.

-б) на гаряче водопостачання організацій -

-в) на вентиляцію -

Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в період з червня 2010р. по квітень 2011р. на загальну суму 3 148,11 грн., а саме: від 30.06.2010р. на суму 33,70 грн., від 31.07.2010р. на суму 33,70 грн., від 31.08.2010р. на суму 33,70 грн., від 30.09.2010р. на суму 33,70 грн., від 31.10.2010р. на суму 314,34 грн., від 30.11.2010р. на суму 374,69 грн., від 31.12.2010р. на суму 461,20 грн., від 31.01.2011р. на суму 576,60 грн., від 28.02.2010р. на суму 561,67 грн., від 31.03.2011р. на суму 460,79 грн., від 30.04.2011р. на суму 264,02 грн.

На оплату наданих послуг позивачем були відправлені відповідачу акти та рахунки, що підтверджується “реєстром відправки рахунків та актів Філії концерну “МТМ” Жовтневого району” з червня 2010р. по квітень 2011р. (а.с. 42-52).

Як зазначено в п.З.2.2 Договору, споживач зобовязується виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в термін, які передбачені розділом 6 договору.

Згідно п.6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 6.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що енергопостачальна організація після 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання і податкову накладну. Споживач зобовязаний оформити акт надання послуг і до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.

Відповідно до п. 6.5 договору Споживач зобовязаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідач не надав докази виконання умов договору та сплати виставлених рахунків позивача.

Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 3 148, 11 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 681 від 01.08.2002р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку споживач споживач зобовязаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 681 від 01.08.2002р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Акти приймання-передачі теплової енергії на загальну суму 3 148, 11 грн., направлені на адресу відповідача, що підтверджується “реєстром відправки рахунків та актів Філії концерну “МТМ” Жовтневого району” з червня 2010р. по квітень 2011р. (а.с. 42-52).

Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Борг відповідача підтверджується детальним та обґрунтованим розрахунком позивача (а.с.27).

Враховуючи те, що ПП ОСОБА_1 не виконав грошові зобовязання перед позивачем за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 681 від 01.08.2002р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3 148, 11 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 84,22 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 29,29 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 143,86 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

В даному випадку, відповідно до п.7.2.3 Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1,0 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 143,86 грн. (розрахунок у додатку до позовної заяви, а.с.30).

Що стосується стягнення 3 % річних від простроченої суми та сум втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що заявлені до стягнення позивачем 29,29 грн. - 3 % річних від простроченої суми за період з червня 2010р. по квітень 2011р., та 84,22 грн. - втрати від інфляції грошових коштів за період з червня 2010р. по квітень 2011р., підтверджені детальним розрахунком позивача, доданого до позовної заяви (а.с.28-29), перевірені судом, є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 3 148 (три тисячі сто сорок вісім) грн. 11 коп. основного боргу за поставлену теплову енергію, 143 (сто сорок три) грн. 86 коп. пені, 29 ( двадцять девять) грн. 29 коп. 3 % річних від простроченої суми, 84 (вісімдесят чотири) грн. 22 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 11.07.2011р.