Постанова № 17074462, 13.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2011 року 15:21 № 2а-7027/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-90"

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2010р. №0000782320/0,

за участю:

позивача Воронов Є.Є., Ручка Н.І.

відповідач Чайка М.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСК-90" (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2010р. №0000782320/0.

В обґрунтування позовних вимог пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем протиправно та з порушення норм законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно з врахування всіх обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-90" за результатами якої 30.09.2010р. відповідачем складено акт №847/1-23-20-35137518 про результати невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»(код ЄДРПОУ 34981754) за квітень 2010 року (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 129000грн., в тому числі за квітень 2010 року 129000грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем 15.10.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782320/0, яким на підставі порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість усього на суму 193 500грн., у тому числі за основним платежем 129 000грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 64 500грн.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21 грудня 2000 року податкове зобов'язання може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Позивач скористався правом наданим йому п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»оскаржив податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження позивачу відмовлено в задоволенні його скарг і відповідно податкове повідомлення-рішення від 15.10.2010р. №0000782320/0 залишено без змін.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач по взаємовідносинам з ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»(код ЄДРПОУ 34981754) до складу податкового кредиту за квітень 2010 року включив дані отриманих від ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»податкових накладних, а саме: №3535 від 15.04.2010р. сума ПДВ 126 66,67грн.; №3681 від 21.04.2010р. - сума ПДВ 70000,00грн.; №3852 від 26.04.2010р. - сума ПДВ 46333,33грн.. всього 129000грн.

Судом з Додатку до Акту перевірки від 24.02.2011р. №2836/10/23-20 вбачається, що ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»(код ЄДРПОУ 34981754) зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва та має стан 10 «запит на встановлення місцезнаходження».

Актом перевірки від 04.10.2010р. встановлено, що за місцезнаходженням ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»не знаходиться.

Крім того, ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»не звітує, останній звіт з податку на прибуток підприємств подано за перше півріччя 2008 року (з нульовими показниками), остання декларація з ПДВ подана в березні 2010 року, яка має статус «недійсна». Кількість працюючих згідно податкового розрахунку комунального податку за ІV квартал 2009 року 1 чоловік. У ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, в матеріалах справи міститься постанова старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України капітана податкової міліції Пасюкова В.В. про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та обєднання кримінальних справ в одне провадження від 27.09.2010р. відносно ОСОБА_4 директора ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 202 Кримінального кодексу України.

З зазначеної постанови, судом вбачається, що ОСОБА_4 надано пояснення, що ним умисно створено фіктивне підприємство з метою здійснення конвертаційної діяльності, а також, що за вчинення умисних дій, спрямованих на створення фіктивного підприємництва, він отримає матеріальну винагороду.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія протоку виїмки та огляду від 27.09.2010р., вимоги суду щодо надання оригіналу вказаного протоколу позивач не виконав, а тому копія протоколу виїмки та огляду від 27.09.2010р. не може бути оцінена судом, як належний доказ по справі.

Суд також звертає увагу на те, що в протоколі виїмки та огляду від 27.09.2010р. не зазначена кримінальна справа по якій проводилась дана виїмка та стаття закону на підставі якої порушена кримінальна справа.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі зумовлює його недійсність).

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб, а саме вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплені печаткою.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 ЦК є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1 статті 216 ЦК визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1, ч. 2 статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійсню їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Відповідно до статті 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704 із змінами та доповненнями передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.16 статті 2 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХГV (із змінами і доповненнями) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посаду осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участі у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. за №233/2037 зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядок №165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 Порядку №165 визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку-продавця.

Відповідно до п.5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті, додатку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.10.2010р. №0000782320/0 прийнято відповідачем на підставі висновків перевірки, а вказані висновки, на думку суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на думку суду відповідач виконав покладений на нього обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 15.10.2010р. №0000782320/0, позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-90" задоволенню не підлягає.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь субєкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСК-90" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 18.07.2011р.

Суддя В.В. Амельохін