Постанова № 17074390, 02.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2011 року № 2а-3717/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Добрівської Н.А.,

за участю: секретаря судового засідання Щерблюк А.І.,

представників сторін:

від позивача Швець І.В.,

від відповідача Орлова О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

доПриватного підприємства «Консалтинг Груп»,

третя особа без самостійних вимог:

Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація

провизнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, - В С Т А Н О В И В:

15 березня 2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ПП «Консалтинг Груп», в якому просила визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації юридичної особи через порушення закону при створені юридичної особи, які не можна усунути та припинити юридичну особу у звязку з визнанням запису про проведення державної реєстрації недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не те, що місцезнаходження відповідача не встановлено. Позивач також посилається на положення статей 80, 87 Цивільного кодексу України, ч.ч.3 і 5 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», а також статей 202, 203, 215, 236 Цивільного кодексу України та зазначає про порушення кримінальної справи № 05-19107 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, що розслідується слідчим відділом Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Виходячи з цього та з посиланням на п.2 ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача через порушення закону, допущені його створенні, які не можна усунути.

У судовому засіданні 02.06.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав до суду докази на спростування доводів позивача.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності із вимогами ст.35 КАС України.

Заслухавши пояснення осіб, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Консалтинг Груп»(код юридичної особи 32558045) зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 04.08.2003р. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 136, к.34 про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за номером 1072102 0000 022365 та видано відповідне свідоцтво. Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва 28.05.2008 року відповідача взято на облік, про що складено відповідну довідку за формою № 4-ОПП.

Вирішуючи спір, суд виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин здійснення реєстрації юридичної особи, а також норм права на час звернення позивача до суду та визначених позивачем обставин.

Статтями 2-3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб підприємців.

З викладеного вбачається, що вказаний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності субєкта господарювання.

Частиною 2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Відповідно до положень ч.2 ст.110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч.1 цієї статті, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, аналогічна правова позиція щодо чого міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року по справі № 2-116/06.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що згідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

В той же час, як встановлено судом, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності.

Крім того, на обґрунтування своїх вимог позивач у мотивувальній частині позовної заяви посилається на те, що відповідно до матеріалів реєстраційної справи заява на проведення державної реєстрації юридичної особи, заява про реєстрацію платника податку на додану вартість (форма №1-Р), заява (форми № 1-ОПП) підписані від імені Осадчого В.М. При цьому, жодних доводів щодо наявності в установчих документах відповідача недостовірної інформації або положень, які суперечать законодавству позивачем не наведено, доказів на їх підтвердження не надано, що позбавило суд можливості дати їм оцінку під час розгляду справи по суті та винесення рішення у справі.

Посилання позивача на кримінальну справу № 05-19107 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, що розслідується Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту існування такої кримінальної справи, а також не наведено доводів, які б свідчили про те, що дана кримінальна справа порушена відносно посадових осіб ПП «Консалтинг Груп», або що під час її розслідування були встановлені обставини, які мають значення для розгляду питання щодо припинення юридичної особи.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано та нормативно не доведено підстав для задоволення позову виходячи з визначених позивачем підстав і предмету позову в частині вимоги визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ПП «Консалтинг Груп» через порушення закону, допущені при створені юридичної особи, які не можна усунути.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а отже підстав для задоволення позову в цій частині не має.

Оцінюючи доводи позивача щодо фіктивності правочину, та застосування у звязку з цим наслідків недійсного правочину у вигляді визнання недійсним запису про державну реєстрацію, суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки на їх обґрунтування не наведено жодних обставин та не надано будь-яких доказів. А відтак доводи позивача з їх обґрунтуванням положеннями статей 202, 203, 215, 236, ч.5 ст.216 ЦК України є юридично безпідставними.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 20.1.12 Податкового кодексу України закріплено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів субєктів господарювання.

Виходячи з положень ст.ст.20, 21 Податкового кодексу України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспонденції з положеннями ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення субєктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 11.10 Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010р. № 979, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності; то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи.

В позовній заяві серед підстав для припинення юридичної особи позивачем не наведено доводів з наданням відповідних доказів, які б свідчили про неподання відповідачем протягом року податкової звітності, а також щодо відсутності заборгованості перед бюджетом. Натомість, належним чином завірені копії документів, надані повноважним представником відповідача свідчать про те, що підприємство на день постановлення судового рішення продовжує здійснювати господарську діяльність, звітує до податкового органу, у відповідності до законодавства зареєстрований платником страхових внесків та інших обовязкових платежів.

Документів, що б підтверджували відсутність заборгованості у підприємства перед бюджетом позивачем також не надано.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо припинення юридичної особи Приватного підприємства «Консалтінг Груп».

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 69, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до Приватного підприємства «Консалтинг Груп», третя особа без самостійних вимог: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.

СуддяН.А. Добрівська