Постанова № 17073463, 30.03.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 року 7666/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарях судового засідання - Талалакіну С.М., Наталенко Ю.О., за участю представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вома-Центр»

до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання нечинним і скасування рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.04.2010 р. №0016342340/0, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Вома-Центр» звернулась до суду з позовом до Бориспільської ОДПІ та просить визнати нечинним і скасувати рішення Бориспільської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0016342340/0 від 07.04.2010 р.

У обґрунтування своїх вимог зазначає, що Бориспільською ОДПІ були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0016342340/0 від 07.04.2010 р. та №0016332340/0 від 07.04.2010 р. (яке було скасовано в результаті адміністративного оскарження ДПА у Київській області) за начебто порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (далі Положення №637) та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР. Зазначені рішення прийняті відповідачем на підставі Акта перевірки за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 18.03.2010 р., бланк 001033 (далі Акт перевірки).

Позивач, не погоджується з винесеним рішенням, а також висновками, наведеними в Акті перевірки та вважає, що оскаржуване рішення підлягає визнанню нечинним і скасуванню. Пояснює, що в Акті перевірки зазначається, що ніби були встановлені понадлімітні залишки готівки в касі позивача за період січеньберезень 2010 р. на загальну суму 5787,37 грн., оскільки ліміт каси позивача встановлений Наказом №8-05 від 01.12.2005 р. і складав 592,00 грн.

Зазначає, що позивач не може погодитися з вказаним висновком оскільки, відповідно до п. 5.2 Положення №637 позивач, на підставі відповідного розрахунку, своїм Наказом №1-09 від 01.01.2009 р. самостійно встановив ліміт каси у розмірі 4000,00 грн., починаючи з 01.01.2009 р. При цьому в період з січня по березень 2010 р. жодного разу в касі позивача не було залишків понад зазначений ліміт 4000,00 грн.

Перевіряючими при складенні Акта перевірки не був врахований зазначений наказ. Натомість в Акті перевірки зазначено, що ліміт каси позивача був встановлений Наказом №8-05 від 01.12.2005 р. складав 592,00 грн. Однак Наказ №8-05 від 01.12.2005 р., на який посилались перевіряючі, припинив дію 01.01.2009 р.

Вказує, що за період з січня по березень 2010 р. було лише 7 днів (05.01.2010 р., 12.01.2010 р., 19.01.2010 р., 21.01.2010 р., 27.01.2010 р.,02.03.2010 р. та 16.03.2010 р.), на кінець яких в касі позивача були залишки готівки, що перевищували суму 592,00 грн. Однак у всіх випадках (крім 02.03.2010 р., коли готівка, що залишилась на кінець цього дня, була призначена для фонду оплати праці) відповідна готівка була здана для обслуговуючого банку наступного дня після її надходження до каси позивача. Відповідно до п.5.10 Положення №637 ці кошти не вважаються понадлімітними.

Зазначає, що відповідно до п.2.10 Положення №637 підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей. На кінець дня 02.03.2010 р. в касі позивача залишилось готівки в сумі 2003, 30 грн. Як вбачається з Відомості на виплату грошей №ВЗП000003 за лютий 2010 р., 03.03.2010 р. була здійснена виплата заробітної плати. Тобто готівка, яка залишилась 02.03.2010 р. в касі Позивача в сумі 2003,30 грн., була призначена для виплати заробітної плати, і на думку позивача, відповідно до п.2.10 Положення №637, не може вважатися понадлімітним залишком.

Вказує, що відповідно до ч.2 ст.238 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Крім того, відповідно до вимог п.7 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509ХІІ органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом. Однак з оскаржуваного рішення вбачається, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11574,74 грн. були застосовані на підставі Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95 (далі Указ №436/95). Зазначений Указ Президента не є законом. Визначаючи розмір фінансових санкцій на підставі даного Указу Президента, перевіряючі порушили вимоги ст. 238 ГК України та п.7 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509-ХІІ, оскільки Указ Президента не є Законом України. Таким чином, застосування до позивача санкцій, встановлених цим Указом, є неправомірним.

Вважає, що перевіряючі з ДПА в Київській області не мали права здійснювати перевірку позивача, оскільки він перебуває на обліку в Бориспільській ОДПІ.

Крім цього, позивач наголошує на порушенні працівниками податкового органу порядку проведення перевірки оскільки позивача не було завчасно повідомлено про проведену перевірку, Акт перевірки не був наданий позивачу, і не відповідає встановленій законодавством формі.

У судових засіданнях представники позивача підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач Бориспільська ОДПІ Київської області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що 18.03.2010 р. працівниками ДПА в Київській області згідно з планом перевірок на березень 2010 р. та направленнями на перевірку №2064 від 18.03.2010 р. та №2065 від 18.03.2010 р. проведено перевірку ринку ТОВ «ВОМА-Центр», що розташований за адресою: м. Бориспіль, вул.Київський Шлях, 10. Ліміт каси підприємства на час проведення перевірки було встановлено наказом від 01.12.2005 р. № 8-05 у розмірі 592,00 гривні.

Під час перевірки виявлено порушення пункту 5.1 глави 5 Положення №637 - встановлено понадлімітні залишки готівки в касі за період з січня по березень 2010 р. на загальну суму 5787,37 грн.

Зазначає, що перевірку проведено в присутності адміністратора підприємства ОСОБА_2 та головного бухгалтера підприємства ОСОБА_3, яка підписала розрахунок понадлімітних залишків готівки в касі по підприємству за період з січня по березень 2010 р., була ознайомлена з Актом перевірки, дала письмові пояснення, але відмовилась від підписання матеріалів перевірки.

Пояснює, що за наслідками розгляду матеріалів перевірки до ТОВ «ВОМА-Центр» Бориспільською ОДПІ застосовано фінансові санкції, згідно із абзацами першим і другим ст. 1 Указу №436/95 за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, тобто 5787,37 грн. х 2 = 11574,74 грн.

У судових засіданнях представники відповідача також заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні.

Допитана у якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона працює головним бухгалтером на підприємстві ТОВ «ВОМА-Центр». У березні 2010 р. на підприємство прийшли перевіряючі з податкової інспекції та почали перевірку. Їх особливо цікавив доход підприємства. Вона пояснила перевірючим, що згідно Положення №637, якщо гроші здані наступного дня у повному обсязі, то це не є порушенням. Їй відповіли, що цей пункт їх не цікавить.

Пояснила, що на підприємстві діє наказ, згідно з яким ліміт каси становить 4000,00 грн. Однак цей наказ зберігався у сейфі, а ключі від сейфу знаходяться у директора який на той час перебуває в Фонді Державного майна. Вона зателефонувала директору і він повідомив, що приїде через годину, однак перевіряючі відмовились його чекати.

Під час перевірки податківці на столі знайшли нечинний наказ від 2005 р. у якому встановлений ліміт каси на 592,00 грн.

Пояснила, що знання української мови у неї обмежене і при письмових поясненнях її слова мали інше значення, а сама вона не мала намір вказувати, що інших наказів якими встановлено ліміт каси немає. Пояснення податківці диктували на українській мові, і вона не розуміла термінів про які писала.

В той же час свідок визнала, що номери наказів та дати їх винесення на українській та російській мові не відрізняються.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 18.03.2010 р. працівниками ДПА в Київській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно з планом перевірок на березень 2010 р. та направленнями на перевірку №2064 від 18.03.2010 р. та №2065 від 18.03.2010 р. проведено перевірку ринку ТОВ «ВОМА-Центр», що розташований за адресою: м.Бориспіль, вул.Київський Шлях, 10.

Працівниками ТОВ «ВОМА-Центр» перевіряючих було допущено до проведення перевірки без зауважень. Перевірку проведено в присутності адміністратора підприємства ОСОБА_2 та головного бухгалтера підприємства ОСОБА_3, яка підписала розрахунок понадлімітних залишків готівки в касі по підприємству ТОВ «ВОМА-Центр» за період з січня по березень 2010 р., була ознайомлена з Актом перевірки, дала письмові пояснення, але відмовилась від підписання матеріалів перевірки про що було складено акт №81 від 18.03.2010 р. відмови від підписання матеріалів перевірки.

Державна податкова адміністрація є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, та аналогічним вимогам ст.ст.11, 111, 112 Закону України „Про державну податкову службу” від 04.12.1990 №509-ХІІ, а в даному випадку також закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР.

Статтями 8, 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (далі - Закон №509) визначено функції органів державної податкової служби, до яких, зокрема, належать здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, за наявністю торгових патентів, здійснення контролю за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації.

Відповідно до п.2 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (далі - №265/95-ВР) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Пунктом 1 статті 11 Закону №509 визначені права органів державної податкової служби щодо здійснення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Отже, документальні невиїзні та планові і позапланові виїзні перевірки діяльності суб'єктів підприємницької діяльності стосуються своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Водночас статтею 111 Закону №509 визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Закон №265/95-ВР, який регулює правовідносини суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, не пов'язаний з нарахуванням та сплатою податків, то перевірки по дотриманню вимог цього Закону не відносяться до перевірок, визначених у статті 111 Закону №509, а тому на них не поширюються норми цієї статті щодо підстав та порядку їх проведення.

Відповідно до ч.7 ст.111 Закону №509 позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до ч.8 ст.111 Закону №509 позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Отже, при проведенні перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності у податкового органу відсутній обовязок попереджувати субєкта підприємницької діяльності за десять днів до дати її проведення.

Як випливає зі змісту ч.6 ст.8 Закону №509 ДПА України у Київській області подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану.

Відповідно до цього суд вважає, що участь працівників ДПА у Київській області у проведенні перевірки ТОВ «ВОМА-Центр» не є порушенням вимог законодавства, і не впливає на правомірність оскаржуваного рішення.

За результатами перевірки складено Акт перевірки, в якому зафіксовано виявлені порушення вимог п.5.1 глави 5 Положення №637, а саме встановлено понадлімітні залишки готівки в касі підприємства за період з січня по березень 2010 р. на загальну суму 5787,37 грн. Перевіркою встановлено, що ліміт каси ТОВ «ВОМА-Центр» встановлено наказом від 01.12.2005 р. №8-05 у розмірі 592,00 грн. Розмір понадлімітних залишків готівки становила: 05.01.2010 р. 846,97 грн.; 12.01.2010 р. 1563,45 грн.; 19.01.2010 р. 81,05 грн.; 21.01.2010 р. 46,35 грн.; 27.01.2010 р. 540,15 грн.; 02.03.2010 р. 1411,30 грн.; 16.03.2010 р. 1298,10 грн.

Відповідно до абз.1 та абз.2 ст.1 Указу №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним Банком України, до них застосовуються фінансові санкції за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

У звязку з цим Бориспільською ОДПІ винесено Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0016342340/0 від 07.04.2010 р. яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11574,74 грн.

Суд вважає, що вказане рішення винесено правомірно, і відповідно підстав для його скасування немає виходячи з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України визначено Положенням №637.

Відповідно до пункту 2.8 Положення №637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівку виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно з пунктом 2.9 Положення №637 готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана в банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають в процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Відповідно до пункту 5.2 Положення №637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженим ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємств та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства юридичної особи.

Відповідно до пункту 5.3 Положення №637 ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середнього надходження готівки до каси або її середньої видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Згідно з пунктом 5.4 Положення №637 кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо.

Як вбачається з матеріалів справи під час перевірки посадовими особами ТОВ «ВОМА-Центр» було надано Наказ №8-05 від 01.12.2005 р. яким ліміт каси підприємства встановлено наказом у розмірі 592,00 грн. Інших наказів якими встановлювався ліміт каси підприємства, що діяли на той момент на підприємстві в т.ч. Наказ №1-09 від 01.01.2009 р. на якій посилається позивач, перевіряючим надано не було.

Вказана обставина підтверджується поясненням ОСОБА_3, яке вона власноручно написала під час перевірки (копія наявна у матеріалах справи), та вказала, що згідно Наказу №8-05 від 01.12.05 р. ліміт каси складає на підприємстві 592,00 грн., інших затверджених лімітів каси по підприємству не було.

Відповідно до п.5.10 Положення №637 готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи за період з січня по березень 2010 р. було 7 днів (05.01.2010 р., 12.01.2010 р., 19.01.2010 р., 21.01.2010 р., 27.01.2010 р.,02.03.2010 р. та 16.03.2010 р.), на кінець яких в касі позивача були залишки готівки, що перевищували суму 592,00 грн.

Як стверджує позивач у всіх випадках (крім 02.03.2010 р., коли готівка, що залишилась на кінець цього дня, була призначена для фонду оплати праці) готівка була здана до обслуговуючого банку наступного ж дня після її надходження до каси позивача.

Судом встановлено, що порядок та строки здавання ТОВ «ВОМА-Центр» готівкової виручки для її зарахування на рахунок обслуговуючого банка обумовлений Додатковою угодою №1 від 19.12.2008 р. до Договору банківського рахунку №28/169 від 19.12.2008 р., укладеного між позивачем та АКБ «Правекс-Банк», згідно якої готівкова виручка (готівка) здається до банку наступного дня після надходження готівкової виручки (готівки) до підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи сума готівки на кінець дня 05.01.2010 р. становила 1439,97 грн., а згідно квитанції №98000012 від 06.01.2010 р. та видаткового касового ордеру від 06.01.2010 р. до банку було здано лише 682,82 грн.

12.01.2010 р. сума готівки на кінець дня становила 2155,45 грн., згідно квитанції №98000015 від 13.01.2010 р. та видаткового касового ордеру від 13.01.2010 р. до банку здано 10826,96 грн.

19.01.2010 р. сума готівки на кінець дня становила 673,05 грн., згідно квитанції №98000019 від 20.01.2010 р. та видаткового касового ордеру від 20.01.2010 р. до банку здано 15415,88 грн.

21.01.2010 р. сума готівки на кінець дня становила 638,35 грн., згідно квитанції №98000012 від 22.01.2010 р. та видаткового касового ордеру від 22.01.2010 р. до банку здано 9003,70 грн.

27.01.2010 р. сума готівки на кінець дня становила 1132,15 грн., згідно квитанції №98000014 від 28.01.2010 р. та видаткового касового ордеру від 28.01.2010 р. до банку здано 8935,65 грн.

16.03.2010 р. сума готівки на кінець робочого дня становила 1890,10 грн., згідно квитанції №98000014 від 17.03.2010 р. та видаткового касового ордеру до банку здано 14237,64 грн. Жодних пояснень з приводу вказаних розбіжностей позивачем надано не було.

Згідно ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Отже, вказані вище квитанції та видаткові касові ордери не є тими доказами, що підтверджують факт, що понадлімітні кошти ТОВ «Вома-Центр» наступного дня були здані до обслуговуючого банку, і відповідно судом враховані не можуть бути.

Позивач зазначає, що на кінець 02.03.2010 р. в касі підприємства залишилась готівка в сумі 1411,30 грн., яка була призначена для фонду оплати праці і відповідно до вимог п.2.10 Положення №637 не може вважатися понадлімітною.

Вказане твердження позивача судом враховане не може бути, оскільки воно суперечить вимогам законодавства.

Так, згідно п.2.10 Положення №637 підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що право підприємства залишати в касі понадлімітну готівку виникає лише з дня коли на підприємстві здійснюється виплата заробітної плати, а не перед цим днем.

Крім того, згідно п.2.9 Положення №637 підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

В той же час, як зазначає, сам позивач понадлімітна готівка у сумі 2003,00 грн. виникла у касі ТОВ «ВОМА-Центр» 02.03.2010 р. Цього дня позивачем була складена Відомість на виплату грошей №ВЗП-000003 за Лютий 2010 р. у якій було зазначено «у касу для оплати в строк з 03.03. до 03.03.2010 р.» Наступного дня, тобто 03.03.2010 р. позивачем була здійснена виплата заробітної плати.

Посилаючись на положення ст.238 ГК України, якою передбачено що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, позивач стверджує що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, встановлених оскаржуваних рішенням, на підставі Указу №436/95 є неправомірними і незаконними судом прийнято не може бути виходячи з наступного.

Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95 було прийнято в час, коли в Україні діяв Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08.06.1995 р., відповідно до ст.25 якого Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

28.06.1996 р. була прийнята і набула чинності Конституція України.

Згідно п.1 та п.4 Перехідних положень Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України. Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Указом Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 12.06.1995 р. №436» від 11.05.1999 р. №491/99 внесено зміни до Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436 (436/95) "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" та викладено його в новій редакції, яка є чинною по сьогоднішній день.

Отже, відповідно до вказаних конституційних норм Указ №436/95 має рівну юридичну силу із законом, і відповідно на його підставі до позивача можуть застосовуватись адміністративно-господарські санкції.

Керуючись ст.ст.9,69-71, 97,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністартивного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Щавінський В. Р.

Постанова у повному обсязі виготовлена 06 квітня 2011 року.