Ухвала суду № 17072992, 12.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2011 р. м. КиївК-26848/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2010 року

у справі № 2А-1502/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта»(далі позивач) до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі відповідач) задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000012330/0 від 19 лютого 2009 року, № 0000022330/0 від 19 лютого 2009 року, № 0000032330/0 від 26 березня 2009 року, № 0000042330/0 від 26 березня 2009 року. В задоволенні інших позовних вимог ТОВ «НАФТА»до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними та чинним договору відмовлено у звязку з їх необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2010 року апеляційну скаргу Шосткинської МДПІ Сумської області задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року скасовано в частині задоволених позовних вимог. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставилось питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2010 року та прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000012330/0 від 19 лютого 2009 року, № 0000022330/0 від 19 лютого 2009 року, № 0000032330/0 від 26 березня 2009 року, № 0000042330/0 від 26 березня 2009 року.

Вказана позиція також підтримана скаржником в поданих 11 липня 2011 року додаткових письмових запереченнях на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2010 року.

Разом з тим, в судовому засіданні позивачем змінено свої касаційні вимоги та поставлено питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2010 року та залишення в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафта»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенстер Омега»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Любомир-1»за період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 116/2300/30084081 від 06 лютого 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000012330/0 від 19 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 22 991592,00 грн. (11 495796,00 грн. основний платіж, 11 495796,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0000022330/0 від 19 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 12 243432,00 грн. (8 162288,00 грн. основний платіж, 4 081144,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Крім того, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Нафта»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 257/2300/30084081 від 13 березня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032330/0 від 26 березня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 7 019119,00 грн. (3 799263,00 грн. основний платіж, 3 219856,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0000042330/0 від 26 березня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 4 601412,00 грн. (3 067608,00 грн. основний платіж, 1 533804,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевірками встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР).

Так, визначаючи позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідач дійшов висновку, що договір поставки нафтопродуктів № 0108/07/07 від 01 серпня 2007 року та договір про надання маркетингових послуг від 02 липня 2007 року, укладені між позивачем та ТОВ «Любомир-1», а також договір поставки нафтопродуктів від 04 січня 2007 року та договір про надання посередницьких послуг № 7 від 17 січня 2007 року, укладені між позивачем та ТОВ «Фенстер Омега», є нікчемними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки, позивачем під час проведення перевірки не надавались товарно-транспортні накладні (або інші документи, що підтверджують транспортування товарів), паспорти або сертифікати заводу-виробника на паливно-мастильні матеріали, документи складського обліку, то договори, укладені між ТОВ «Нафта»та його контрагентами ТОВ «Любомир 1», ТОВ «Фенстер Омега» вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є такими, що порушують публічний порядок, адже були спрямовані на заволодіння майном держави, шляхом одержання необґрунтованої податкової вигоди, за рахунок формування податкового кредиту.

Також, Харківський апеляційний адміністративний суд зазначив, що, оскільки, податкова накладна є звітним документом, який посвідчує факт купівлі, продажу товарів (робіт, послуг), виконання робіт тощо, всі складені екземпляри податкової накладної повинні бути підписані власноручно уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) особою.

Разом з тим, на видаткових накладних та податкових накладних ТОВ «Любомир-1»значиться підпис особи, яка заперечує свою причетність до діяльності цього підприємства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у звязку з наступним.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано належним чином оформлені договори поставки та видаткові накладні, а податковий кредит з податку на додану вартість сформовано ним на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Любомир 1»та ТОВ «Фенстер Омега».

Крім того, Сумським окружним адміністративним судом встановлено, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

В свою чергу, позивач як контрагент не зобовязаний здійснювати перевірку повноважень особи на підпис податкових накладних та ідентифікацію її підпису.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта»задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2010 року, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.