Ухвала суду № 17072748, 30.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/28462/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року

у справі №2а/0570/51/2011

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»(надалі –ДП «Добропіллявугілля»)

до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі – Добропільська ОДПІ Донецької області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -          

встановив:

У січні 2011 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції від 30.12.2010 року №0005521540/0, №0005531540/0, №0005511540/0, №0005541540/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не має права самостійно змінювати направлення платежу в платіжних дорученнях.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0005521540 від 30.12.2010 року пор визначення Державному підприємству «Добропіллявугілля»штрафу в розмірі 50% на суму 31132,05грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем оплачені в строк встановлений законодавством лише платежі за користування надрами за 3 квартал 2010 року відповідно до платіжного доручення №801 від 19.11.2010 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення–рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції від 30.12.2010 року №0005521540/0, №0005531540/0, №0005511540/0, №0005541540/0; з Державного бюджету на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 5,10грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність висновку про порушення підприємством граничних строків сплати суми узгоджених податкових зобов’язань та застосування фінансових санкцій. Крім того, оскільки строки сплати узгодженого податкового зобов’язання по земельному податку та відповідальність за їх порушення визначені Законом України «Про плату за землю», податковий орган не мав повноважень на застосування фінансових санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено невиїзної документальної (камеральної) перевірки з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобов’язань зі сплати податку за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України та орендної плати з юридичних осіб відокремленим підрозділом «Шахта «Новодонецька»Державного підприємства «Добропіллявугілля»за період з 30.09.2010 року по 30.11.2010 року, про що складено акт №1435/15-1/26319466 від 27.12.2010 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і справлянні плати за користування надрами для видобування корисних каплин, затвердженої Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ч.3 ст.131 Порядку встановлення збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року №115, ст.28, ст.30 Закону України «Про надра», ч.1 ст.1 Закону України «Про плату за землю», п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»з наступних податків і зборів: по платі за користування надрами для видобування корисних каплин всього у загальній сумі 105145,82грн., у тому числі із затримкою від 31 до 90 днів 42881,73грн., понад 90 календарних днів 62264,09грн.; зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету всього в сумі 69862,76грн., із затримкою понад 90 календарних днів; орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 26,15грн. із затримкою до 30 календарних днів.

За наслідками проведеної перевірки Добропільською ОДПІ Донецької області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 року: №0005521540/0, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 31132,05грн. за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин; №0005531540/0, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8576,35грн. за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин; №0005511540/0, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 34931,39грн. за платежем збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; №0005541540/0, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2,62грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено порядок сплати зобов’язань платників податків, зокрема п.п.17.1.7 п.17 ст.17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов’язань, а саме, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, позивач, в законодавчо встановлені строки подав до податкової інспекції розрахунки збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; розрахунки плати за користування надрами для видобування вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини; уточнюючий розрахунок за користування надрами; податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Також, відповідно до матеріалів справи, позивачем проведено наступні сплати податкових зобов’язань:

- п/д №563 від 30.09.2010 року на суму 41400,00грн., призначення платежу «авансові платежі за користування надрами за 3 квартал 2010 року по терміну сплати до 19.11.2010р.»(а.с.30);

- п/д №700 від 30.09.2010 року на суму 31100,00грн., призначення платежу «авансові платежі за користування надрами за 3 квартал 2010 року по терміну сплати до 19.11.2010р.»(а.с.31);

- п/д №801 від 19.11.2010 року на суму 81570,060грн., призначення платежу «платежі за користування надрами за 3 квартал 2010 року по терміну сплати до 19.11.2010р.»(а.с.32);

- п/д №699 від 29.10.2010 року на суму 85300,00грн., призначення платежу «авансовий платіж зі збору за грр за 3 квартал 2010 року по терміну сплати до 9.11.2010р.»(а.с.33)

- п.д. №560 від 30.09.2010 року на суму 44700,00грн., призначення платежу «авансовий платіж зі збору за грр за 3 квартал 2010 року по терміну сплати до 9.11.2010р.»(а.с.34);

- п.д. №901 від 30.11.2010 року на суму 39,03,00грн., призначення платежу «орендна плата землі за 10.2010 року по терміну сплати до 30.11.2010 року»(а.с.35).

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначає, що нормами п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чітко визначено, що платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу. Тобто платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов’язань тільки у разі наявності у нього активів, вільних від заставних зобов’язань. Якщо ж платник податків має податковий борг (тобто несплачені податкові зобов’язання, штрафні санкції або пеню, що виникли у минулих періодах), то всі його активи з першого дня виникнення такого боргу відповідно до норм п.8.1 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передаються у податкову заставу. Отже, ДП «Добропіллявугілля»не має вільних активів, за рахунок яких він міг би самостійно визначити черговість задоволення претензій кредиторів. Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню поточних податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях. Таким чином, кошти, що надійшли в рахунок сплати податкових зобов’язань з податку, збору (обов’язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих і задекларованих платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом.

Однак, слід звернути увагу, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлює порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Отже, цілком правомірно, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Крім того, п.п.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень п.п."б" п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього ж Закону не встановлює заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Відповідно до матеріалів справи, в кожному платіжному дорученню позивачем чітко визначено призначення платежу.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області –залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.