Постанова № 17070548, 07.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2011 р. Справа № 5019/527/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

суддя Демидюк О.О. , суддя Бригінець Л.М. при секретарі судового засідання Басюк Р.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № 171/10 від 23.12.2010 р. ) представник Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м. Рівне

на рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.11 р.

у справі № 5019/527/11

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м. Рівне

про стягнення 2 135 397 грн. 33 коп.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про визнання недійсними пунктів 7.10, 9.3 Договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 року у справі №5019/527/11 позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м. Рівне" про стягнення 2 135 397 грн. 33 коп. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул.Д.Галицького, буд.27, М.Рівне, 33027, іден.код 36598008) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, іден.код 31301827) борг у сумі 1 609 716 грн. 07 коп., пеню у сумі 129 916 грн. 75 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 275 449 грн. 99 коп., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у сумі 120 314 грн. 52 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 21354 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсними пунктів 7.10, 9.3 Договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009 року відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулось з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. у справі №5019/527/11 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Рівнетеплоенерго" за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач за первіснимним позовом зазначає, зокрема, наступне:

- місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що вбачається суперечність між п.п. 7.2 та 7.10 договору на постачання природного газу. У п. 7.2 застосовується термін "пеня", а в п. 7.10 термін "неустойка". Скаржник звертає увагу на те, що терміни неустойка та пеня в господарських правовідносинах не є тотожними.

- при прийнятті оскаржуваного рішення, суд не звернув увагу на те, що п. 9.3 договору на постачання природного газу встановлений строк позовної давності тривалістю у 3 роки, що суперечить нормам ЦК України.

Позивач за первісним позовом, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 29.06.2011р. та його представник в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги. Вважають, що рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. у справі №5019/527/11 прийняте з виконанням всіх вимог процесуального законодавства, всебічною та вичерпною перевіркою обставин справи, вирішенням спору у відповідності з нормами матеріального права, що підтверджуються дослідженими доказами.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 року у справі №5019/527/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2009 року між дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(надалі постачальник, позивач, відповідач за зустрічним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (надалі покупець, відповідач, позивач за зустрічним позовом) укладено Договір № 2-06/09-1861 БО-28 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання (надалі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити в обсязі, зазначеному у ст.2 цього Договору (а.с.12-22).

Відповідно до п.4.4 Договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.

Згідно з п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа мясяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного у платіжному дорученні призначення платежу.

Взяті на себе зобов'язання по Договору позивач виконав належним чином, що стверджується Актами передачі-приймання природного газу (а.с.23-33).

Як видно з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті природного газу, поставленого на умовах договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009р. становить 1609716,07 грн.(Акт звіряння розрахунків, а.с.41)

Відповідно до п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили відповідальність покупця у разі несвоєчасної оплати за поставлений газ у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до част.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.10 Договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Оскільки передбачено, що позивач має право за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховувати пеню, тому, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" нарахувало пеню в сумі 129 916 грн. 75 коп. за період прострочення з 12.09.2010р. по 12.03.2011р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач прострочив виконання зобов'язання, тому позивачем нараховано 275 449 грн. 99 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції за період з грудня 2009 року по лютий 2011 року та 120 314 грн. 52 коп. 3% річних за період з 11.12.2009р. по 12.03.2011р., розрахунок перевірений судом. Нараховані відсоткі, інфляційні та річні підлягіють задоволенню.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є Договір № 2-06/09-1861 БО-28 поставки природного газу від 30.10.09р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідач не виконував своє зобовязання щодо оплати послуг у встановлені строки. Тому позивач правомірно нарахував пеню.

Згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Тому вимога позивача щодо сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми є законною.

Крім того, статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума ібо інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто поняття "неустойка" включає в себе поняття "пеня".

Тому твердження скаржника щодо суперечності між п.п. 7.2 та 7.10 договору на постачачання природного газу є безпідставним та необгрунтованим.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (стаття 258).

Частиною 1 ст.259 ЦК України визначено, що позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з п.9.3 Договору, строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюються тривалістю у 3 (три) роки.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи, щодо спливу строків позовної давності, викладені ТОВ "Рівнетеплоенерго" в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та нормами цивільного та господарського законодавства.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України умовами дійсності правочину є:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем за зустрічним позовом не доведено підстав недійсності пунктів 7.10, 9.3 договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 року прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. у справі №5019/527/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго"- без задоволення.

2. Справу №5019/527/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригінець Л.М.