Постанова № 17070528, 05.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р. Справа № 5004/465/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Василишин А.Р. , суддя Петухов М.Г. при секретарі Михалюку М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за дорученням від 04.04.2011р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області

від 17.05.11 р. у справі № 5004/465/11 (суддя Бондарєв С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, м.Луцьк

про стягнення 156968 грн. 84 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.05.2011р. у справі №5004/465/11 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД про стягнення 156968 грн. 84 коп.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 143200,00 грн. основного боргу, 10476,40 грн. інфляційних, 3292,44 грн. 3% річних, 1569,39 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову (т.2, а.с.2-3).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- відповідно до ч.3 ст.925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), проте, суд в оскарженому рішенні зазначив, що до вимог, що випливають з договору транспортного експедирування, застосовується загальний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України;

- остаточний розрахунок по акту від 09.11.2009р. мав бути здійснений до 09.12.2009р., тобто строк позовної давності розпочався з 10.12.2009р. та закінчився 10.12.2010р., а по акту від 30.11.2009р. строк позовної давності розпочався з 31.12.2009р. та закінчився 31.12.2010р.

Позивач у письмовому відзиві №168 від 22.06.2011р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що законодавство, на яке посилається скаржник, щодо застосування строків позовної давності в 1 рік відноситься безпосередньо до послуг перевезення вантажів, а не до послуг з транспортного експедирування, тобто суд першої інстанції правомірно застосував положення ст.257 ЦК України.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД (замовник) укладено договір №01/09-2009 в галузі транспортно-експедиторського обслуговування (далі - договір), згідно п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов"язання по організації транспортно-експедиторського обслуговування, а також наземного та морського перевезення вантажу Замовника у морських контейнерах (вагонах і ін. тарі/упаковці та без неї) на суднах/у вагонах/автотранспортом через Одеський (Іллічівський та ін.) морський торгівельний порт /надалі - Порт/ (з/д, авто та ін. транспорті).

Згідно п.3.2 договору платежі здійснюються замовником протягом 3 банківських днів з моменту надання виконавцем рахунку на передоплату, складено згідно заявки замовника на експедирування.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата послуг здійснюється у гривнях України.

Згідно п.3.4 договору сторони передбачили, що протягом 30 (тридцяти) днів після підписання сторонами акту виконаних послуг, у разі, якщо сума передплати відрізняється від вартості послуг, зазначених в акті, замовник доплачує виконавцю відповідну різницю, або виконавець повертає замовнику надмірно виплачену суму, якщо сторони не передбачили іншого.

На виконання умов договору позивач організував та виконав транспортно-експедиторське обслуговування, а саме доставив автомобільним та морським транспортом з м.Вознесенськ, Україна до порту Латакія, Сирія, п'яти 40-футових контейнерів (ARKU 4301169, ARKU 4301472, ARKU 4305966, ARKU 4306643, ARKU 4324760) з сухим обезжиреним молоком, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.23-27).

Вартість послуг сторони погодили у розмірі 88800,00 грн. згідно рахунку №ODS-000075 від 09.11.2009 року (т.1, а.с.20).

09.11.2009р. сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДУ-0000068 з доставки вантажу за межами України: контейнерів ARKU 4301169, ARKU 4301472, ARKU 4305966, ARKU 4306643, ARKU 4324760, на суму 88800,00 грн. (т.1, а.с.21).

Крім того, позивачем також організовано та виконано транспортно-експедиторське обслуговування з доставки автомобільним та морським транспортом з м.Вознесенськ, Україна до порту Латакія, Сирія, п'яти 40-футових контейнерів (ARKU 4208797, ARKU 4300706, ARKU 4316209, ARKU 4317777, ARKU 4329103) з сухим обезжиреним молоком, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.31-35).

Вартість послуг сторони погодили у розмірі 89200,00 грн. згідно рахунку №ODS -000094 від 30.11.2009 року (т.1, а.с.28).

30.11.2009р. сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДУ-0000086 з доставки вантажу за межами України: контейнерів ARKU 4208797, ARKU 4300706, ARKU 4316209, ARKU 4317777, ARKU 4329103, на суму 89200,00 грн. (т.1, а.с.29).

Відповідач свої зобов"язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, сплативши за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДУ-0000068 від 09.11.2009р. 34800,00 грн., про що свідчать банківські виписки (т.1, а.с.50-162), та не провівши розрахунки за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДУ-0000086 від 30.11.2009р.

За вказаних обставин ТОВ "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" направило ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД претензію №171 від 09.02.2010р. з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 242977,00 грн. (т.1, а.с. 17-18).

Однак, відповідач повністю вимог позивача не виконав.

З огляду на викладене, ТОВ "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД 153676,40 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 19701,11 грн. пені, 3292,44 грн. 3% річних, всього- 176669,95 грн., а також 6000,00 грн. на оплату послуг адвоката (т.1, а.с.3-6).

Заявою від 10.05.2011р. №164 позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 153676,40 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 10476,40 грн., 3292,44 грн. 3% річних, всього - 156968,84 грн., а також 4944,00 грн. оплату послуг адвоката (т.1, а.с.169-170).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 17.05.2011р. позов задоволено (т.1, а.с.200-202).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконання митних формальностей тощо.

Нормами ч.1 ст.932 ЦК України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Як передбачено Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Стаття 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначених у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Відповідач не надав суду доказів про сплату заборгованості за надані послуги у розмірі 143200,00 грн.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 143200,00грн. боргу правильно задоволені судом першої інстанції.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань, зобовязаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом чи договором.

Тому суд приходить до висновку, що позивачем згідно уточненого розрахунку обґрунтовано нараховані 10476,40 грн. - суми індексу інфляції за період з січня 2010р. по лютий 2011р. (включно), 3292,44 грн. 3% річних за період з 30.12.2009р. по 15.03.2011р. та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Всього до стягнення підлягає сума 156 968,84 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 4944,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Надання послуг адвоката підтверджується договором про надання послуг адвоката від 01.03.2011р., актом здачі-приймання послуг адвоката від 15.03.2011р., видатковим касовим ордером від 15.03.2011р. на суму 4 944,00 грн. З огляду на розумну необхідність витрат на оплату юридичних послуг, повязаних із захистом прав та представництвом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати з оплати послуг адвоката підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвоката, а не будь-якого представника (аналогічною є позиція Верховного Суду України від 01.10.2002 р. №30/63).

Згідно ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

Матеріали справи свідчать, що інтереси позивача у суді першої інстанції представляв Плескач М.В. (між вказаними особами укладено договір про надання послуг адвоката - т.1, а.с.37).

Про сплату позивачем адвокату ОСОБА_2. 4944,00 грн. в рахунок оплати наданих юридичних послуг, згідно з відповідним договором, свідчить видатковий касовий ордер від 15.03.2011р. (т.1, а.с.40).

Абзацом 1 п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Згідно п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.03.1998 №02-5/78, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита , не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Твердження скаржника, що відповідно до ч.3 ст.925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), проте, суд в оскарженому рішенні зазначив, що до вимог, що випливають з договору транспортного експедирування, застосовується загальний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, є безпідставним з огляду на таке.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються, зокрема, ст.929 (глава) 65 ЦК України, а норми ст.925 (глава 64) ЦК України застосовуються до правовідносин, які випливають із договору перевезення вантажу, пошти, а тому в даному випадку застосовується загальний строк позовної давності у 3 роки, передбачений ст. 257 ЦК України

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 17.05.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 17.05.2011р. у справі №5004/465/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД, м.Луцьк - без задоволення.

2. Справу №5004/465/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 до справи,

2,3 сторонам,

4 в наряд.