Постанова № 17070496, 05.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р. Справа № 5004/489/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. , суддя Мельник О.В.

при секретарі Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит" на рішення господарського суду Волинської області від 26.04.11 р. у справі № 5004/489/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит"

про стягнення 181296,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача -

відповідача -

В судовому засіданні 05.07.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова приймається 05.07.2011 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Магранецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат") звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит" (далі - ТзОВ "Завод "Промлит") про стягнення 181296,00 грн., з них: 120864,00 грн. пені за прострочення заміни неякісної продукції на якісну, 60432,00 грн. штрафу в розмірі 20% від вартості неякісної продукції.

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2011 року у справі № 5004/489/11 (суддя Костюк С.В.) позов задоволено. За рішенням стягнуто з ТзОВ "Завод "Промлит" на користь ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" 181296,00 грн., з них: 120864,00 грн. пені, 60432,00 грн. штрафу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТзОВ "Завод "Промлит" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2011 року у справі № 5004/489/11 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ТзОВ "Завод "Промлит" підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2011 року у справі № 5004/489/11 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги відповідача - відмовити.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено господарським судом Волинської області, 19.05.2010 року між ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", та ТзОВ "Завод "Промлит" укладено договір поставки № 371, а 11.08.2010 року –додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов договору постачальник зобов'язувався поставити на адресу покупця секції полотна підживлювача 1с-18-150 (креслення 1-223424 Сб) в кількості 1 шт. на загальну суму 302160,00 грн. в строк - протягом 80 днів з моменту виставлення акредитиву.

11.06.2010 року ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" виставив відповідний акредитив № Г11-10/0348 на загальну суму 302160,00 грн. про що було повідомлено ТзОВ "Завод "Промлит" листом № 4928/39 від 14.06.2010 року.

21.08.2010 року на виконання умов договору поставки № 371 ТзОВ "Завод "Промлит" за накладною № РН-0000191 поставив на адресу ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" секції полотна підживлювача Іс-18-150 в кількості 1 шт. на загальну суму 302160,00 грн. (з ПДВ).

Відділом вхідного контролю ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" було виявлено брак отриманої вищевказаної продукції, про що повідомлено постачальника листом № 4951/39 від 26.08.2010 року.

27.08.2010 року вищевказану продукцію було повернуто постачальнику для доопрацювання за товарно-транспортною накладною 01ААК/93 (№097518), довіреність на отримання № 00323 від 26.08.2010 року. З метою заміни неякісної продукції на якісну ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" додатково направив на адресу ТзОВ "Завод "Промлит" листи № 4968/39 від 23.09.2010 року і № 4970/39 від 29.09.2010 року.

08.12.2010 року ТзОВ "Завод "Промлит" за накладною № РН-000267 поставив на адресу ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" якісну продукцію - секції полотна підживлювача 1с-18-150 в кількості 1 шт. на загальну суму 302160,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом прийому-передачі продукції від 08.12.2010 року, підписаним сторонами без зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 9.3. договору у випадку поставки неякісної продукції, а також виявлення неякісності продукції в період гарантійного строку, на вимогу покупця постачальник зобов’язаний замінити неякісну продукцію на якісну або безоплатно усунути недоліки в продукції протягом 20-денного терміну з дня отримання вимоги покупця та документів, які підтверджують неякісність продукції.

Матеріалами справи підтверджено отримання ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" неякісної продукції 27.08.2010 року.

Враховуючи п. 9.3. договору, ТзОВ "Завод "Промлит" зобов’язаний здійснити заміну неякісної продукції на якісну в строк до 16.09.2010 року, період прострочення виконання зобов’язання щодо заміни продукції становить 80 днів з 20.09.2010 року по 08.12.2010 року.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 9.3 договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості неякісної продукції за кожен день прострочення виконання зобов'язання. За розрахунком позивача сума пені складає 120864,00 грн.

Згідно п. 9.4. договору крім заходів передбачених п. 9.3 договору, в зв'язку з постачанням неякісної продукції, виявленої як при її прийманні, так і в період гарантійного строку, постачальник повинен сплатити покупцю штраф в розмірі 20% від вартості неякісної продукції та відшкодувати збитки, пов'язані з поставкою неякісної продукції. Відповідно до розрахунку позивача сума штрафу складає 60432,00 грн.

На підставі фактичних обставин справи, пунктів 9.4, 9.5 договору, місцевий суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого суду з огляду на таке.

В силу ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Місцевим судом встановлено, та сторонами не оспорюється, факт поставки неякісної продукції та факт прострочення виконання зобов'язань щодо заміни продукції.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що сума договірної санкції за вказані порушення строків виконання робіт, згідно п. 9.3, п. 9.4, п. 9.5 договору та з урахуванням ст. 232 ГК України, складає 181296,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення договірних санкцій у вказаному вище розмірі суд першої інстанції посилався на те, що встановлена у вказаних пунктах договору сторонами санкція не суперечить вимогам діючого законодавства України.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 9.4, п. 9.5 договору, яка не суперечить вимогам законодавства.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що п. 9.5 Договору є нікчемний та суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції вказує на норми Цивільного кодексу України, які передбачають свободу договору, та встановлений законом принцип розумності і справедливості, а також зазначає, що в даному випадку має значення відповідність закону та можливість застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконання зобов'язання, а не його назва. Тому, безпідставними є посилання апелянта на ст. 549 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 181296,00 грн. (120864,00 грн. пені+60432,00 грн. штрафу) договірних санкцій (перерахунок суми здійснено з урахуванням вимог ст. 232 ГК України) відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2011 року у справі № 5004/489/11 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Волинської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2011 року у справі № 5004/489/11 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Мельник О.В.