Постанова № 17070352, 06.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

06.07.11 Справа № 15/1/5022-219/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГалушко Н.А.

суддівКраєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу концерну “Військторгсервіс”, в особі філії “Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м.Львів № 336 від 26.05.2011 р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 13.04.2011 р.

у справі № 15/1/5022-219/2011

за позовом: концерну “Військторгсервіс” в особі філії “Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м.Львів

до відповідача: субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи

(далі - СПД-ФО) ОСОБА_2, м.Чортків Тернопільської області

про стягнення 27071,89 грн основного боргу по орендній платі, 1691,99 грн пені, 436,97 грн 3% річних та розірвання договору оренди приміщення (з врахуванням уточнення позовних вимог, а.с. 51-52)

За участю представників сторін:

від позивача: Русова В.А.-представник

від відповідача: ОСОБА_2-представник

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.04.2011р. у справі №15/1/5022-219/2011 (суддя Бучинська Г.Б.) відмовлено у задоволенні позовних вимог концерну “Військторгсервіс” в особі філії “Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м.Львів до СПД-ФО ОСОБА_2, м.Чортків Тернопільської області про стягнення 27071,89 грн основного боргу по орендній платі, 1691,99 грн пені, 436,97 грн 3% річних та розірвання договору оренди приміщення (з врахуванням уточнення позовних вимог, а.с. 51-52)

Концерном “Військторгсервіс”, в особі філії “Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м.Львів подано апеляційну скаргу №336 від 26.05.2011р., в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, посилаючись на те, що скаржник (орендодавець) не повідомляв ОСОБА_2 (орендаря) про зміну власника даного майна, тому у орендаря не було підстав для порушення умов договору оренди приміщення №6ч від 01.12.2003р., а саме не сплачувати орендодавцю орендної плати і надсилав на адресу орендаря кожного місяця рахунки на оплату орендної плати, однак, відповідач в порушення положень закону та договору неналежно виконував свої зобов”язання перед скаржником та не сплатив за користування орендованим майном з жовтня 2008 року по грудень 2010 року. Також скаржник зазначає, що жодних листів з пропозицією про розірвання договору оренди на адресу скаржника не надходило, акту прийому-передачі останній не отримував від відповідача та не підписував.

СПД-ФО ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" (орендодавець) та Фізичною особою субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6/ч від 01.12.2003р., за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 169,7 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Тернопільського військового торгу № 49, вартість визначена відповідно до звіту про експертну оцінку обєкту оренди і становить 103.349 грн. (п. 1.1. договору) (а.с.10-14).

У відповідності до п. 1.2. договору майно передається в оренду для організації: 71,6 м2 для магазину "Меблі" та 98,1 м2 для їдальні громадського харчування.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акта приймання передачі майна (п. 2.1. договору).

Актом прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду від 01.12.2004р., який підписаний повноважними представниками сторін, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 169,7 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16).

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2003р. 794,10 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць (п. 3.2. договору).

Наказом Міністра оборони України від 05.04.2007р. "Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" припинено діяльність державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", код 07797378, реорганізованого шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс" (п. 1 Наказу) (а.с.31-32).

Пунктом 2 зазначеного наказу визначено Концерн "Війскторгсервіс" правонаступником майнових прав та обовязків державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування".

Згідно із п.10.1 договору сторони погодили, що цей договір укладено на 1 рік, що дієвін з 01.12.2003р. до 01.12.2004р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором (п. 10.7 договору).

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення господарських зобовязань є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 173-175 ГК України господарське зобовязання, одним з видів якого є майново-господарське зобовязання (цивільно-правове), виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Правочином, згідно ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, до яких застосовуються загальні положення про зобовязання.

Згідно із ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, приватний підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_2, 15.12.2009р. звернувся до позивача з листом про розірвання договору оренди у звязку із зміною власника, що підтверджується фіскальним чеком № 5663 та направив на адресу позивача акт приймання-передачі (а.с.80-82).

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки умовами договору оренди передбачено пролонгацію його дії щорічно терміном на один рік за відсутності заяви будь-якої сторони угоди протягом місяця після закінчення дії договору, що відбулося востаннє з 01.12.2008р. по 01.12.2009р., звернення відповідача з листом про розірвання договору, який надіслано позивачу 15.12.2009р., свідчить, у відповідності до п. 10.7, про припинення дії договору з 01.12.2009р. у звязку з закінченням терміну, на який той укладався.

Підставою для зверненням з заявою про розірвання договору СПД ОСОБА_2 зазначив зміну власника приміщення.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що вищезазначені факти досліджувалися при розгляді справи № 10/10-156 за позовом концерну “Військторгсервіс” в особі філії “Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м.Львів до СПД-ФО ОСОБА_2, м.Чортків Тернопільської області про стягнення 35325,71грн та судом встановлено, що 04.09.2008р. між Державним господарським об'єднанням" Військторгсервіс" в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" та ОСОБА_4, жителем м. Чортків Тернопільської області було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого покупець (ОСОБА_4) купляє нежитлову будівлю, торговий центр, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1375,0 кв. м. за один мільйон чотириста двадцять тисяч шістсот гривень з ПДВ ) (а.с.62-67).

В подальшому рішенням Чортківського районного суду у справі № 2-137/09 від 16.10.2009р. розірвано договір купівлі-продажу від 04.09.2008р., укладений між державним господарським об'єднанням "Концерн " Військторгсервіс" та ОСОБА_4 Рішення вступило в законну силу.

Разом з тим, дане рішення в частині стягнення заборгованості по орендній платі не може бути преюдиційним для даної справи, оскільки стосується стягнення заборгованості за договором б/н від 01.12.2003р., укладеним між сторонами у справі, за період з 2008 по 2009р.

Як вбачається із матеріалів справи, заява СПД ОСОБА_2 про розірвання договору від 15.12.2009р. при розгляді даної справи не досліджувалася та стороною до матеріалів справи не долучалася.

Не береться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що у останнього відсутня реєстрація листа відповідача про розірвання договору в журналі вхідної кореспонденції, оскільки дана обставина не може слугувати належним доказом його ненадсилання скаржнику. Окрім того, як належний доказ звернення з таким листом відповідачем надано касовий чек Чортківського відділення "Укрпошта", з якого вбачається, що даний лист направлений 15.12.2009р. УТ ЗОК Львів (Управління торгівлі Західного оперативного командування) (а.с.80).

Згідно із ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст.. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється у звязку з закінченням строку, на який його було укладено.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у звязку з зверненням відповідача 15.12.2009р. з заявою про розірвання договору в строк, визначений п. 10.7 договору, договір оренди від 01.12.2003р. припинив свою дію 01.12.2009р., а відтак припиненими слід вважати зобовязання відповідача (орендаря) зі сплати орендної плати поза межами дії договору, а саме за період, визначений позивачем у позовній заяві - з січня 2010р. по грудень 2010р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період з січня 2010р. по грудень 2010р. є неправомірними і задоволенню не підлягають.

Також, оскільки позовні вимоги про стягнення 1 691,99 грн. пені та 436,97 грн. 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу на підставі ст. 549 ЦК України та ч.2 ст.625 ЦК України та мають похідний характер від вимог про стягнення 27071,89грн. основного боргу, позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

З огляду на вищенаведені норми закону такий спосіб захисту порушеного права як зміна господарського правовідношення (розірвання договору) можливий лише на час дії такого правовідношення (в даному випадку договору).

Оскільки матеріалами справи встановлено факт припинення договору оренди, укладеного між сторонами у справі з 01.12.2009р., беручи до уваги, що позовні вимоги про розірвання правочину можуть стосуватися лише правочину діючого, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди приміщення № 6/ч від 01.12.2003р. не підтверджуються матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Тернопільської області від 13.04.2011р. у справі №15/1/5022-219/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи повернути до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

СуддяОрищин Г.В.