Постанова № 17070305, 24.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

24.06.11 Справа № 5015/968/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Корпорації «Енергоресурс-інвест»від 08.04.2011 р. № 298/1

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р.

у справі № 5015/968/11

за позовом ТзОВ «Група компаній «Альтернатива», м.Донецьк

до Корпорації «Енергоресурс-інвест», м.Львів

про стягнення 296835, 45 грн., в т.ч. 283848, 42 грн. основного боргу, 7593, 92 грн. пені, 3973, 87 грн. інфляційних втрат, 1419, 24 грн. 3 % річних, за договором поставки

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (представник, довіреність від 02.11.2010 р. б/н у матеріалах справи);

від відповідача не з»явився

Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови суду від 24.06.2011 р. проведено зміни в складі колегії суддів, яке знаходиться в матеріалах справи.

Заяв про відвід суддів не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р. у справі № 5015/968/11 (суддя Рим Т.Я.) позов задоволено повністю за підставністю та обгрунтованістю, стягнуто з відповідача на користь позивача 283848, 42 грн. основного боргу, 7593, 92 грн. пені, 3973, 87 грн. інфляційних втрат, 1419, 24 грн. 3 % річних, за договором поставки.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що видаткові накладні не свідчать про факт передачі товару, вони не є первинними документами, такими є акт приймання-передачі; господарський суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, так як у прохальній частині позовної заяви міститься вимога про стягнення 3 % річних і інфляційних втрат з ТзОВ «Гідробуд Україна», а суд першої інстанції стягнув їх з Корпорації «Енергоресурс-інвест».

Як встановлено судом першої інстанції, 30.06.2010 р. між ТзОВ «Група компаній «Альтернатива»(продавець за договором, позивач у справі) та Корпорацією «Енергоресурс-інвест»(покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 19/07-19 купівлі-продажу з терміном дії до 31.12.2010 р. (далі - договір), за яким продавець зобов»язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а останній прийняти цей товар від продавця й оплатити його на умовах цього договору (а.с.10-11).

На виконання умов договору на підставі видаткових накладних (а.с.12-21) за період з 08.07.2010 р. по 27.09.2010 р., який визначений у позовній заяві, ТзОВ «Група компаній «Альтернатива»передало, а Корпорація «Енергоресурс-інвест»отримала (про що свідчать довіреності № 1846 від 05.07.2010 р. (а.с.60-61), № 1945 від 29.07.2010 р. (а.с.26), № 2026 від 16.08.2010 р. (а.с.22), № 2189 від 21.09.2010 р. (а.с.23), № 2078 від 30.08.2010 р. (а.с.25), № 2152 від 13.09.2010 р. (а.с.24), видана Корпорації «Енергоресурс-інвест»на ім'я Мартинюка Миколу Івановича (а.с.22-26)), трубу сталеву загальною вартістю 1583848,42 грн.

Згідно з п.4.1 договору вартість товару, що поставляється за цим договором, буде визначатись згідно з рахунком-фактурою, який є невід»ємною частиною даного договору.

Так, за спірний період з 02.07.2010 р. по 27.09.2010 р. виставлено рахунки-фактури на загальну суму 1583848, 42 грн. (а.с.63-66, 68-69, 71-73, 75).

Відповідач провів часткову оплату за отриманий товар за спірний період, а саме: згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.27-33, 76-79, 82-83) на суму 1160000 грн.

Таким чином, неоплаченою залишається сума заборгованості в розмірі 423848, 42 грн.

Однак у позовній заяві ТзОВ «Група компаній «Альтернатива»визначено суму основного боргу в розмірі 283848, 42 грн., тому господарський суд не може вийти за межі позовних вимог.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару на умовах відстрочки оплати протягом 30 календарних днів.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р. у справі № 5015/968/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Корпорації «Енергоресурс-інвест»- без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.265 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 283848, 42 грн. в обумовлені договором строки, відповідач не спростував документально її відсутність як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, не долучивши відповідних платіжних доручень. Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов”язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 283848, 42 грн. основного боргу є обгрунтованою, яка підставно задоволена господарським судом.

Пункт 2 статті 625 ЦК України зобовязує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з дати останньої накладної 27.09.2010 р. та строку виконання зобов»язання, встановленого п.4.2 договору, за весь період прострочення платежів за договором (63 дні) з 27.10.2010 р. по 30.12.2010 р. позивачем нараховано відповідачу 3973, 87 грн. інфляційних втрат, 1419, 24 грн. 3 % річних (а.с.3) відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що в разі прострочення терміну оплати отриманої партії товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такого прострочення.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені за порушення термінів оплати на підставі п.6.1 договору в сумі 7593, 92 грн., яка нарахована в межах строку позовної давності (63 дні) та не перевищує подвійної облікової ставки НБУ згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком, який перевірений судами обох інстанцій і визнаний правильним.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.03.2011 р. у справі № 5015/968/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Корпорації «Енергоресурс-інвест»- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин