Рішення № 17069785, 29.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

29 червня 2011 року справа № 5020-548/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Селянсько-фермерського господарства “КЛАНД”

(вул. Ростовська, б.19-А, кв. 83, м. Сімферополь, 95000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кольцо ЛТД”

(вул. Мельника, б.9, кв.7. м. Севастополь, 99046;

вул. Героїв Севастополя, б.22, кв.1, м. Севастополь, 99009)

про стягнення суми попередньої оплати, здійсненої за договором купівлі-продажу в розмірі 33642,00 грн. та пені у розмірі 8372,25 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність №891 від 10.05.2011;

відповідача не зявився.

Селянсько-фермерське господарство “КЛАНД” (далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кольцо ЛТД” (далі Відповідач) про стягнення суми попередньої оплати, здійсненої за договором купівлі-продажу в розмірі 33642,00 грн. та пені у розмірі 6625,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані істотними порушеннями Відповідачем договору купівлі-продажу №5/09 від 09.12.2009, а саме, обовязку щодо передачі покупцю товару за актом приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.04.2011 суд прийняв позовну заяву до розгляду, та порушив провадження у справі.

18.05.2011 на адресу суду від Позивача надійшла уточнена позовна заява від 14.05.2011, в який позивач просить розірвати договір купівлі-продажу №5/09 від 09.12.2009 та стягнути з Відповідача грошові кошти у сумі 33642,00 грн. і пеню у розмірі 8372,25 грн. (вх. №5249/11).

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом Позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

Розпорядженням виконуючого обовязки керівника апарату господарського суду міста Севастополя №26 від 07.06.2011 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи №5020-548/2011.

За результатами автоматичного перерозподілу справа №5020-548/2011 передана до провадження судді Юріній О.М.

Ухвалою суду від 09.06.2011 справа прийнята до провадження суддею Юріною О.М.

Відповідач без поважних причин вимоги ухвал суду від 14.04.2011, 11.05.2011, 01.06.2011, 14.06.2011 не виконав, у судові засідання 11.05.2011, 01.06.2011, 14.06.2011, 29.06.2011 явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повідомлення про вручення поштового повідомлення від 28.04.2011, 17.05.2011, 06.06.2011, 16.06.2011, 20.06.2011 /а.с.17, 33, 54, 77, 78/).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

Представник Позивача у судовому засіданні 29.06.2011 позовні вимоги з урахуванням уточнень від 14.05.2011 підтримав у повному обсязі.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кольцо ЛТД” (Продавець) та Селянсько-фермерським господарством “КЛАНД” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №5/09 (далі Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого Продавець зобовязався передати у власність Покупця, а Покупець зобовязався прийняти і оплатити наступний товар: селітру аміачну 34%, в кількості 63 тонн, виробництва Росії, м. Россош Воронежської області. Вартість товару: 1780,00 грн. за тону. Загальна сума Договору складає 112140,00 грн. /а.с.9-10/

Строк дії Договору встановлений з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобовязань (пункт 5.1 Договору).

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору Покупець зобовязаний перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця 30% суми Договору протягом трьох днів з моменту підписання Договору. Залишена суми (70%) оплачується одноразовим платежем через 6 місяців з моменту підписання Договору, відповідно до пункту 1.2 Договору.

На виконання умов Договору Позивачем 07.09.2010 оплачено 30% суми Договору у розмірі 33642,00 грн. за рахунком №7 від 10.12.2009, виставленим Відповідачем /а.с.90/, що підтверджується квитанцією №11959.66.1 від 07.09.2010 /а.с.11/.

08.02.2011 в порядку статті 530 ЦК України Позивач надіслав претензію-вимогу /а.с.13/ Відповідачу, про що свідчить фіскальний чек №8885 від 08.02.2011, оригінал якого доданий до матеріалів справи /а.с.14/.

Як вказує Позивач, Відповідач по теперішній час прийняті на себе зобовязання не виконав, грошові кошті у розмірі 33642,00 грн. не повернув.

Спір виник у звязку з невиконанням Відповідачем обовязку щодо передачі товару селітри аміачної 34%, в кількості 63 тонн, виробництва Росії, м. Россош, Воронежської області.

Вказані обставини стали підставою для звернення Позивача до суду з позовом про розірвання договору в примусовому порядку та повернення сплачених за договором коштів.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 08.02.2011 Позивач надіслав вимогу Відповідачу щодо виконання зобовязання /а.с.13/, але зобовязання не виконане, грошові кошти у розмірі 33642,00 грн. Відповідачем повернуті не були.

Матеріалами справи підтверджується невиконання Відповідачем умов договору купівлі-продажу №5/09 від 09.12.2009. Так, відповідно до пунктів 2.1.1, 2.2.2 Договору передача товару здійснюється за актом приймання-передачі. Проте, вказаного акту Відповідачем не надано, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. При цьому відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Суд вважає, що допущені Відповідачем порушення умов договору купівлі-продажу №5/09 від 09.12.2009 є істотними, оскільки позбавили Позивача того, на що він розраховував при укладанні спірного договору, а саме: отримання товару за Договором.

За таких обставин, позов в частині розірвання договору підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 33642,00 грн., які були ним сплачені у якості 30% попередньої оплати суми Договору в рахунок оплати товару за Договором.

Оцінивши в сукупності представлені докази, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 33642,00 грн., сплачених за Договором у якості 30% попередньої оплати суми Договору в рахунок оплати товару за Договором, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Заявлені позовної вимоги про стягнення коштів мають похідний характер від вимоги про розірвання договору. Відповідно до положень частини першої статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, при цьому до кожної з таких вимог застосовуються положення, викладені в частині другої цієї статті, а саме: позовна заява серед іншого повинна містити зміст позовних вимог (п. 4), виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначенні доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов (п. 5).

Як вбачається з позовної заяви, Позивач просить повернути оплачені за Договором кошти.

В обґрунтування цієї вимоги Позивач посилався на те, що Відповідач після надіслання Відповідачу вимоги щодо виконання умов Договору товар не передав, грошові кошти Покупцю не повернув, зобов'язання втратило для замовника інтерес.

Зазначені правовідносини регулюються положеннями статті 1212 ЦК України.

Згідно із вказаною нормою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (пункт 3 частини 3 статті 1212 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивачем була оплачена попередня плата 30% суми Договору в рахунок оплати товару за Договором у розмірі 33642,00 грн., що підтверджується квитанцією №11959.66.1 від 07.09.2010 /а.с.11/, проте Відповідач зобовязання щодо передачі товару: селітри аміачної 34%, в кількості 63 тонн, виробництва Росії, м. Россош Воронежської області, передбаченого Договором, не виконав.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення суми попередньої плати, здійсненної за договором купівлі-продажу №5/09 від 09.12.2009 в розмірі 33 642,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем зобовязань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 8372,25 грн. за період з 10.12.2009 по 11.05.2011.

В силу частині другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що у разі порушення Продавцем умов пункту 2.1.1 Договору Продавець зобовязаний оплатити Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми угоди за Договором за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 10.12.2009 по 11.05.2011 у розмірі 8372,25 грн.

Перевіривши розрахунок пені, складений Позивачем у позовний заяві, суд визнав цей розрахунок невірним, оскільки він складений з порушенням вимог частини шостої статті 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що вимога про повернення коштів була надіслана Позивачем 08.02.2011, з урахуванням частини другої статті 530 ЦК України, положень пунктів 4.1, 4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007, строк виконання зобов'язання закінчився 21.02.2011, тому датою з якою повинна нараховуватися пеня є 22.02.2011.

Розрахунок пені повинен здійснюватися за формулою: Пеня = Сума боргу (грн..) х Подвійна облікова ставка НБУ (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365) / 100, з урахуванням вимог частини шостої статті 232 ГК України, умов Договору щодо строків здійснення платежів, у межах позовних вимог та з використанням наступних даних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

33 642,0022.02.2011 - 11.05.2011797.7500 %0.042 %*1 128,62 Таким чином, пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за Договором за період з 22.02.2011 по 11.05.2011 склала 1128,62 грн., тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, у сумі 1128,62 грн.

Статтею 47 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 “Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Судом встановлено, що Позивачем сплачено державне мито за майнові вимоги у розмірі 440,50 грн., але до стягнення заявлено 42014,25 грн., тобто, державне мито за майновими вимогами складає 420,14 грн.

З огляду на зазначене, суд повертає Позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 20,36 грн.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 47, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу №5/09 від 09.12.2009, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю “Кольцо ЛТД” ” (вул. Мельника, б.9, кв.7. м. Севастополь, 99046, ідентифікаційний код 20702661) та Селянсько-фермерським господарством “КЛАНД” (вул. Ростовська, б.19-А, кв. 83, м. Сімферополь, 95000, ідентифікаційний код 24108179).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кольцо ЛТД” (вул. Мельника, б.9, кв.7. м. Севастополь, 99046, ідентифікаційний код 20702661, р/р 2600424021, в ВАТ “Райффайзен банк Аваль” м. Київ, МФО 380805 або з інших рахунків) на користь Селянсько-фермерського господарства “КЛАНД” (вул. Ростовська, б.19-А, кв. 83, м. Сімферополь, 95000, ідентифікаційний код 24108179, відомості щодо наявності рахунків відсутні) попередню оплату за договором купівлі-продажу №5/09 від 09.12.2009 у розмірі 33642,00 грн. (тридцять три тисячі шістсот сорок дві грн. 00 коп.), пеню у розмірі 1128,62 грн. (одна тисяча сто двадцять вісім грн. 62 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 347,71 грн. (триста сорок сім грн. 71 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 195,31грн. (сто девяносто пять грн. 31 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район м. Севастополя, ідентифікаційний код 24035598, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, МФО 824509, код платежу 22090200) Селянсько-фермерському господарству “КЛАНД” (вул. Ростовська, б.19-А, кв. 83, м. Сімферополь, 95000, ідентифікаційний код 24108179, відомості щодо наявності рахунків відсутні) надмірно сплачене державне мито в розмірі 20,36 грн. (двадцять грн. 36 коп.), сплачені квитанцією №2134010055 від 04.03.2011 та квитанцією №80 від 14.05.2011, оригінал яких міститься в матеріалах справи №5020-548/2011.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 04.07.2011.