Рішення № 17068972, 11.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2011 р.Справа № 24/17-2051-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР"; до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА ПЛЮС"

про стягнення 17420,25грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності від 10.02.2011р.;

Від відповідача не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА ПЛЮС" про стягнення 17420,25грн.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру, у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою „за зазначеною адресою не проживає”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 11.07.2011 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи суд встановив:

01.06.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Овостар” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Аліса Плюс” (покупець) позивач (постачальник) було укладено договір поставки № ОВ-0015, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався на підставі попереднього замовлення постачати (передавати у власність) покупця яйце куряче (товар), а покупець зобов'язувався приймати товар на умовах договору.

Відповідно до п. 4.1 договору № ОВ-0015 від 01.06.2009р. ціна за одиницю товару визначається перед постачанням кожної партії товару та фіксується у накладних на постачання товару.

Відповідно до п. 5.1 договору № ОВ-0015 від 01.06.2009р. порядок розрахунків за кожну партію товару відстрочення платежу на 10 (десять) банківських днів з моменту отримання кожної партії товару.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив поставку товару відповідачу, а також київській філії відповідача на загальну суму разом 16 977,60 грн., що підтверджується видатковими накладними від 12.01.2010 р. № ОВ-ОВ000085 поставлено товару на 6 393,60 грн.; накладна № ОВ0099 від 12.01.2010 р., приходна накладна відповідача № 1045347 від 12.01.2010 р. - поставлено товару на 5 184,00 грн.; - видаткова накладна № ОВ-ОВ000268 від 21.01.2010 р. - поставлено товару на 5 400,00 грн.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач 06 травня 2010 р. за поставлений товар перерахував позивачеві 2 000,00 грн. ,

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставки складає -14 977,60 грн.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, наявний розрахунок суми індексу інфляції який складає 1847,11грн. та суми 3% річних 595,54грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 17420,25грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА ПЛЮС" про стягнення 17420,25грн. обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита та послуг на ІТЗ судового процесу, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА ПЛЮС" про стягнення 17 420,25грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІСА ПЛЮС" (65082, м. Одеса, вул. Ляпунова, 5, код ЄДРПОУ 31977132), р/р 26002310633801 в ПАТ АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 32086437), р/р 26008500045134 в ПАТ „Креді Агріколь Банк”, МФО 300614 заборгованість у сумі 17420,25 грн., яка складається з суми основного боргу 14977,60грн., суми індексу інфляції складає 1847,11 грн., суми 3% річних 595,54грн.; державне мито у сумі 174,21грн. та витрати на ІТЗ судового процесу 236грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.07.2011р.

Суддя О.Ю.Оборотова