Рішення № 17068801, 05.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2011 р.Справа № 5/17-1711-2011 За позовом: Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області; в інтересах держави в особі, якою є Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України; до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАБРІЗ"

про стягнення 186 375,33грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від прокуратури: Шевченко О.В. посвідчення № 228, дійсне до 04.11.2015 року;

Від позивача:ОСОБА_1довіреність від 22.07.2010 року;

Від відповідача: Якименко О.В. директор, протокол №7 від 14.01.2008 року;

СУТЬ СПОРУ: Одеській міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення на користь Держави шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки в сумі 186375,33 грн. з покладанням судових витрат на відповідача.

Позов ґрунтується на підставі Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 05.08.10 р., Протоколу № 102478 про адміністративне правопорушення від 05.08.10 р., Постанови про накладення адміністративного стягнення № 102529 від 05.08.10 р., норм ст.ст. 37, 20, 67, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст15 Закону України «Про відходи», та мотивовані тим, що відповідач, ТОВ „Мегабріз” на території бази відпочинку «Лазурна»здійснює несанкціоноване звалище твердих побутових відходів розміром 2,7 кв.м. х 8,6 кв.м., чим порушує вимоги природоохоронного законодавства України.

Господарським судом Одеської області було направлено ухвалу про порушення провадження у справі від 06.05.2011 року з вимогою до відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради повідомити про відомості щодо знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАБРІЗ".

30.05.2011 року до господарського суду надійшов лист-відповідь з додатком, а саме витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в якому зазначено адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАБРІЗ" (67842, Одеська область, Овідіопольський район, село Грибівка, база відпочинку лазурна, будинок №1). У звязку з чим ухвалу господарського суду Одеської області про відкладення розгляду справи від 23.05.2011 року була направлена відповідачу на адресу 67842, Одеська область, Овідіопольський район, село Грибівка, база відпочинку лазурна, будинок №1, відповідно до наданого витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач у судові засідання 23.05.2011 року, 10.06.2011 року, 24.06.2011 року не зявлявся, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (наявні в матеріалах справи).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Незважаючи на вищезазначені приписи Вищого господарського суду України, судом, для повного та всебічного вирішення спору, було надано представнику прокуратури належним чином завірені копії ухвали про відкладення від 24.06.2011 року з призначенням розгляду справи на 05.07.2011 року о 10:30, для подальшого вручення представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАБРІЗ". Представник прокуратури надав до суду копію ухвали від 24.06.2011 року з відміткою «отримав Якименко А.В. директор та підпис».

За результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 05.07.2011 р., в присутності представників сторін оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до статті 20 цього Закону спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів надано право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому частина 2 статті 2 зазначеного Кодексу зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок, зобов'язані дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не спричиняють шкідливого впливу на стан земель, вживати заходів щодо запобігання негативному екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків останнього.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено обов'язок суб'єктів права власності на відходи вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

05.08.2010р. держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Будішевським В.В., відповідно до статті 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України „Про основні засади державного нагляду ( контролю ) у сфері господарської діяльності та згідно з наказом Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря № 569 від 30.07.2010р. було здійснено позапланову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства при користуванні земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка.

За результатами перевірки 05.08.10 р. було складено Акт перевірки «дотримання вимог природоохоронного законодавства»при користуванні земельною ділянкою за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка в якому зафіксовано, що за даною адресою знаходиться база відпочинку «Лазурна», а на прилеглій до бази відпочинку території виявлено несанкціоноване звалище твердих побутових відходів ( деревина, меблі, метал ), що є порушенням ст. 17, 33, 42 Закону України «Про відходи». Розмір звалища 2,70м. х 8,60м.; висотою Н в трьох точках 1,5 м. х 1,2 м. х 0,9 м..

В акті також зазначено, що засмічена земельна ділянка ( база відпочинку „Лазурна” ) належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Мегабріз”, згідно договору купівлі-продажу між ТОВ „Квінт Агро” та ТОВ „Мегабріз” щодо передачі у власність не житлової споруди. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстрований за номером 4785145 від 18.02.2004р. Правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою, в порушення вимог ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, відсутні.

05.08.2010 року Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря було складено Протокол № 102478 про адміністративне правопорушення та прийнято 05.08.10 р. Постанову № 102529 про накладення адміністративного стягнення на директора бази відпочинку «Лазурна» Якименко Олександра Васильовича за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. зазначений протокол був підписаний представником відповідача, директором бази відпочинку „Лазурна” без зауважень.

На підставі складеного Акту перевірки виконання природоохоронного законодавства від 05.08.2010 року Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря було складено розрахунок розміру шкоди від засмічення земельної ділянки на території бази відпочинку „Лазурна” Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегабріз” згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997р. (із змінами затвердженими Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007 р.) зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.04.2007р. за № 422/13689 .

Згідно вказаного розрахунку розмір шкоди, внаслідок засмічення земельної ділянки за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка , визначений позивачем в сумі 186375,33 грн.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно зі ст. 68 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишнього природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно п. 1 Положення "Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.12.2006р. року № 548, зареєстрованого 13.02.2007р. № 120/13387 Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції (далі - Держекоінспекція). Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Пунктом 3 Положення „Про Державну екологічну в областях, містах Києві та Севастополі” встановлено, здійснення інспекцією державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

Відповідно до п. 5 вищеназваного Положення інспекція має право: обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації, проведення військових навчань, маневрів, а також під час передислокації військ і військової техніки з використанням автомобільних, повітряних, залізничних та плавучих транспортних засобів з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 04.04.2007р. № 1 49, зареєстрованого Міністерством юстиції 25.04.2007р. за № 422/13689 , зокрема пунктами п.п. 1.2, 1.4 встановлено порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001р. (з наступними змінами), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника, отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Дослідження матеріалів справи, та оцінка доказів наданих суду свідчить, що саме відповідачем засмічена земельна ділянка, що використовується ним на підставі договору купівлі продажу нежитлової споруди без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Статтею 17 закону України „Про відходи” встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; мати погоджений із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами; передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари; при плануванні будівництва або реконструкції об'єкта поводження з відходами мати дозвіл на будівництво або реконструкцію такого об'єкта відповідно до законодавства про містобудування; мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Спеціально відведенні місця чи об'єкти - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Від характеру місця розміщення відходів застосовуються коефіцієнти "1" або "3". Пунктом "а" частини 1 статті 42 Закону України "Про відходи" передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть цивільну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України (стаття 43 Закону України "Про відходи").

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів, з додержанням санітарних і екологічних норм, способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти мають використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Як вбачається з матеріалів справи, такий дозвіл спеціально уповноваженого органу на розміщення відходів у відповідача відсутній.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.

Відповідачем був наданий Договір № 48 від 01.06.2010р. на вивезення твердих побутових відходів укладений з КП „Южний берег” на строк до 01.10.2010р., але дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів відсутні.

За ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Відповідно до п. "з", п. "л" ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

За таких обставин, Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області цілком правомірно здійснено розрахунок відшкодування шкоди від засмічення земельної ділянки відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997р. (із змінами затвердженими Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007 р.) зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.04.2007р. за № 422/13689 .

Статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; термін "спеціально відведені місця чи об'єкти" вживається в наступному значенні - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Крім того, статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора, заявлені в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Мегабріз” заподіяних навколишньому природному середовищу збитків в розмірі 186 375,33 грн. відповідно до норм Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища” та Закону України „Про відходи”, згідно з Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 05.08.2010р., Протоколом про адміністративне правопорушення № 102478 від 05.08.10 р. та Постановою про адміністративне правопорушення № 102529 від 05.08.2010 року, із доданим до позовної заяви розрахунком, який перевірено судом, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, розглянувши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності; дослідивши, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7/93 “Про державне мито” Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Крім того, відповідно до п. 27 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7/93 “Про державне мито”, органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища звільняються від сплати державного мита.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 року № 1285 органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища у таких випадках також звільнені від сплати на користь Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 1863,75 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАБРІЗ" (67842, Одеська область, Овідіопольський район, село Грибівка, база відпочинку лазурна, будинок №1) на користь держави (управління держказначейства у м.Одеса, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 33117331700002, банк Головне управління держказначейства України в Одеській області, МФО 828011, код платежу 101, код бюджетної класифікації 24062100) збитки у сумі 186375 (сто вісімдесят шість тисяч триста сімдесят пять) грн. 33 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАБРІЗ" (67842, Одеська область, Овідіопольський район, село Грибівка, база відпочинку лазурна, будинок №1) на користь Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460) державне мито у сумі 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) грн. 75 коп.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАБРІЗ" (67842, Одеська область, Овідіопольський район, село Грибівка, база відпочинку лазурна, будинок №1) на користь Державного бюджету України (одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460) ІТЗ судового процесу у розмірі 236, 00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Рішення підписано 08.07.2011 року

Суддя Погребна К.Ф.