Рішення № 17068553, 12.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.11 Справа № 26/115/2011

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Мартинцевої Н.М., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Проміндустрія”, м.Стаханов Луганської області

до Товариства з додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м.Попасна Луганської області

про стягнення 97138 грн. 23 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність б/н від 08.06.2011;

від відповідача юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність №20 від 22.03.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №01/09-02 від 01.09.2009 в сумі 89472 грн. 31 коп., інфляційних нарахувань в сумі 4186 грн. 49 коп., пеню в сумі 2508 грн. 42 коп. та 3% річних в сумі 971 грн. 01 коп.

Позивач уточненням б/н від 17.07.2011 просив суд стягнути з відповідача борг в сумі 89477 грн. 66 коп., інфляційні нарахування в сумі 4186 грн. 49 коп., 3% річних в сумі 971 грн. 01 коп. та пені в сумі 2508 грн. 42 коп.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України дане уточнення приймається судом до розгляду.

Відповідач відзивом вимоги позову визнав частково в сумі боргу 89472 грн. 31 коп., 3% річних 971 грн. 01 коп., інфляційних нарахувань 4186 грн. 49 коп., пені 56 грн. 37 коп.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Проміндустрія”, м.Стаханов Луганської області (постачальник, позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м.Попасна Луганської області (покупець, відповідач) 01.09.2009 був укладений договір №01/09-02 (далі-договір), за умовами якого постачальник зобовязався поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (товар) відповідно до специфікацій, зазначених у додатках, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п.1.1 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ м.Попасна, вул.Залізнична, 1 автомобільним транспортом.

Невідємною умовою поставки товару має бути відповідно до п.5.2 договору тільки письмове повідомлення покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання.

Відповідно до п.6.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікаціях.

Згідно п.6.4 договору сума по договору становить 490000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.

В п.7.2 договору сторони домовились, що покупець оплачує постачальнику кожну партію товару не пізніше 25 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові своєчасного надання постачальником документів, зазначених у п.8.2 даного договору на поставлений товар.

Відповідно до п.8.2 договору на кожну партію товару, що поставляється постачальник повинен надати покупцю разом із продукцією наступні товаросупроводжувальні документи: податкову накладну на кожну партію товару, видаткову накладну, рахунок-фактуру, паспорт (сертифікат якості) виробника продукції.

Згідно п.11.2 покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару, при умові, що постачальник не порушив умови даного договору, зазначені у п.8.2 та 2.2 договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1376756 грн. 01 коп., що підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не оспорюється.

Відповідач свої зобовязання в частині оплати поставленого товару виконав частково, у звязку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 89472 грн. 31 коп., на яку позивач нарахував 3% річних в сумі 971 грн. 01 коп., інфляційні нарахування в сумі 4186 грн. 49 коп. та пеню в сумі 2508 грн. 42 коп., за стягнення яких звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія позивача 2/2 від 18.02.2011, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Враховуючи викладені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 89472 грн. 31 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних в сумі 971 грн. 01 коп. та інфляційні втрати в сумі 4186 грн. 49 коп. згідно розрахунку, які також підлягають до стягнення.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2508 грн. 42 коп. підлягають до задоволення частково в сумі 56 грн. 37 коп., враховуючи наступне.

В п.11.2 договору сторони домовились, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару, при умові, що постачальник не порушив умови даного договору, зазначені у п.8.2 та п.2.2.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №2344-12 від 14.05.1992 мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). ( Абзац четвертий частини.

11.01.2010 ухвалою господарського суду Луганської області №22/1Б відносно відповідача був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

28.03.2011 ухвалою господарського суду Луганської області за №22/1Б мораторій з відповідача був знятий у звязку з припиненням провадження у справі №22/1Б.

01.04.2011 ухвалою господарського суду Луганської області за №20/19Б/2011 до відповідача був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діє до теперішнього часу.

Таким чином обґрунтованими є заперечення відповідача стосовно стягнення пені в сумі 2508 грн. 42 коп.

Обґрунтованою є пеня за період з 29.03.2011 по 01.04.2011 в сумі 56 грн. 37 коп., яка визнана відповідачем та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.07.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Проміндустрія”, м.Стаханов Луганської області до Товариства з додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод”, м.Попасна Луганської області задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Попаснянський вагоноремонтний завод”, вул.Залізнична, б.1, м.Попасна Луганської області, код 34502350 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Проміндустрія”, вул.60 років Жовтня, б.32, м.Стаханов Луганської області, код 30648304 заборгованість за договором №01/09-02 від 01.09.2009 в сумі 89472 грн. 31 коп., пеню в сумі 56 грн. 37 коп., інфляційні нарахування в сумі 4186 грн. 49 коп., 3% річних в сумі 971 грн. 01 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 946 грн. 86 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230 грн. 04 коп., видати наказ позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.07.2011.

Суддя С.С. Єжова

Помічник суддіС.І. Заєць