Рішення № 17068306, 11.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2011 р. Справа № 4/019-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Монфарм”, м. Монастирище

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД", с. Іванковичі

про стягнення 1 855 476,32 грн.

зустрічним позовом

ТОВ "ВВС-ЛТД", с. Івановичі, Васильківський р-н, Київська область

до Відкритого акціонерного товариства „Монфарм”, м. Монастирище

про визнання договору купівлі-продажу недійним,

за участю представників:

позивача (за первісним позовом, відповідача за зустрічним)

ОСОБА_1. предст., дов. № 81-юр від 11.03.2011р.

ОСОБА_2. предст., дов. № 82-юр від 11.03.2011р.

відповідача (за первісним позовом, позивача за зустрічним)

ОСОБА_3 предст., дов. від 30.06.2011р.

обставини справи:

Відкритим акціонерного товариства „Монфарм” (позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним) про стягнення 1 855 476,32 грн. заборгованості, яка складається з 1795340,32 грн. заборгованості, у звязку з невиконанням договору № 14-З на поставку медичної продукції на 2009 рік від 30.10.2009р., 42182,60 грн. пені та 17953,40 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2011р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 14.03.2011р.

14.03.2011 року через загальний відділ суду представником відповідача за первісним позовом було подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 7 ст. 811 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У звязку з заявленим клопотанням розгляд справи відбувався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

11.03.2011р. на адресу господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" надійшла зустрічна позовна заява до Відкритого акціонерного товариства „Монфарм” про визнання договору поставки №14-З від 30.10.2009р. недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за товар за договором поставки від 30.10.2009р., який укладений між ВАТ „Монфарм” та ТОВ "ВВС-ЛТД".

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані невідповідністю договору поставки №14-З від 30.10.2009р., який укладений між ВАТ «Монфарм»та ТОВ "ВВС-ЛТД" вимогам законодавства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2011р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" до Відкритого акціонерного товариства „Монфарм” для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 14.03.2011р. було відхилено позовну заяву ТОВ «Аптека ВВС»про вступ до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ «Аптека ВВС»звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2011 р. провадження у справі №4/019-11 було зупинено на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України до повернення з Київського апеляційного господарського суду матеріалів вищезазначеної справи.

28.03.2011р. позивачем за первісним позовом було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача пеню в сумі 74966,00 грн. (за період з 08.02.2011р. по 22.03.2011р). Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2011р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 11.07.2011р.

11.07.2011р. в судовому засіданні відповідачем за первісним позовом були подані клопотання про витребування нових доказів у даній справі, а саме: документів, які б підтверджували повноваження на підписання невід'ємних частин оскаржуваного договору з боку позивача за первісним позовом та відкласти розгляд справи на більш пізній строк для надання можливості витребувати нові докази, необхідні для встановлення обєктивної істини, а також для проведення звірки взаєморозрахунків, в задоволенні яких було відмовлено, у звязку з безпідставністю і необґрунтованістю.

11.07.2011р. позивач за первісним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву щодо визнання договору поставки недійсним, в якому він просить суд відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд,

встановив:

30 жовтня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством „Монфарм” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (покупець) було укладено договір №14-З, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупця (поставити), в порядку та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобовязується прийняти та оплатити, в порядку та на умовах, визначених цим договором, лікарські засоби, профілактично-гігієнічні засоби і виробі медичного призначення (товар).

Відповідно до п. 1.2 договору, кількість товару, його асортимент, одиниці виміру, відпускна ціна, розмір знижки та вартість на кожну поставку визначаються сторонами у специфікаціях-накладних, які є невідємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору, ціни на товар відповідно до цього договору є погодженими між сторонами та зазначені у специфікаціях-накладних на кожну поставку.

Покупець зобовязується сплатити постачальникові загальну вартість товару протягом 75 календарних днів з дати отримання товару, що визначається згідно з п. 4.7 цього договору шляхом переказу відповідної грошової суми грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Датою отримання постачальником безготівкових грошових коштів в оплату отриманого товару є дата списання таких коштів з поточного рахунку. (п.3.1-3.2 договору).

30.10.2009р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду щодо закупівлі товару та надання знижки.

Додатковою угодою № 2 від 24.11.2010р. термін дії договору було продовжено до 31 грудня 2011 року включно.

На виконання вищезазначеного договору, позивачем за первісним позовом була проведена поставка товару відповідачу за первісним позовом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, які скріплені підписами та печатками сторін, а саме: видаткова накладна від 09.08.10 р. №1491, видаткова накладна від 09.08.10 р. №1492-С, видаткова накладна від 16.08.10 р. №1541/1, видаткова накладна від 16.08.10 р. №1542, видаткова накладна від 16.08.10 р. №1543-С, видаткова накладна від 16.08.10 р. №1544, видаткова накладна від 11.10.10 р. №1849, видаткова накладна від 11.10.10 р. №1850-С, видаткова накладна від 11.10.10 р. №1851-С, видаткова накладна від 14.10.10 р. №1903, видаткова накладна від 14.10.10 р. № 1904, видаткова накладна від 21.10.10 р. № 1956, видаткова накладна від 21.10.10 р. № 1957-С, видаткова накладна від 04.11.10 р. № 2049, видаткова накладна від 04.11.10 р. № 2050-С, видаткова накладна від 04.11.10 р. № 2057, видаткова накладна від 04.11.10 р. № 2058-С, видаткова накладна 08.11.10 р. № 2070, видаткова накладна від 15.11.10 р. № 2109/1, видаткова накладна від 23.11.10 р. № 2174, видаткова накладна від 23.11.10 р. № 2175-С, всього на суму 2 104 421,42 грн.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Факт належного отримання покупцем товару за вказаними накладними підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей, виданими на імя начальника відділу приймання ТОВ «ВВС-ЛТД»ОСОБА_4.

Згідно акту № 10 від 31.08.10 р., акту № 11 від 29.10.10 р., акту № 12 від 30.11.10 р. та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників № 1/1492 від 31.08.10 р., №1/1542 від 31.08.10 р., № 1/1904 від 28.10.10 р., №1/1957 від 29.10.10 р., № 1/2175 від 30.11.10 р., №1/2070 від 30.11.10 р., заборгованість відповідача зменшилася на 241 567,77 грн.

Крім того, згідно накладних на повернення від 18.10.10 р. № 411514, від 16.11.10 р. № 454208-О, від 19.11.10 р. № 459409, від 01.12.10 р. № 454361-О відповідачем було повернуто товару на суму 3 231,06 грн. та частково оплачено вартість товару на суму 64 282,27 грн., у звязку з чим станом на 08.02.2011р. (день подачі позову) за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 1795340,32 грн.

Відповідач у письмовому відзиві на позов, поданому 11.03.2011р., проти заявленого позову заперечує, зазначаючи, що договором не був встановлений строк оплати, накладні не підписані в установленому порядку, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав його необґрунтованості.

Однак, суд не бере до уваги заперечення відповідача з приводу того, що видаткові накладні зі сторони відповідача, були підписані особою, яку за довіреностями не було наділено повноваженнями на погодження кількості, асортименті та якості поставленого товару, а також не надано повноважень на підписання документів, як додатків до Договору від імені ТОВ «ВВС-ЛТД», оскільки при дослідженні вищезазначених довіреностей, суд встановив, що на представника відповідача ОСОБА_4. були видані довіреності, які відповідають Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що в накладних не була погоджена ціна та строк оплати, то суд зазначає, що вказані твердження спростовуються умовами договору (п. 2.1) та наявними видатковими накладними, в яких чітко зазначений термін сплати.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ТОВ "ВВС-ЛТД" своїх зобовязань за Договором, за умови поставки Відкритим акціонерним товариством "Монфарм" товару загалом на суму 2 104 421,42 грн., частина якого залишилась неоплаченою.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач за первісним позовом зазначає, що товар у повному обсязі не оплачений, а тому сума боргу ТОВ "ВВС-ЛТД" за поставлений товар складає 1795340,00 грн. Матеріалами справи вказане твердження підтверджується, зокрема наявними видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за первісним позовом дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Доводи відповідача за первісним позовом викладені у відзиві на позовну заяву господарський суд вважає не обґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем за первісним позовом не спростовано факту поставки йому товару та факту існування заборгованості перед позивачем за первісним позовом, а саме доказів, які б свідчили про повну оплату заборгованості за договором поставки № 14-З від 30.10.2009р. суду не надано (виписки з банку, платіжні доручення, інші розрахункові документи).

Заперечення відповідача за первісним позовом, що викладені у його відзиві на позовну заяву, щодо того, що даний спір підлягає передачі на вирішення третейського суду є необґрунтованими, оскільки сторони у справі не надали суду належних та допустимих доказів укладення між ними відповідної третейської угоди у письмовій формі про передачу даного спору на вирішення третейського суду, як це передбачено ЗУ «Про третейські суди».

Оскільки заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 1795 340,32 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 74966,00 грн. пені.

Пунктом 8.6. договору поставки № 14-З від 30.10.2009 р. передбачено, що у випадку порушення порядку і строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 74966,00 грн. за період з 08.02.2011р. по 22.03.2011р. визначена позивачем арифметично вірно, не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, та терміну її нарахування у відповідності зі статтею 232 Господарського кодексу України, у звязку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 74966,00 грн.

У відповідності до умов договору позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 17953,40 грн., нарахований у відповідності до п. 8.5, яким встановлено, у випадку порушення договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1% від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобовязання.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (8.5) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення 17953,40 грн. штрафу є обґрунтованою.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" 1795340,32 грн. суми основного боргу, 74966,00 грн. пені та 17953,40 грн. штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані невідповідністю договору поставки №14-З від 30.10.2009р., який укладений між ВАТ "Монфарм" та ТОВ "ВВС-ЛТД" вимогам законодавства.

Згідно з частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами частини першої статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 цього ж кодексу договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 ГК України).

Відповідно до частини третьої статті 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини першої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою, шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Дослідивши договір поставки № 14-З від 30.10.2009 р., укладений між ВАТ„Монфарм” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, додаткову угоду до нього № 1 від 30.10.2009р., додаткову угоду № 1/1 від 21.12.2009р., додаткову угоду № 2 від 24.11.2010р., а також специфікації (накладні), суд дійшов до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір поставки медичної продукції на 2009 рік № 14-З від 30.10.2009 р., укладений між ВАТ «Монфарм»та ТОВ „ВВС-ЛТД”, не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, у звязку з чим позовна вимога позивача за зустрічним позовом про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" (08632, Київська обл., Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь Відкритого акціонерного товариства «Монфарм»(Черкаська обл.., м. Монастирище, вул.. Заводська, 8, код ЄДРПОУ 00374870) 1 795340 (один мільйон сімсот девяносто пять тисяч триста сорок) грн. 32 коп. суми основного боргу, 74966 (сімдесят чотири тисячі девятсот шістдесят шість) грн.. 00 коп. пені, 17953 (сімнадцять тисяч девятсот пятдесят три) грн. 40 коп. штрафу, 18882 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 60 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 15.07.2011р.