Рішення № 17067617, 30.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2011 р. Справа № 4/087-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Баядєра", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква

про стягнення 7 791,53 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2. предст., дов. від 31.12.2010р.

від відповідача не зявився;

Обставини справи:

Приватним підприємством «Баядєра»(позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 7 791,53 грн. заборгованості, з яких 6155,60 грн. сума основного боргу, 403,32 грн. пені, 283,16 грн. інфляційних втрат, 518,55 грн. 20% річних, а також 430,90 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за Договором поставки № 4-08 від 01.02.2008р. в частині оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2011р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 30.06.2011р.

В судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату наступного судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

01 лютого 2008 року між Приватним підприємством «Бадера»(постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 4-08, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупця алкогольні напої (товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, постачання товару здійснюється зі складу постачальника силами та за рахунок постачальника.

Згідно п. 4.1 договору, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній.

Ціна на товар зазначається постачальником у видаткові накладній на товар (п. 5.2 договору).

Так, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6244,50 грн., про що свідчить видаткова накладна № 1093389 від 04.12.2010р. (оригінал було оглянуто в судовому засіданні), яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, ляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін-шляхом попередньої оплати.

Проте, в порушення у мов договору, відповідач повністю та у встановлені договором строки, за поставлений товар не розрахувався, у звязку з чим заборгованість відповідача на день подання позову з урахуванням часткових проплат становить 6155,50 грн.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, та у звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Станом на дату винесення рішення відповідач свої зобовязання перед позивачем в повному обсязі не виконав, за отриманий товар не розрахувався, доказів оплати суду не надав, у звязку з чим у суду є достатні підстави для задоволення суми боргу в розмірі 6155,50 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 9.2 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати отриманої від постачальника продукції, покупець зобовязаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 20% річних складають 518,55 грн., інфляційні втрати 283,16 грн.

Судом було здійснено власний розрахунок 20% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого встановлено, що розрахунок 20% річних та інфляційних втрат, заявлений позивачем є арифметично вірним, а тому вимога про стягнення 20% річних в сумі 518,55 грн. та 283,16 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлено пеню в розмірі 403,32 грн.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 403,32 грн. за період з 19.12.2010р. по 23.05.2011р. визначена позивачем арифметично вірно, не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, та терміну її нарахування у відповідності зі статтею 232 Господарського кодексу України, у звязку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 403,32 грн.

У відповідності до умов договору позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 430,90 грн., нарахований у відповідності до п. 7.1, яким встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (7.1) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення 430,90 грн. штрафу є обґрунтованою.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача 6155,60 грн. суми основного боргу, 403,32 грн. пені, 283,16 грн. інфляційних втрат, 518,55 грн. 20% річних, а також 430,90 грн. штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Баядєра" (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул.. Озерянівська, 2, код ЄДРПОУ 13491057) - 6155 (шість тисяч сто пятдесят пять) грн. 60 коп. суми основного боргу, 403 (чотириста три) грн.. 32 коп. пені, 283 (двісті вісімдесят три) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 518 (пятсот вісімнадцять) грн. 55 коп. 20% річних, 430 (чотириста тридцять) грн. 90 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 01.07.2011р.